WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Становлення теоретичних основ соціальної екології - Реферат

Становлення теоретичних основ соціальної екології - Реферат

законами діалектики. Шелінг, відроджуючи, по суті, пантеїстичне тлумачення природи, прийняв за джерело всього сущого не матерію і не свідомість індивіда, а абсолютний всесвітній розум. Він побачив в природі не тільки знаряддя моральної діяльності, а й динамічний прояв Абсолюту. Натурфілософія Шелінга, що постулювала взаємозв'язок всіх явищ природи та розвиток їх через поляризацію внутрішньо роздвоєних сил, позитивно вплинула на розвиток природознавства, зокрема на дослідження Фарадея.
У філософії Гегеля вперше була здійснена спроба розглянути розвиток природи та суспільства як єдиний природно-історичний процес, у якому в ході трудової діяльності відбувається опредмечування людської сутності і розпредмечування природних об'єктів. Розглядаючи питання природно-історичної єдності природи і людини з позицій об'єктивного ідеалізму, він вирішив проблему суперечності між ними, виходячи з тези, що природа і людина виступають проявами абсолютної ідеї. В гегелівській системі знайшла своє відображення діалектична єдність матерії і духу, природи та людини, але ця єдність розглядалась з об'єктивно-ідеалістичних позицій. Отже, реальна природа залишалась осторонь: якщо вона є лише проявом ідеї, то не варто особливо замислюватись, що людина своїми діями може завдати їй шкоди.
Проблема взаємодії людини з природою займає значне місце і в творчості французького утопіста Ш.Фур'є. Всі явища людського суспільства, на його думку, є лише проявами загальних законів природи. Критикуючи сучасне йому суспільство, Фур'є підкреслює, що воно робить нещасливою не тільки людину, а й по-хижацьки експлуатує і природу. Не можна досягти щастя і одночасно нищити природу, оскільки істина полягає в тому, що вони є єдиним цілим, яке підлягає чотирьом законам руху: соціальному, тваринному, органічному і матеріальному. Ш.Фур'є висунув також ідею про необхідність природозгідного виховання, що повинне базуватися на пізнанні законів розвитку природи.
У середині XIX ст. передові країни Європи вступили в епоху індустріального розвитку. В цей час внаслідок промислової революції та становлення великого машинного виробництва було досягнуто неабияких і немислимих до цього успіхів в освоєнні природного простору та природних багатств. Під тиском вимог виробництва наука робила все нові відкриття у природознавстві. Було відкрито закон збереження та перетворення енергії, розроблено дарвінівську теорію еволюційного розвитку живих організмів, встановлено клітинну будову живих організмів. Різко зросла сукупна продуктивна сила людства.
Спираючись на попередні досягнення науки, спробу створити цілісну концепцію взаємодії суспільства та природи зробили К.Маркс та Ф.Енгельс. У праці "Економічно-філософські рукописи 1844 року" К.Маркс відзначає, що "людина живе природою". Це означало, що людина повинна залишатись в процесі постійного спілкування з природою, щоб не вмерти. Все ж людське спілкування з природою принципово відрізняється від тваринного, бо людина робить саму свою життєдіяльність предметом своєї волі і свідомості. Людина не може існувати поза природним світом, але і природа, взята окремо від людини, є для неї ніщо. Ланкою, що з'єднує людину і природу, є практична діяльність.
Великого значення К.Маркс і Ф.Енгельс надавали аналізу проблеми місця і ролі культури у процесах взаємодії суспільства та природи. Аналізуючи причини багатьох екологічних катастроф минулого, К.Маркс зазначав, що "культура, коли вона розвивається стихійно, а не спрямовується свідомо, залишає після себе пустелю", підкреслюючи цим самим необхідність свідомого керування процесами взаємодії людини і оточуючого природного середовища.
У роботі "Походження сім'ї, приватної власності та держави", аналізуючи процес становлення людського суспільства, Ф.Енгельс вперше зробив спробу дати наукову періодизацію історії взаємодії суспільства та природи, обравши за критерій спосіб організації людської природоперетворюючої діяльності. В часи коли людство, окрилене отриманою внаслідок промислової революції могутністю, здебільше ставилось до природи як до темної ворожої сили, яку необхідно підкорити і змусити служити людям, дуже своєчасним було попередження, висловлене Ф.Енгельсом, про те, що не треба надто захоплюватися перемогами над природою. За кожну таку перемогу вона "метиться". Кожна з цих перемог має спочатку ті наслідки, на які розраховують люди, а потім зовсім інші, неочікувані і не передбачені наслідки, що часто перекреслюють значення перших.
У цей самий час великий внесок у встановлення теоретичних основ соціальної екології зробив американський вчений Г.Марш. У своїй книзі "Людина і природа" (вже у 1866 р. перекладену російською мовою і видану в Санкт-Петербурзі) він вперше обґрунтував необхідність формування охорони природи як окремої галузі науки.
Розвиток промисловості, створення нових технологій, перетворення науки в безпосередню продуктивну силу в другій половині XIX ст. спричинило до відчутних порушень рівноваги в природних процесах колообігу речовини та енергії. У зв'язку з цим цікавими були ідеї українського філософа та економіста С.Подолинського, який зумів показати, що людська діяльність здатна утримувати на поверхні Землі сонячну енергію і примусити її діяти довше, ніж це було б без неї. В той же час людина здатна витрачати запаси енергії, накопичені в процесі органічної еволюції (вугілля, нафта, природний газ тощо). Ці ідеї С.Подолинського викликали значний інтерес К.Маркса і спричинили до інтенсивної переписки з ним і з Ф.Енгельсом.
Якісним стрибком у формуванні наукових підстав виникнення соціальної екології як науки стали роботи великого українського вченого, творця геохімії та біогеохімії, засновника вчення про біосферу та ноосферу, організатора та першого президента Всеукраїнської Академії Наук В.І.Вернадського. В узагальнюючій праці "Біосфера" він виклав основи всього вчення про сферу органічного життя нашої планети, а в роботі "Наукова думка як планетарнеявище" він показав місце і роль людини в розвитку біосфери і переході її в якісно новий стан -в ноосферу (теорія біосфери і ноосфери будуть детальніше розглянуті в окремій лекції).
На початок XX ст. були створені всі теоретичні передумови для виникнення нової інтегральної науки про взаємодію суспільства та природи - соціальної екології. Необхідним був лише "запит" суспільства, відчуття ним життєвої необхідності ґрунтовно усвідомити ці процеси і взяти новоотримані знання "на озброєння" при розробці стратегій суспільного розвитку. І цей час прийшов після двох світових воєн, глобальних соціальних катаклізмів, падіння, в основному, глобальної колоніальної системи, коли людство отримало можливість звернути більше уваги на проблему свого виживання та існування як єдиного цілого.
Література:
1. Адаменко ОМ. Соціальна екологія. - Івано-Франківськ, 1999.-С.71-74.
2. Гиренок Ф.И. Экология. Цивилизация. Ноосфера. - М" 1987. -С.9-22,136-152.
3. Гирусов Э.В. Система "общество-природа". - М, 1976, -С.13-48.
4. Гирусов Э.В., Тихонова Н.Е, Проблемы взаимодействия общества и природы в творчестве К.Маркса и Ф.Энгельса. - М., 1984.
5. Киселев Н.Н. Мировоззрение и экология. - К., 1990. -С.7-25.
6. Киселев Н.Н. Объект экологии и его эволюция. - К., 1979. -С.14-51.
7. Кочергин А.Н., Марков Ю.Г., Васильев НІ. Экологическое знание и сознание. - Новосибирск, 1987. - С.100-138.
8. Мамедов Н.М. Философская рефлексия эволюции взаимоотношений общества и природы//Философия и экологическая проблема. - М., 1990. - С.87-104.
Loading...

 
 

Цікаве