WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Навколишнє середовище і здоров’я людини - Реферат

Навколишнє середовище і здоров’я людини - Реферат


Реферат на тему:
Навколишнє середовище і здоров'я людини
ПЛАН
1.·Зв'язок внутрішнього середовища людина з навколишнім середовищем; поняття про гомеостаз.
2. Визначення поняття "здоров'я", його характеристики, рівні здоров'я.
3.·Сучасні проблеми вибору критеріїв оцінки здоров'я населення
4. Структура захворюваності населення України; фактори ризику захворювань населення
З самого початку існування людей на Землі їхня життєдіяльність проходила у навколишньому середовищі, а здоров'я формувалось залежно від впливу природних факторів на організм. При цьому, здатність організму підтримувати себе у сталому стані незалежно від оточуючого середовища тривалий час залишалася загадкою. Першими, хто внесли великий вклад у розуміння даного питання були французький вчений К. Бернар і американський дослідник Р. Кєннон. К. Бернар вважав, що життя - це не тільки хімічні або фізико-хімічні процеси. На його думку, існує тісний зв'язок живого з оточуючим середовищем, який проявляється у різних формах пристосування.
Одна із таких форм адаптації - це латентне життя або життя без зовнішніх ознак його прояву, наприклад, зерно, у якого здатність до проростання зберігається багато років.
Іншою формою адаптації, згідно поглядів К. Бернара, є постійне або вільне життя, тобто форма життя, характерна для тварин з найбільш високою організацією, в тому числі і людини. Відомо, що життя не припиняється у людини навіть при різких змінах оточуючого її середовища. К. Бернар вперше припустив, що внутрішнє середовище, яке оточує клітини і тканини, при цьому практично не змінюється. Організм живе як би у теплиці, залишаючись вільним і незалежним.
Якщо К. Бернар дав широке біологічне узагальнення даного питання, то Р. Кєннон висловив свою думку як фізіолог. Він увів поняття гомеостазу - відносного сталого стану внутрішнього середовища і деяких фізіологічних функцій організму. З його точки зору, організм - це відкрита для навколишнього середовища система, яка має багато зв'язків з ним через органи почуттів, рецептори шкіри, слизових оболонок, кишково-шлункового тракту, нервово-м'язевих органів. Під впливом якого-небудь зовнішнього фактору відбуваються зміни у межах фізіологічних коливань функцій органів, систем і організму в цілому, але при цьому зберігається стан відносної сталості внутрішнього середовища, що забезпечує нормальний хід обміну речовин.
Основними механізмами адаптації або пристосувань є механізми саморегуляції. Вони діють і на рівні клітини, і на рівні органу, системи і організму. Процес клітинної саморегуляції не являється автономним, він підкоряється регулюючому впливу нервової, ендокринної і імунної систем, які здійснюють нервовий, гуморальний і клітинний контроль за сталістю внутрішнього середовища організму.
Реакції, які забезпечують гомеостаз, спрямовані на підтримання стаціонарного стану організму, координацію комплексних процесів для виключення або обмеження впливу негативних факторів, вироблення або збереження оптимальних форм взаємодії організму і середовища у змінених умовах середовища, тобто при зміні температури повітря, його вологості, тиску, руху повітря, сонячної радіації, ґрунту, харчових продуктів тощо.
Здоров'я.
Врешті ми підійшли до основного поняття не лише біології та медицини, але й усієї природи загалом до "здоров'я".
Нині серед вчених відсутні єдність і згода стосовно інтерпретації поняття "здоров'я". П.І. Калью на основі вивчення світового інформаційного потоку документів склав перелік 79 визначень поняття сутності здоров'я людини. Як відзначає автор, наведений перелік є далеко не повним. Здоров'я часто розглядають як відсутність хвороби. Але здоров'я це не лише відсутність хвороби, це також здатність швидко адаптуватись до постійно змінюющихся умов середовища, здатність до оптимального виконання професійних та інших функцій, як суспільних, так і біологічних. Необхідно відзначити, що здорова людина не здатна пристосуватись до любих умов середовища, адаптація завжди має свої межі.
Ю.П. Лисицин і співавтори (1985) диференціюють 3 взаємопов'язаних рівні здоров'я: суспільний, груповий та індивідуальний.
Перший рівень - суспільний - характеризує стан здоров'я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують у суспільстві.
Другий - групове здоров'я, зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени.
Третій - індивідуальний рівень здоров'я, який сформовано як в умовах усього суспільства та групи, так і на основі фізичних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде окрема людина. Найчастіше у літературі приводиться наступне визначення "здоров'я індивіду" - це процес збереження і розвитку його психічних, фізичних та біологічних функцій, його працездатності і соціальної активності при максимальній тривалості життя.
Досить часто у літературі замість поняття "суспільне здоров'я" використовують термін "здоров'я населення". Водночас, поряд із визначенням поняття "здоров'я населення" деякі вчені користуються поняттям "здоров'я популяції", тобто здоров'я значних груп населення. В.П. Казначеев (1993) визначає здоров'я популяції як процес соціально-історичного розвитку психосоціальної та біологічної життєдіяльності населення у низці поколінь, зростання працездатності і продуктивності суспільної праці, удосконалення психофізіологічних можливостей людини.
У свою чергу поняття " індивідуальне здоров'я" замінюють на термін "здоров'я людини".
Відсутність універсального, всебічного та загальновизнаного визначення "здоров'я" можна пояснити не тільки тим, що сучасна медицина зорієнтована головним чином на вивчення проблем хвороб, а не здоров'я, а й складністю й труднощами, з якими пов'язане вивчення самої проблеми здоров'я. Здоров'я людини перебуває у взаємозв'язку з багатьма чинниками, такими, як соціальні, природні, біологічні, психологічні, культурні та ін. Проте більшість дослідників схиляються до думки, що основними ознаками або характеристиками здоров'я є:
1. Нормальна функція організму на всіх рівнях його організації - організму, органів, тканинних, клітинних та генетичних структур, нормальне функціонування фізіологічних та біохімічних процесів, які сприяють відтворенню.
2. Динамічна рівновага організму і його функцій та чинників навколишнього середовища.
3. Здатність до повноцінного виконання основних соціальних
Loading...

 
 

Цікаве