WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Вплив на здоров’я людини забруднень ґрунтів - Реферат

Вплив на здоров’я людини забруднень ґрунтів - Реферат

системи, ЦНС; нітрати води - з боку серцево-судинної, дихальної систем та ЦНС.
Важливою ознакою є синюшність шкірних покривів та похолодання кінцівок внаслідок пониження артеріального тиску та нестачу кисню.
Перші ознаки отруєння серед дітей спостерігаються вже за концентрації 100 мг на 1 л води або соку. Важкі отруєння відзначаються у випадках, коли вміст нітратів у харчових продуктах, воді, напоях становить 1200 мг і більше на 1 л або на 1 кг.
Перша допомога полягає у промиванні шлунка, швидкому введенні в організм метиленового синього.
Бактерицидне забруднення ґрунтів
Разом з тим накопичені за останнє десятиріччя наукові дані свідчать про те, що ґрунт відіграє активну роль у виникненні та поширенні багатьох інфекційних захворювань.
Основними джерелами потрапляння збудників цих захворювань у ґрунт є теплокровні тварини, у травному каналі яких вони розмножуються. Домашні тварини та птахи великою мірою заражені збудником правця (26-64%) і екскременти широко інфікують ґрунт. Завдяки епідеміологічним та експериментальним дослідженням накопичено чимало матеріалів, які свідчать про провідну роль ґрунту в епідеміології сибірки.
Одним із основних чинників, які зумовлюють територіальну приуроченість захворюваності, є характер ґрунту. Сприятливі умови для збереження активності ґрунтових осередків сибірки є в чорноземних ґрунтах: найбільш активні осередки розміщені у місцевостях з підвищеною вологістю та заболоченістю, в заплавах рік або поблизу струмків. Захворюваність людей через безпосередній контакт із забрудненим ґрунтом реєструється у 4,7-15% випадків.
Суттєве значення має ґрунт як опосередкований чинник у поширенні кишкових інфекцій, насамперед, дизентерії, тифо-, паратифозних захворювань та гельмінтів. Не розмножуючись, ці збудники можуть довгий час зберігатися в ґрунті, не втрачаючи патогенних властивостей від декількох днів до 3 років і більше.
Терміни виживання патогенних мікроорганізмів кишкового сімейства у ґрунті залежить від таких чинників, як кліматичні умови, тип, агресивність, окультуреність ґрунту. Відомо, що легкі за механічним складом ґрунти самоочищаються швидше, ніж важкі, оскільки в них енергійніше проходять процеси розпаду та мінералізації. Забруднені ґрунти південних регіонів країни за умови достатньої вологості самоочищаються скоріше, ніж аналогічні ґрунти північних районів.
Наведені дані відносно збудників ботулізму, сибірки, газової гангрени показують, що поведінка їх в ґрунті (терміни виживання, здатність до розмноження) зумовлюються як біологічними особливостями збудників, так і фізико-хімічними та мікробіологічними характеристиками ґрунтів і кліматичними чинниками (температура, вологість, інсоляція та ін.). Найбільш сприятливими і відповідно найбільш заразними є чорноземні ґрунти лісостепової та степової зон.
Таким чином, розробляючи профілактичні заходи, спрямовані на ліквідацію сибірки, ботулізму, необхідно враховувати не тільки епідеміологічні дані, а й ландшафтно-ґрунтові та кліматичні умови конкретної території.
Основні принципи нормування допустимих концентрацій шкідливих для людини речовин у ґрунті.
У зв'язку з інтенсивним забрудненням хімічними речовинами ґрунтів розроблені ГДК для деяких токсичних речовин у ґрунті. Принципи нормування токсичних сполук у ґрунті значно відрізняються від принципів, які покладені в основу нормування для водойм, атмосферного повітря і харчових продуктів. Різниця обумовлена тим, що пряме поступлення токсичних речовин через ґрунт у організм людини незначне і обмежене нечисельними випадками прямого контакту з ним (ручна обробка землі, ґрунтовий пил, гра дітей у пісочницях). Хімічні речовини, які попадають у ґрунт, потрапляють до організму людини головним чином через контактуючі з ґрунтом середовища: воду, повітря і рослини, по біологічним ланкам: ґрунт - рослина - людина; ґрунт - рослина - тварина - людина тощо. По цій причині при нормуванні хімічних речовин у ґрунті враховується не тільки та загроза, яку являє ґрунт при безпосередньому контакті з ним, але й, головним чином, наслідки вторинного забруднення контактуючих з ґрунтом середовищ. При цьому враховуються і інші фактори, які впливають у природних умовах на кількісний вміст і поведінку хімічних сполук у ґрунті (тип ґрунту, механічний склад, морфологія, рН, температура, мікробіоценоз, вологість тощо).
В якості хімічного показника береться так зване санітарне число - частнє від поділу кількості ґрунтового білкового азоту (у мг на 100 г абсолютно сухого ґрунту) на кількість органічного азоту (у тих же одиницях). У ґрунті, як відомо, утримується певна кількість азоту, який входить до складу білкових речовин. При внесені у ґрунт забруднюючих речовин збільшується кількість органічного азоту і, відповідно, змінюється співвідношення між ним і білковим азотом.
В якості показника бактеріального забруднення ґрунту використовують титр кишкової палочки (E. coli) і титр одного з анаеробів (B. perfringens). Ці бактерії поступають у ґрунт з фекаліями. Оскільки анаероб володіє здатністю до спороутворення, він зберігається у ґрунті більш тривалий час, ніж кишкова палочка. Наявність у ґрунті анаероба при відсутності кишкової палочки свідчить про старе фекальне забруднення.
Санітарно-гельмінтологічним показником стану ґрунту є число яєць гельмінтів в 1 кг ґрунту, а санітарно-ентомологічним - наявність личинок і ляльок мух в 0,25 м2 його поверхні.
Список рекомендованої літератури:
1. Бачинський Т.О. Соціоекологія. - К.: Вища школа, 1995. - С. 148-163.
2. Білявський Т.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань. - К.: Либідь, 1995. - 286 с.
3. Гигиена окружающей cреды /Под ред. Г.И. Сидоренко. - М., 1985.
4. Гродзінський Д.М. Радіобіологія: Підручник. - 2-ге вид. - К.: Либідь, 2001. - 448 с.
5. Даниленко В.С., Радионов П.В. Острые отравления растениями. - К.: Здоровье, 1986.
6. Даценко І.І. Гігієна і екологія людини. Навчальний посібник. - Львів, Афіша, 2000. - 248 с.
7. Даценко І.І., Мартинюк В.З. Інтоксикація оксидом вуглецю та шляхи її послаблення. - К.: Наук. думка, 1971.
8. Демина Т.А. Экология, природопользование, охрана окружающей среди. - М.: Аспект Пресс, 1998. - 141 с.
9. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. Посіб. - К.: знання, КОО, 2000. - С. 92-98.
10. Запольський А.К., Салюк А.І. Основиекології: Підручник / за ред. К.М. Ситника. - К.: Вища школа, 2001. - 358 с.
11. Карташова Н.С., Суравегина И.Т. Город и экологические факторы (задания по естествознанию для учащихся 5-7 классов). - М., 1992. - 51 с.
12. Корсак К.В., Плахотник О.В. Основи екології. - К.: МАУП, 2000.- 240 с.
13. Микитюк О.М., Злотін О.З. та ін. людини. - Харьків: РВП "Оригінал", 1997. - 224 с.
14. Микитюк О.М., Злотін О.З., Бровдій В.М. Екологія людини. - Харьків: ХДПУ"ОВС", 2000. - 207 с.
15. Никитин Д.П., Новиков Ю.В. Окружающая середа и человек. - М.: Высшая школа, 1986. - С. 50-157.
16. Нікберг І.І., Сергета І.В., Цимбалюк Л.І. Гігієна з основами екології. Підручник. - К.: Здоров'я, 2001. - 504 с.
17. Одум Ю. Основы экологии. - М.: Мир, 1975. - 736 с.
18. Основы экологии и экологическая безопасность/ под ред В.В. Шкарина, И.Ф. Колпащиковой. - Нижний Новгород, 1998. - 167 с.
19. Реймерс Н.Ф. Экология: теория, законы, принципы, правила и гипотезы. - М.: Мир. - 1994.
20. Словарь-справочник / отв. Ред. К.М. Сытник. - К.: Наукова думка, 1994. - 665 с.
21. Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоров'я людини та екологія. - К.: Здоров'я, 1995. - 228 с.
Loading...

 
 

Цікаве