WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Загальні поняття про методи аналізу та контролю природного середовища та екологічну експертизу (МАКЕ) - Реферат

Загальні поняття про методи аналізу та контролю природного середовища та екологічну експертизу (МАКЕ) - Реферат

джерело забруднення регулюється виробничо-господарськими стандартами, які обмежують (лімітують) параметри господарської діяльності конкретного об'єкту з метою екологічної безпеки. Ця група стандартів встановлює нормативи ГДВ (гранично допустимі викиди) в атмосферу, грунт, водойми.
а) ГДВ - це об'єм або кількість забруднюючих чи інших речовин, які надходять за одиницю часу в атмосферу, повітря, водойми, грунти і перевищення яких призводить до негативних наслідків для середовища.
б) ГДР (гранично допустимі рівні) - вплив на людину факторів навколишнього природного середовища - шуму, вібрації, забрудників, які діють періодично, чи на протязі всього життя і не викликають захворювання і змін стану здоров'я.
в) ГДД (гранично допустимі дози) кількість шкідливих речовин, дія яких не викликає згубних наслідків в організмі.
г) ГДН (гранично допустимі надходження) кількість речовин забрудника, яка надходить на певну площу біоценозу за одиницю часу в кількостях, що не перевищують ГДК.
д) ГДС (гранично допустимі скиди) - нормативна маса забруднюючих речовин, яку дозволяється скидати в водний об'єкт з стічними водами і надалі виводити з нього за одиниці часу з метою забезпечення норм якості води в контрольному пункті.
Допоміжні стандарти - встановлюють організаційні, правові, термінологічні передумови для розробки та функціонування основних стандартів. Вони є: стандарти екологічної технології; екологічно-організаційні; еколого-правові.
Екологічні норми і правила орієнтовані на досягнення таких основних цілей:
- збереження і забезпечення нормального розвитку довкілля, тобто забезпечення природним об'єктам можливості відтворення середовища для життя людей і всього живого;
- збереження та відновлення ресурсів - захист якості і кількості природних ресурсів, або можливості їх відтворення;
- збереження генофонду і умов для його існування.
Екологічні норми і правила мають відповідати певним вимогам, а саме:
- бути науково обґрунтованими;
- бути зрозумілими для спеціалістів і населення;
- доступними для контролю у процесі їх використання;
- диференційованими за цілями, регіонами, наслідками, впливами.
Параметри і показники нормування охорони навколишнього середовища встановлюються системою державних стандартів по охороні природи. В даний час діє більш 100 різноманітних стандартів, які регламентують норми охорони атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, ґрунтів, геологічного середовища, лісових і інших угідь, водної і наземної флори, всіх видів фауни. Ряд норм екологічного контролю визначенні державним законодавством.
Нормування і контроль окремих параметрів природного середовища необхідно здійснювати виходячи з загального критерію відновлення чи покращення порушених компонентів природного середовища, але умови досягнення такого стану в нормативах не обумовлені. Це затруднює технологічне проектування, виконання природоохоронних відновлювальних робіт, а також контроль якості проектів (екологічну експертизу) і робіт (екологічний контроль).
Екологічна експертиза - система комплексної оцінки всіх можливих екологічних і соціально-економічних наслідків втілення проектів і рекомендацій, яка направлена на упередження їх негативного впливу на природне середовище і на вирішення поставлених завдань з найменшими затратами ресурсів.
Державна екологічна експертиза проводиться експертними підрозділами чи спеціально створеними комісіями Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та його органів на місцях на основі принципів законності наукової обґрунтованості, комплексності, незалежності, гласності та довгострокового прогнозування.
Для проведення екологічної експертизи необхідно мати наступні данні:
§ нормативні документи по охороні н/с для вироблення екологічних критеріїв;
§ статистичні данні про надійність об'єктів, які підлягають експертизі;
§ дані про стан навколишнього середовища: данні польових і лабораторних спостережень; данні, які отриманні в результаті проведених розрахунків (використовуються методи розрахунку викидів і стоків шкідливих речовин в навколишнє середовище).
Моніторинг - система спостережень за елементами природного середовища в просторі і часі з певними цілями і наперед заданою програмою.
Система моніторингу забезпечує збір, обробку, збереження та аналіз інформації про стан навколишнього середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень.
В розвитку моніторингу розрізняють його форми - глобальний, регіональний, локальний (лінійний), точковий.
Найбільш багаточисленні об'єктні види моніторингу. Серед них виділяють моніторинг атмосферного повітря, гідросфери, ґрунтовий, біологічний, сейсмічний, іоносферний, Сонця, гравіметричний, магнітометричний і ін. Всі ці види поділяються на підвиди.
Сам термін "моніторинг" вперше появився в рекомендаціях спеціальної комісії СКОПЕ (Науковий комітет по проблемах навколишнього середовища) при ЮНЕСКО в 1971 році, а в 1972 р вже появились перші пропозиції по Глобальній системі моніторингу н/с (Стокгольмська конференція ООН).
Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забрудненості здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану природного середовища.
Література:
1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум із загальної екології.
2. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб.- К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.-203 с.
3. Донской Н.П., Донская С.А. Основы экологии и экономика природопользования.- Мн.: УП "Технопринт", 2000.- с 308.
4. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф., Аблова О.К. та ін. Екологія: навчально-методичний посібник.-К.: КНЕУ,1999,-С.152.
5. Экология города: Учебник. Под ред. док. тех. наук Стольберга Ф.В.- К.: Либра, 2000.- 464с.
6. Мазур И.И., Молдаванов О.И., Шишов В.Н. Инженерная экология. Общий курс: В 2 т. Т. 1. Теоретические основы инженерной экологии: Учеб. Пособие для вузов / Под ред. И.И. Мазура.- М.: Высш. Шк., 1996.- 637 с.
7. Мазур И.И., Молдаванов О.И., Шишов В.Н. Инженерная экология. Общий курс: В 2 т. Т. 2. Справочное пособие / Под ред. И.И. Мазура.- М.: Высш. Шк., 1996.- 655 с.
8. Охрана окружающей среды: Учеб. для техн. спец. вузов / С.В. Белов, Ф.А. Козьяков, А.Ф. Козьяков и др. Под ред. С.В. Белова. 2-е изд., испр. и доп.- М.: Высш. шк., 1991.- 319 с.
9. Охрана окружающей природной среды / Под ред. Г.В. Дуганова.- К.: В. ш., 1988.- 305 с.
10. Сахаев В.Г.,Щербицкий В.В. Экономика природопользования и охрана окружающей среды. - К.: Вища шк. Головное изд-во, 1987. - 263 с.
11. Топчиев А.Г. Геоэкология: географические основы природопользования. Одесса. "Астропринт". 1996, 392 с.
Loading...

 
 

Цікаве