WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Вплив фізичних факторів навколишнього середовища на здоров’я людини - Реферат

Вплив фізичних факторів навколишнього середовища на здоров’я людини - Реферат

організму в навколишнє середовище ускладнена і може відбуватися тільки при напружені механізмів фізичної терморегуляції (тобто посилення потовиділення, розширення периферійних судин). При підвищенні температури навколишнього середовища до 33 оС, що відповідає температурі шкіри, віддача тепла за рахунок проведення стає неефективною і здійснюється лише за рахунок випаровування. Якщо є вологість повітря збільшується ускладнюється і цей шлях тепловіддачі - внаслідок чого можливе перегрівання організму.
Вплив високої температури на організм супроводжується пониженням уваги, порушенням точності і координації рухів, змінами імунологічної реактивності організму (у крові утворюються особливі антитіла - теплові агглютини і гемолізини, які викликають склеювання і загибель власних еритроцитів). Розвивається анемія, а також гіпоавитамінози по групам С і В (вітаміни втрачаються з потом).
Вплив низької температури навколишнього середовища також приводить до напруження системи терморегуляції. При тривалій дії низьких температур спостерігається переохолодження (гіпотермія). У стані гіпотермії спостерігаються пригнічення ЦНС, що понижує чутливість нервових клітин до нестачі кисню і подальшого пониження температури; послаблюється обмін речовин, що зменшує потребу у кисню, організм при цьому стає менш чутливий до інфекції і інтоксикації, нормально не функціонує імунна система, що може призвести врешті до загибелі організму.
Адаптація людського організму до температурного фактору відбувається у 3-х напрямах:
1. За рахунок загальних пристосувальних фізіологічних реакції, які пов'язані з функцією системи терморегуляції, тобто з механізмами хімічної і фізичної терморегуляції, що забезпечують здатність організму працювати в самих різних температурних умовах середовища.
2. У результаті спеціалізованих фізіологічних та анатомічних адаптивних реакцій, в основі яких лежать особливості генотипу.
3. Внаслідок культурних і соціальних адаптації, які пов'язані із забезпеченням людини житлом, теплом, системою вентиляції тощо.
Водночас, не останню роль у розвитку психічних захворювань та психосоматичних розладів відіграють сезонні коливання температури. Особливо небезпечні для здоров'я населення несподівані підвищення температури. До них найбільш чутливі хворі на серцево-судинні захворювання та люди похилого віку, смертність яких за таких умов різко зростає.
Ще одним із проявів впливу навколишнього середовища на організм людини може бути так звана гірська хвороба. Вона розвивається в умовах високогір'я внаслідок падіння парціального тиску атмосферних газів, насамперед кисню. На висоті близько 3 тис. м н.р.м. насиченість гемоглобіну киснем забезпечується на 85%. В основі гірської хвороби лежить гіпоксія - нестача кисню у тканинах організму. При цьому виникає задишка, слабкість, запаморочення, головний біль, часто спостерігається і набряк легень, останнє може призвести до загибелі. На висоті 5 тис. м н.р.м. може настати коматозний стан: внаслідок гіпоксії мозку хворий непритомніє, порушується дихання та кровообіг, відбуваються глибокі зрушення в обміні речовин.
На людину впливає і зміна у атмосфері концентрації озону. Виснаження озонового шару призводить до підвищення рівня ультрафіолетового випромінювання і, як вже раніше вказувалось, може призвести до таких патологій, як рак шкіри, пригнічення імунної системи та катаракти. Великі концентрації озону в повітрі спричиняють отруєння людини (втома, роздратованість, задушливий кашель, запаморочення і т.п.).
Необхідно відмітити, що дія фізичних факторів навколишнього середовища не завжди є лише прямою, досить часто вони впливають на організм людини опосередковано. Наприклад, підвищення вмісту СО2 у повітрі змінює характер теплового випромінювання з атмосфери у космос, спричинюючи так званий парниковий ефект. Аналіз впливу процесу глобального потепління, яке відбувається на планеті, засвідчив вірогідний його зв'язок із поширеністю паразитів та збудників інших інфекційних захворювань. Підвищення температури у результаті потепління посилює біологічну активність і сприяє розмноженню переносників інфекційних хвороб - комарів, мух та ін.
Таким чином, основою впливу навколишнього середовища на організм людини є геліофізична активність, яка проявляється на Землі як безпосередньо (радіовипромінювання, інфрачервоне випромінювання Сонця та видиме світло), так і опосередковано (зміна метеочинників). Зовнішнє середовище передусім впливає на нервову систему організму.
Біотичний компонент
Питання взаємовідносин людини з тваринним світом, у тому числі існування та поширення низки небезпечних заразних хвороб, які передаються від тварин до людей, також належать до медичних проблем екології.
Академік Павловський створив вчення про природні осередки низки інфекційних хвороб. Вчений показав, що в природі існують осередки багатьох заразних хвороб, в яких збудник зберігається завдяки переходу від однієї тварини до іншої. Багато природно-опосередкованих інфекцій передаються кровосисними комахами (кліщі, блохи, москіти, комарі), наприклад: чума, жовта лихоманка, малярія.
Природний осередок заразної хвороби являє собою ділянку території з певним географічним ландшафтом, на якому в процесі еволюції збудників інфекції, тварин і переносників склалися стійкі міжвидові взаємовідносини, які не залежать від існування людини.
Проте у процесі антропогенних змін унавколишньому середовищі можливе виникнення несподіваних епідеміологічних ситуацій та процесів внаслідок впливу людини на природу. Вчені виділяють наступні 3 типи цих наслідків:
1. Безпосередні, за типом "короткого замикання" (наприклад, захворювання серед осіб, які прибувають на території, що розташована в межах не виявлених ареалів хвороб, - завезені спалахи захворювань); мають, як правило, локальну пристосованість; виявляють їх досить швидко.
2. Опосередковані (наприклад, зміна ареалів зоонозів та їх структури внаслідок розвитку тваринництва і меліорації земель; зміна ролі водного чинника в епідеміологічному процесі внаслідок урбанізації); мають багато східцеві просторові причино-наслідкові зв'язки і "розлиту" територіальну пристосованість, виявляють їх повільніше.
3. Віддалені (пов'язані з антропогенними змінами ландшафтів та екосистем, шляхів циркуляції збудників і умов формування їх генофонду); часто мають планетарний та віковий характер.
Список рекомендованої літератури:
1. Бачинський Т.О. Соціоекологія. - К.: Вища школа, 1995. - С. 148-163.
2. Білявський Т.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань. - К.: Либідь, 1995. - 286 с.
3. Гигиена окружающей cреды /Под ред. Г.И. Сидоренко. - М., 1985.
4. Гродзінський Д.М. Радіобіологія: Підручник. - 2-ге вид. - К.: Либідь, 2001. - 448 с.
5. Даниленко В.С., Радионов П.В. Острые отравления растениями. - К.: Здоровье, 1986.
6. Даценко І.І. Гігієна і екологія людини. Навчальний посібник. - Львів, Афіша, 2000. - 248 с.
7. Даценко І.І., Мартинюк В.З. Інтоксикація оксидом вуглецю та шляхи її послаблення. - К.: Наук. думка, 1971.
8. Демина Т.А. Экология, природопользование, охрана окружающей среди. - М.: Аспект Пресс, 1998. - 141 с.
9. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. Посіб. - К.: знання, КОО, 2000. - С. 92-98.
10. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / за ред. К.М. Ситника. - К.: Вища школа, 2001. - 358 с.
11. Карташова Н.С., Суравегина И.Т. Город и экологические факторы (задания по естествознанию для учащихся 5-7 классов). - М., 1992. - 51 с.
12. Корсак К.В., Плахотник О.В. Основи екології. - К.: МАУП, 2000.- 240 с.
13. Микитюк О.М., Злотін О.З. та ін. людини. - Харьків: РВП "Оригінал", 1997. - 224 с.
14. Микитюк О.М., Злотін О.З., Бровдій В.М. Екологія людини. - Харьків: ХДПУ"ОВС", 2000. - 207 с.
15. Никитин Д.П., Новиков Ю.В. Окружающая середа и человек. - М.: Высшая школа, 1986. - С. 50-157.
16. Нікберг І.І., Сергета І.В., Цимбалюк Л.І. Гігієна з основами екології. Підручник. - К.: Здоров'я, 2001. - 504 с.
17. Одум Ю. Основы экологии. - М.: Мир, 1975. - 736 с.
18. Основы экологии и экологическая безопасность/ под ред В.В. Шкарина, И.Ф. Колпащиковой. - Нижний Новгород, 1998. - 167 с.
19. Реймерс Н.Ф. Экология: теория, законы, принципы, правила и гипотезы. - М.: Мир. - 1994.
20. Словарь-справочник / отв. Ред. К.М. Сытник. - К.: Наукова думка, 1994. - 665 с.
21. Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоров'я людини та екологія. - К.: Здоров'я, 1995. - 228 с.
Loading...

 
 

Цікаве