WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Геоекологія. Біогенний обіг речовин і абіотична міграція - Реферат

Геоекологія. Біогенний обіг речовин і абіотична міграція - Реферат

калій.
Широколистяні ліси - кальцій, азот, калій.
Степ - кремній, азот, калій, кальцій.
Пустелі - кальцій, калій, азот, магній.
Вологі екват. ліси - кремній, залізо, алюміній.
Ми вели мову про мінеральний обмін між рослинністю і грунтами, однак основна частина живої речовини будується з елементів, які асимілюються в результаті газообміну рослин з атмосферою. Важливу рольвідіграє вуглецевий обмін, з яким пов'язана біогенна трансформація сонячної енергії, баланс СО в геосистемах.
Кількість асимільованого СО в десятки разів переважає величину засвоєння зольних елементів і азоту.
Щорічно тундрова рослинність споживає 10 тис. га СО
- широколистяні ліси - 50 т. га
- вологі екват. ліси - 130 т.га.
Асиміляція СО в процесі фотосинтезу супроводжується виділенням вільного кисню. З врахуванням витрат О на дихання рослин виділення чистого О складає :
- в дубових лісах - 6.16 т.га рік
- липових - 3.7 т.га рік
- саксаульниках - 0.65 т.га рік
- тундрі - 0.44 т.га рік.
Абіотична міграція речовин літосфери.
Суть абіотичної міграції полягає в тому, що з нею здійснюється перенос матеріалу в горизонтальному напрямку між ландшафтами і між їх морфологічними частинами і виніс речовин у Світовий океан.
Речовина літосфери мігрує в ландшафті у 2 - х таких формах :
1. в вигляді продуктів денудації - уламкового матеріалу, який переміщається під силою тяжіння повздовжніх схилів, механічних домішок в воді ( наноси) і повітрі ( пилюка).
2. в вигляді водорощинних речовин, тобто іонів, які переміщаються з водними потоками і приймають участь в геохімічних реакціях.
Для кожної геосистеми розрізняють вхідні і вихідні абіогенні потоки. Причому в результаті перевага акумулюється за останніми.
Основний інтегральний показник механічного вихідного потоку - твердий стік. В розподілі твердого стоку знаходять певні риси широтної зональності.
В Тундрі і Тайзі величина модулю твердого стоку складає 5 - 10 т/км рік
В зоні широколистяних лісів Мт дорівнює 10 - 20 т/км рік
В лісостепу досягає - 15
Степу - 5 - 10
Пустелі - із - за відсутності рідкого стоку
Басейн Конго - 18 - 37
Басейн Амазонки - 67 - 87 незважаючи на істотний річковий стік, стримуючим фактором виступає потужний лісовий покрив.
Механічний виніс твердого матеріалу є максимальним в горах від 2000 т/км рік до 5000 т/км рік == 2 мм. /рік
Другим потужним фактором переносу твердих матеріалів є дефляція. Еолові потоки є найбільш інтенсивні в арідних областях, а також на розорених територіях. Пилові бурі виносять за один раз
- з плакорних територій до 100 т/км.
- з піщаних масивів до 40 т/ км
- з солончаків до 1000 т. /км.
Знаменита пилова буря в США (1934р,) за судки винесла 300 млн. т. ґрунту з площі 3 млн. см. тобто 100 т/з км. Інтенсивність солових процесів оцінюється поступленням в атмосферу п. 10 п. 10 т/рік .
Однак сольовий перенос - тимчасовий і частини пилу знову повертаються на поверхню Землі тільки в інші науки.
Важливим фактором поступлення речовин в ландшафтну оболонку є вулканізм і поступлення метеоритів і космічного пилу - 10 млн.т. рік.
Найбільш активним є водорощинна частина твердих речовин, основні серед яких атмосферні опади.
Солі атмосферних опадів, які випадають на поверхню Землі мають двояке походження - як зовнішнє ( океанічне, вулканічне), так і внутрішнє ( шляхом випаровування і транспірації, а також вимиванням з пилевих частинок, виносу з солончаків.
Добре простежуються зональні, секторні, висотно - поясні закономірності у випаданні солей.
Тундра - 5 - 10 т./км рік
Широколистяні ліси - 10
Степи 10 - 20 т/км рік
Пустелі - 10 -20
Ліси екватор. зони - 20 - 30 т/км рік
З висотою випадання солей зростає.
В більшості ландшафтів механічний виніс твердого матеріалу домінує над привнесенням.
Найбільш інтенсивна гірська декудація, на рівнинах височини, складені рихлими відкладами.
Позитивним балансом твердої речовини виділено лише деякі позитивні ландшафти :
- вулканічні
- дельтові
- де відображаються процеси поводкові ( мус)
Збалансовані ландшафти з твердими кристалічними породами. Рослинний покрив сприяє підтриманню балансу.
Сольовий баланс теж від'ємний, поскільки поступлення солей з опадами менше виносу їх водними розщинами.
В абіотичній міграції речовин виражена внутріландшафтна контрасність.
Плакорні (…..0 фації, де речовини потрапляють з опадами вихід переважає над поступленням.
Перехідні (транзитні, транселювіальні) схилові фаціїприближаються до рівноваги.
Акумулятивні фації - перевага вхідних потоків речовин над вихідними.
Якщо біологічний кругообіг виділяється високим ступенем замкнутості і в вихідні потоки потрапляє лише частина органічної речовини, то абіотичні більш розімкнуті.
1. За своїм масштабом біотичні потоки більші абіотичних.
2. В біотичних потоках домінує вертикальна складова ( внутрішніх зв'язків)
3. В абіотичних потоках домінує горизонтальний склад( зовнішніх зв'язків).
4. Абіотичні - розімкнені, вхідні не компенсують вихідним - домінує абіотична міграція і винос речовин. За 15 - 20 млн. років при….темпах абіотичної міграції сума буде здекудована.
5. Біотичні потоки мають характер кругообігів і сприяють затриманню речовини в ландшафті, виконуючи в ньому стабілізуючу функцію.
Типологія. За величиною продуктивності (чистої первинної продукції) геосистеми поділяють на непродуктивні (фітомаса не створюється - скелі, піщані пляжі тощо), низькопродуктивні (1-5 т/га), зниженої продуктивності (5-10), середньо продуктивні (10-15), підвизеної продуктивності (15-20), високопродуктивні (20-30), дуже високопродуктивні (більше 30 т/га на рік).
Продуктивність та видовий склад рослинних угруповань значною мірою визначаються, вмістом у ґрунті поживних речовин (N, Р, К та мікроелементів), тому багатство місцезростання Л. Г. Раменський, Г. Еленберг, П. С. Погребняк та інші екологи вважали одним з головних критеріїв класифікації екотопів. З ландшафтно-екологічного погляду найбільш відповідною можна вважати типологію умов місцезростань за багатством ґрунту елементами живлення, обґрунтовану Д. М. Цигановим (1983).Виділяються такі геосистеми: оліготрофні (вкрай бідні на солі: 34-80 мг/л), семіоліготрофні (солей дуже мало: 75-82 мг/л), субмезотрофні (80-120), мезотрофні (порівняно насичені солями: 100-150), субевтрофні (добра забезпеченість солями: 150-200), евтрофні (найбільша забезпеченість солями при відсутності ознак засолення ґрунтів), пертрофні (забезпеченість солями більша за оптимум, але ще не пригнічує росту рослин).
За ступенем засоленості ґрунтів є такі геосистеми: глікофітні (слабкосолонцюваті грунти, ознаки пригнічення рослин невиразні), семігалофітні (глибокозасолеяі, середньосолонцюваті грунти), субгалофітні (середньо- та сильносолонцюваті засолені грунти), галофітні (солонці та поверхнево засолені грунти), супергалофітні (солончаки).
Література:
1. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. - К.: Либідь, 1993. - 222с.
2. Гродзинський М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень. - К.: Лікей, 1995. - 233с.
3. Гродзинський М.Д., Шищенко П.Г. Ландшафтно-экологический анализ в мелиоративном природопользовании. К.: Либідь, 1993. - 224с.
4. Гуцуляк В.М. Ландшафтно-геохімічна екологія. Чернівці: Рута, 1994. - 317с.
5. Гуцуляк В.М. Ландшафтно-геохімічна екологія. Чернівці: Рута, 2001. - 248с.
6. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. - М.: Высшая школа, 1991. - 266с.
7. Сочава В.Б. Введение в ученике о геосистемах. Наука, 1978. - 319с.
Loading...

 
 

Цікаве