WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Геоекологічні особливості зональних геосистем - Реферат

Геоекологічні особливості зональних геосистем - Реферат


Реферат на тему:
Геоекологічні особливості зональних геосистем
ПЛАН
1. Принципи класифікації геосистем (ландшафтів).
2. Геоекологічна характеристика полярних та приполярних ландшафтів.
Незважаючи на неповторність і особистість кожного із ландшафтів не виключена якісна подібність між ними. Порівняння ландшафтів дозволяє встановити групи ландшафтів, принципово близькі за походженням, структурою, динамікою і іншими ознаками.
Класифікація - це універсальна загальнонаукова процедура без якої дослідження не вважається завершеним. При її розробці узагальнюється і осмислюється вся палітра фактів, що відносяться до досліджуваних об'єктів.
В класифікації знаходить своє вираження синтез закономірностей розвитку, будови функціонуванню, розміщення в тому числі і ландшафтів.
Велике прикладне значення класифікації ландшафтів. Число конкретних ландшафтів у світі виміряється 5-6 значними цифрами.
Розробка класифікації потребує використання індуктивного і дедуктивного підходів: індуктивний - від ландшафту; дедуктивний - з вищих порядків; ландшафтна класифікація повинна враховувати ландшафтне різноманіття.
Робочим інструментом класифікації є ландшафтні карти. Подібності і відмінності в ландшафтах визначаються багатьма причинами і критеріями і важливо визначити їх послідовність.
Вищою таксономічною одиницею класифікації ландшафтів рахують тип ландшафтів. Основним критерієм виділення типів ландшафтів - глобальні відмінності у співвідношенні тепла і вологи, в гідрологічному режимі ландшафтів (показника радіаційного балансу, сума активних температур, коефіцієнт зволоження), крім того враховують середні і екстремальні температури повітря, кількість опадів, величина випаровуваності.
Єдність проявляється у водному балансі, геоморфологічних і геохімічних процесах, умовах життя органічного світу, його структури, продуктивності, заносах біомаси, біологічної продуктивності, типи ґрунтоутворення . Кожному типу ландшафтів характерний свій тип поясності - набір і кількість поясів.
Типи ландшафтів зв'язані з певними ландшафтними зонами і секторами, оскільки в основу виділення типів ландшафтів покладені загальні критерії тепло забезпеченості і зволоженості. За допоміжними ознаками всі типи можна згрупувати у групи або серії, які є аналогами по тепло забезпеченості, а за секторними - в ряди по зволоженості.
Тип: ландшафт кореальних тайгових широколистяних східноєвропейські.
Підтип: південнотайгові.
Існує також традиційна "зональна" ландшафтна номенклатура, яка основана на використанні геоботанічних ознак: тайгові ландшафти, широколистяні ландшафти, вічнозелені лісові ландшафти.
Характерні риси ландшафтів кожного типу краще всього виражені в центрі ареалу, на периферії - ознаки переходу до сусідніх типів. Підтипи відображають поступовість загальних переходів (північних, середніх південних).
На наступному таксономічному ступені класифікації вводиться гіпсометричний фактор, який є критерієм виділення класів і підкласів, що відбивають ярусні ландшафтні закономірності.
Клас: рівнинні або гірські, підкласи (рівнинні): низовинні, височинні; (гірські): низькі, середні, високі.
Субарктичні (тундрові) ландшафти.
Екосистема тундри займає 11% суші земної кулі.
Тундра утворилась в результаті похолодання на початку льодовикового періоду приблизно 2 млн. років тому. Перші тварини і рослини мабуть мігрували з гірських територій з властивістю протистояти холоду і складним екологічним умовам.
Щорічна біологічна продуктивність даної екосистеми досягає максимума в 400 г/м2 вона співставима за біопродуктивністю з чагарниковою напівпустелею. Однак концентрація всього росту в порівняно короткий вегетаційний період є привабливою для багатьох мігрантів птахів і тварин.
До недавнього часу екосистема тундри зберігала свій непорушний стан. Після відкриття родовищ кольорових металів, нафти і газу екологічна ситуація почала змінюватись.
Інженерні споруди (нафто і газопроводи, бурові вишки) порушують шар багатовікової мерзлоти. В результаті відбувається деградація поверхні торф'яників, що зменшує їх захищеність від морозів. Після деградації поверхневого шару (в тому числі і рослинного) відбувається танення багатовікової мерзлоти, просідання і часткова ерозія ґрунтів.
Масове винищення хижаків (вовків) веде до зростання чисельності північних оленів, а звідси зростає ймовірність пере випасу тундрових пасовищ.
Особливу небезпеку екосистемі тундри створює забруднення. Радіоактивне забруднення акумулюється лишайниками і через ланцюги живлення потрапляє до людини.
Розливи нафти викликають істотне локальне забруднення території; а побутове сміття так довготривало піддається розпаду, що зростаючі сміттєзвалища виступають орієнтиром розташування людських поселень.
Екосистема тундри дуже чутлива до кліматичних змін. Зміни клімату, які викликають зменшення льоду в грунтах, можуть призвести до активізації процесів розкладу фізичних речовин, а значить і росту концентрації вуглекислоти в атмосфері.
Тепло і вологозабезпеченість в них вища в порівнянні з арктичними. Радіаційний баланс позитивний і рівняється 500-1000 м дж/м2. (сумарна сонячна радіація 70-80 ккал/см2 рік). Втрати її значні при відбиванні від поверхні. Літом на температурний режим впливає Північний льодовитий океан. Розрізняють 3 підзони тундр: північна, арктична, типова, південна.
Їм відповідає 3 підтипа субарктичних ландшафтів: середня температура складає відповідно: +30-60; +70-100; 100-120.
В субарктиці в порівнянні з Арктикою зростає вологозабезпеченість повітряних мас і кількість опадів. Тут випадає 300-400 мм що при низькій випаровуваності веде до надмірного зволоження. Багатовікова мерзлота охолоджує ґрунти і сповільнює біохімічні процеси, перешкоджає фільтрації поверхневих вод, обмежує ґрунтове живлення рік.
Річний стік в тундрі складає 200-300 мм. Коефіцієнт стоку = 0,5-0,6. Режим стоку - нерівномірний. Денудація і ерозія ослаблені із за багатовікової мерзлоти. Не хватка тепла, довга зима з сильними втратами і нерівномірним розподілом снігового покриву, мерзлота - лімітують життєдіяльність біоти. Тривалість вегетаційного періоду більша ніж в арктичних ландшафтах. В рослинному покриві домінують: низькорослі малостійкі формі, які використовують тепло приземного шару.
Коренева система рослин змінені. Характерні: полярна верба, береза, бруслина, крушина, деякі злаки, осоки, мохи, лишайники.
На внутрішніх вігнутих поверхнях розвивається болотна рослинність з осок, мохів. Зустрічається осоково-гіппові болота, по долинах рік луки із злаків, осок, різнотрав'я.
Кожній підзоні характерні свої особливості:
Арктична тундра - загальна фітомаса - 50 ц/га;
Південна тундра - загальна фітомаса - 200-300 ц/га; підземна фітомаса більша наземної.
Приріст фітомаси: 10 ц/га - арктична тундра; 25-40 ц/га - південна.
Умови життя тварин подібні з
Loading...

 
 

Цікаве