WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Становлення теоретичних основ соціальної екології - Реферат

Становлення теоретичних основ соціальної екології - Реферат

законам природи, а справжня доброчесність полягає в "житті згідно з природою". Для Т.Кампанели необхідність дотримуватись у всіх сферах життєдіяльності законів природи настільки очевидна, що він вважав за можливе і потрібне навіть втручання в міжстатеві відносини між громадянами міста Сонця та регулювання народжуваності.
Подальший розвиток продуктивних сил суспільства спричинює певні зміни у поглядах на взаємовідносини людини та природи, завдання науки та філософії у цій царині. З посиленням ролі ремесла та мануфактури в життєдіяльності суспільства, початком застосування у виробництві машин природні цикли змін пір року поступаються місцем виробничим циклам в уявленнях про час та розвиток. Якщо мислителі епохи Відродження переносили увагу з високого духовного на конкретне земне, виходили з тези про принципову єдність природи та людини, які є "частинками" Бога, то їхні наступники стали розглядати матеріальний світ як суму окремих явищ та процесів, що діють за законами механіки. Аналітичний підхід до дослідження природи зумовив значні успіхи в її "підкоренні" владі людини. Для ранньобуржуазного світогляду характерним є погляд на природу як на об'єкт необмеженої експансії капіталу та невичерпне джерело отримання все нових і нових прибутків. Людина ж виступає як володар природи, її цар і вінець творіння.
Показовим виразником таких ідей став англійський філософ Ф.Бекон. Загальнорийнято вважати, що розробивши емпіричний індуктивний метод пізнання і розповсюдивши його на дослідження природних, соціальних і політичних явищ, він, разом з Р.Декартом, поклав початок тенденції обґрунтовування всемогутності людського розуму як основного інструменту пізнання та підкорення природи. Саме йому належить крилатий вираз "знання - сила". Однак треба відзначити, що ідею підкорення природи Ф.Бекон трактував досить специфічно для свого часу: він неодноразово підкреслював, що природа перемагається лише підкоренням їй на основі пізнаності дії її законів.
Але саме ця частина ідей Ф.Бекона не була сприйнята його сучасниками. В кінці XVII ст. машинний спосіб виробництва досяг такого прогресу, що людина вже була здатною використовувати різноманітні природні процеси та закономірності, здійснювати багатосторонній вплив на навколишнє середовище, все вище піднімаючи завісу над таємницею дії "механіки" природних сил.
Подальше відчуження людини від природи сприяло посиленню утилітарно-прагматичного ставлення до неї. Це призвело до того, що вважалось можливим безконтрольно втручатись у природні процеси без врахування можливих негативних наслідків. Обмеженість наявних знань спричинювала винищення багатьох видів тварин і рослин, невиправданих змін ландшафту. Природа сприймалась безмежною і невичерпною, треба було лише навчитись вмінню брати в неї якомога більше.
Разом з тим продовжував існувати і інший напрям суспільної думки, що розглядав суспільство та природу як єдину систему, вбачав у природі зразок для організації та поліпшення життя суспільства. Одним з яскравих представників подібних поглядів був французький мислитель Ж. Мельє. У своєму "Заповіті" він, обґрунтовуючи необхідність соціальної перебудови суспільства, зробив спробу показати єдність природи та людини, довести, що люди, будучи природними істотами, є рівними перед природою та між собою. Доводячи матеріальну єдність світу, він показував колообіг речовини в природі на основі харчових ланцюжків між неорганічною речовиною, рослинами, тваринами та людиною. Ж. Мельє критикував сучасне йому суспільство не лише за експлуатацію людини людиною, в й за хижацьке ставлення до природи. Соціально-філософські ідеї "Заповіту" багато в чому випереджували ідеї більш пізніх французьких філософів -Гельвеція, Дідро, Гольбаха.
Цікавими є також ідеї таких французьких мислителів XVIII ст., як Маблі та Морелі. Будуючи свої соціальні конструкції, вони базували їх на ідеї "природного права", що передбачала трактування людини та суспільства як частин єдиного природного світу, які, маючи певну специфіку, повинні підкорятися загальним законам природи. Головна робота Морелі має досить промовисту назву - "Кодекс природи або істинний дух її законів".
Треба відзначити, що подібні погляди на відносини людини та природи не були чимось винятковим для філософської думки Франції другої половини XVIII ст. Виданий у 1755 р. анонімно "Кодекс природи" довгий час приписували Д.Дідро, незважаючи на разюче розходження з деякими його соціальними ідеями. Однак позиція в трактуванні проблеми взаємовідносин суспільства та природи, судячи з усього, дозволила сучасникам вважати саме Д.Дідро автором вказаного твору. Як і Морелі, він категорично стверджував, що в цьому світі "все підлягає законам природи".
Певну спробу узагальнити подібні погляди французьких філософів XVIII ст. здійснив П.-А. Гольбах у виданій в 1770 р. книзі "Система природи". У ній він заявив: "Людина - творіння природи, вона існує в природі, підлягає її законам, не може звільнитися від неї, не може, навіть у думці, вийти з природи. Немає і не може бути нічого поза природою, що об'єднує в собі все суще". Головна мета пізнання - "повернути людину природі", оскільки людина нещаслива саме тому, що відреклась від природи. Саме для того, щоб зробити людину щасливою, і потрібно, на думку Гольбаха, вивчати природу та систему її законів.
Французький матеріалізм завершував собою певний етап усвідомлення людством його відносин з природою, для якого, при всіх розбіжностях окремих моментів теоретичних конструкцій, характерним було пасивне споглядання природи і, як наслідок, робився висновок про необхідність пасивного підкорення її законам.
З появою великого машинного виробництва різко збільшилася швидкість перебігу виробничих процесів, високими темпами почала наростати сукупна продуктивна сила людства. Цей процес викликав зміну уявлень про характер взаємодії суспільства та оточуючого природного середовища. Природу, як головний об'єкт людської діяльності, розглядав видатний німецький мислитель і поет І.-В. Гете, теоретичні побудови якого є своєрідним перехідним містком між французьким матеріалізмом та новими, характерними для індустріальної епохи, уявленнями. Гете, визнаючи єдність людини та природи, принципову можливість пізнання навколишнього світу, в своїх поглядах пішов далі французьких матеріалістів. Він прийшов до розуміння того, що подолання розриву між людиною і природою не може полягати в пасивному підкоренні людини процесам, що відбуваються в природі. Для Гете все,що відбувається в природі, є нескінченним виробничим процесом, а людина, будучи творінням природи, володіє найвищою продуктивністю. На його думку, людина, пізнаючи природу, утверджує себе по відношенню до інших частин природи, розкриваючи свої здібності у процесі виробництва і в мистецтві, збагачуючи себе тим самим як особистість. Головною перевагою людини перед всіма іншими об'єктами природи є здатність сприймати та передавати інформацію у вигляді систематизованого знання - науки. Хоча окрема людина і не може пізнати відразу всю природу, людству це завдання під силу.
Німецька класична філософія також не залишилась осторонь від проблеми взаємодії суспільства та природи. І.Кант, висунувши знамениту космогонічну теорію і заявивши про єдність світу в його еволюційному розвитку, пізніше став на позицію принципової неможливості пізнання світу, звів природу до набору явищ, зв'язок між якими встановлюється лише розумом. Фіхте, відновлюючи право людського розуму на пізнання сутності світу, висунув ідею про розвиток всього сущого за
Loading...

 
 

Цікаве