WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Моніторинг навколишнього середовища - Реферат

Моніторинг навколишнього середовища - Реферат

буреломи, кар'єри, вітровали, еродовані, засолені, заболочені ґрунти, терикони, звалища і т.д.), видову структуру і щільність фауни великих хребетних.
На рівні ландшафту - просторову неоднорідність і стадії сукцесії.
На рівні біоценозу - горизонтальну і вертикальну структуру; співвідношення трофічних груп організмів, біопродуктивність [46].
Найбільш універсальним підходом до визначення структури системи моніторингу антропогенних змін природного середовища є його поділ на блоки "Спостереження", "Оцінка фактичного стану", "Прогноз стану", "Оцінка стану, який прогнозується" [38].
Такий підхід був викладений в роботах Ізраеля Ю.А. Блоки "Спостереження" та "Прогноз стану" тісно пов'язані між собою, так як прогноз стану навколишнього середовища можливий лише при наявності достатньої кількості репрезентативної інформації про фактичний стан (прямий зв'язок). Побудова прогнозу, з одного боку, має на увазі знання закономірностей зміни стану природного середовища, наявність схеми і можливості чисельного розрахунку. З другого боку, направленість прогнозу в значній мірі повинна визначити структуру та склад сітки спостережень (зворотній зв'язок).
Дані, що характеризують стан природного середовища, одержані в результаті спостережень чи прогнозу, повинні оцінюватися в залежності від того, в якій області людської діяльності вони використовуються. Оцінка має на увазі, з одного боку, визначення збитків від впливу, а з другого вибір оптимальних умов для людської діяльності, визначення існуючих екологічних резервів. При такого роду оцінках мається на увазі знання допустимих навантажень на оточуюче природне середовище.
Спостереження за станом оточуючого природного середовища повинні включати спостереження за джерелами впливу (в тому числі джерелами забруднення), за факторами впливу (забрудненнями, випромінюваннями і т.п.), за станом елементів біосфери, за зміною їх структурних і функціональних показників; при цьому мається на увазі наявність чи одержання даних про початковий чи фоновий стан елементів біосфери.
Оцінка стану природного середовища має на увазі всебічний аналіз стану, викликаного впливом різноманітних факторів в різних середовищах.
Оцінка тенденцій зміни стану навколишнього середовища повинна дати відповідь на питання про загрозливість становища, вказати, чим конкретно зумовлений такий стан, допомогти визначити дії, направлені на відтворення або нормалізування положення, або навпаки, вказати на особливо сприятливі ситуації (короткочасні або довготривалі), наявність природних можливостей, які дозволяють використовувати наявні екологічні резерви природи в інтересах людини [38].
3. Створення і впровадження системи моніторингу проводиться в три основні етапи:
1. Передбачає створення банку даних про стан атмосферного повітря, гідросфери, ґрунтів, біомаси, радіологічну, медико-санітарну ситуацію на основі матеріалів статистичної звітності, проектів граничнодопустимих викидів, скидів, результатів аналітичних досліджень, іншої інформації. На планово - картографічні матеріали наносяться границі джерел забруднення, їх санітарно-захисні зони, пункти аналітичного контролю, інші дані, які характеризують екологічну ситуацію на локальному і регіональному рівнях. Проводиться узагальнення, аналіз валових викидів, скидів забруднюючих речовин, застосованих пестицидів, тощо.
Поряд з цим здійснюється інвентаризація приладової бази служб, котрі проводять аналітичні дослідження, інгредієнтів та методів їх визначення, пунктів відбору проб, визначається перелік організацій, які будуть задіяні в системі моніторингу і т.п.
На цьому ж етапі проводиться визначення найменш забруднених територій для організації і проведення наукових досліджень впливу забруднення на окремі складові довкілля.
2. Організовується спільна мережа спостережень за станом навколишнього природного середовища на локальному і регіональному рівнях. Визначаються і узгоджуються пункти спостереження, однакові або подібні методики відбору проб, проведення аналізів, періодичність досліджень. Створюється автоматизована система збору, обміну інформацією, прогнозу.
3. Здійснюється стабільне функціонування системи екологічного моніторингу і поступове її вдосконалення [46].
Успішне проведення екологічних, ландшафтно-екологічних, медично-екологічних досліджень залежить від використання різноманітних методів оцінки екологічної ситуації, повноти збору статистичної, картографічної, кліматичної, літературної інформації; інформації, одержаної з фондових матеріалів, результатів досліджень наукових організацій.
До найважливіших методів дослідження екологічних проблем відносяться статистичний, картографічний, кліматичний, порівняльно-географічний, лабораторно-хімічний та інші. Найбільш перспективнішим і необхідним методом дослідження є польовий експедиційний метод, тобто метод площинного картографування всіх деградаційних процесів безпосередньо на дослідній території. Метод дозволяє досліджувати і картувати, детально описувати деграційні ознаки всіх компонентів ландшафтів (ерозія, дефляція, зовнішнє пошкодження рослинності, ґрунтового покриву, забруднення поверхневих вод тощо). Основні об'єкти дослідження довкілля подані на рис. 3 [9].
Всі вище згадані методи дають можливість чітко фіксувати розвиток негативних явищ та їх площиннепоширення безпосередньо в межах природних об'єктів.
Звідси, головна мета екологічних досліджень - це виявлення стану, ступеня деградації окремих природних комплексів і в цілому ландшафтів під впливом діяльності людини як зовнішнього фактора (викиди агресивних речовин та їх акумуляція в довкіллі) та внутрішнього фактору, що зрівноважує прояви позитивних та негативних процесів.
В зв'язку з нерівномірним забрудненням довкілля важливе значення має закладання стаціонарних полігонів екологічних досліджень (СПЕД). СПЕД можуть бути закладені в межах адміністративних районів на основі трьох методичних прийомів.
Згідно з першим методичним прийомом в основу розміщення сітки СПЕД застосовують розу вітрів, беручи за основу переважаючий їх 2-3 напрямки. На карту у відповідному масштабі в підвітряному напрямку наносять прямі лінії з відміткою на ній віддалей від джерела забруднення 0,5, 1,5, 10, 20, 30 і 50 км. В цих точках закладають постійні або тимчасові ділянки для екологічних досліджень, відбору ґрунтових зразків для лабораторних аналізів. Застосовуючи цей метод, сітка розрізів (СПЕД) розміститься майже рівномірно.
Другий принцип розміщення точок відбору зразків, розміщення СПЕД полягає в нанесенні кілометрової (2 км) сітки на ґрунтовій карті і нанесенні точок на перехресті ліній, що виключає випадковість в розміщені і дає можливість зміщувати їх у відповідності з назвою типу ґрунту.
Згідно в третім методичним прийомом у випадку детального крупно масштабного картування рекомендується закладати розрізи наступним методом. На ґрунтову карту необхідно нанести переважаючий напрям вітру, провести радіуси відповідних румбів, накреслити дуги на віддалі 2; 3; 4; 5 км від джерела забруднення. Віддаль між радіусами повинна бути не більше 22,5?. В точках пересікання радіусів і дуг відбирають проби.
Література:
1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум із загальної екології.
2. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб.- К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.-203 с.
3. Донской Н.П., Донская С.А. Основы экологии и экономика природопользования.- Мн.: УП "Технопринт", 2000.- с 308.
4. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф., Аблова О.К. та ін. Екологія: навчально-методичний посібник.-К.: КНЕУ,1999,-С.152.
5. Экология города: Учебник. Под ред. док. тех. наук Стольберга Ф.В.- К.: Либра, 2000.- 464с.
6. Мазур И.И., Молдаванов О.И., Шишов В.Н. Инженерная экология. Общий курс: В 2 т. Т. 1. Теоретические основы инженерной экологии: Учеб. Пособие для вузов / Под ред. И.И. Мазура.- М.: Высш. Шк., 1996.- 637 с.
7. Мазур И.И., Молдаванов О.И., Шишов В.Н. Инженерная экология. Общий курс: В 2 т. Т. 2. Справочное пособие / Под ред. И.И. Мазура.- М.: Высш. Шк., 1996.- 655 с.
8. Охрана окружающей среды: Учеб. для техн. спец. вузов / С.В. Белов, Ф.А. Козьяков, А.Ф. Козьяков и др. Под ред. С.В. Белова. 2-е изд., испр. и доп.- М.: Высш. шк., 1991.- 319 с.
9. Охрана окружающей природной среды / Под ред. Г.В. Дуганова.- К.: В. ш., 1988.- 305 с.
10. Сахаев В.Г., Щербицкий В.В. Экономика природопользования и охрана окружающей среды. - К.: Вища шк. Головное изд-во, 1987. - 263 с.
11. Топчиев А.Г. Геоэкология: географические основы природопользования. Одесса. "Астропринт". 1996, 392 с.
Loading...

 
 

Цікаве