WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Технологічні аспекти взаємодії суспільства та природи - Реферат

Технологічні аспекти взаємодії суспільства та природи - Реферат


Реферат на тему:
Технологічні аспекти взаємодії суспільства та природи
Науково-технічна революція, вносячи корінні зміни в розвиток науки і техніки, в сам характер людської діяльності, створює передумови для подолання сучасної кризи у взаємовідносинах суспільства та природи. На попередніх етапах розвитку суспільства екологічні кризи та катастрофи мали локальний характер і деструкція локальних екосистем ставила під загрозу існування лише локальних соціальних систем. На етапі ж глобальної екологічної кризи під загрозу ставиться існування самого людства як природної системи.
Головною причиною екологічних криз є розвиток освоєння природного простору "по частинах", що призводить до порушення існуючих в природі циклів колообігу речовини та енергії. З посиленням продуктивної сили людства в індустріальну епоху виникає реальна загроза підірвати умови існування біологічної структури людини. З розвитком глобальної екологічної кризи стає очевидною історична обмеженість частковості в теоретичному та практичному освоєнні природи. Як зазначає визначний російський математик і соціальний еколог М.М.Моісеєв, "основна задача ... якщо мова йде про екологічні проблеми загального масштабу, полягає в створенні уявлення про гомеостатичну цілісність людства як єдиного цілого, стабільності, яка визначає цілі, об'єктивно притаманні людству як цілісному організму... На сучасному етапі цивілізації вже неможливо, небезпечно нехтувати тісним зв'язком еволюції біосфери і людського суспільства".
Для забезпечення стабільності людського суспільства необхідне прийняття ряду цілеспрямованих рішень щодо фундаментальної зміни характеру ставлення до природи, способу її освоєння. Екологічно позитивні рішення виявляються позитивними і соціально тому, що існує тісний зв'язок між ставленням до природи і ставленням суспільства до його членів. Основний закон соціальної екології твердить - характер пануючого в суспільстві ставлення до природи є таким же, як і характер пануючих взаємовідносин між людьми, визначальним для характеру цих взаємовідносин є пануючий спосіб організації діяльності цього суспільства.
Виникнення глобальної екологічної кризи робить корінну зміну взаємовідносин в системі "суспільство-природа" необхідною, розвиток знань до рівня розуміння єдності суспільства та природи - можливою, а зміна способу організації людської діяльності дозволяє перевести вирішення цього завдання з області можливого в область реального. Зміна характеру взаємовідносин у системі "суспільство-природа" повинна відбуватись в напрямку зняття критичних напружень як у самій системі, так і всередині суспільства. Іншими словами, необхідно віднайти такі форми адаптації людини до умов її життя, які гарантують стабільний розвиток одночасно як їй самій, так і суспільству в цілому і глобальній соціоекосистемі.
Ключовим питанням для вирішення проблеми ліквідації сучасної екологічної кризи є подолання частковості, обмеженості, односторонності індустріального способу організації людської діяльності - індустріальної технології.
Термін технологія (наука про техніку) був введений в широкий науковий обіг 1772 р. І.Бекманом, початок же систематичної розробки науки технології поклали роботи Р.Реомюра і С.Шоу, що побачили світ в першій половині XVIII ст. Необхідність виникнення такої галузі наукового знання була зумовлена промисловою революцією, що почалась у найбільш економічно розвинутих країнах тогочасного світу, потребою наукового аналізу проблеми технічного і організації технічних систем. Техніка (в перекладі з грецької - мистецтво, вміння) - це система штучних органів діяльності суспільства, що розвивається в історичному процесі опредмечування в природному матеріалі трудових функцій, навиків, досвіду шляхом пізнання та використання сил природи.
Визначаючи сутність технології, польський письменник-фантаст та футуролог С.Лем зазначав, що технології - це обумовлені станом знань та суспільною ефективністю способи досягнення цілей, що поставлені суспільством, підкреслюючи їх організуючу роль щодо діяльності. К.Маркс в першому томі "Капіталу" акцентував увагу на тому, що технологія виявляє активне ставлення людини до природи, безпосередній процес виробництва її життя, а, разом з тим, і її сутнісних умов життя та духовних уявлень, що виникають з них.
Говорячи про глибинний зміст технології, М.Ф.Тарасенко відзначав, що "в найбільш узагальненому вигляді філософсько-світоглядний зміст технології полягає в тому, що вона як певна форма суспільної практики є своєрідним предметним способом самоствердження людини в світі природи і соціальної дійсності, специфічним засобом перетворення природи на основі праці та пізнання і, одночасно, розгортанням в цьому процесі людських здатностей і дарувань".
Технологія формується в процесі людської природо-перетворюючої діяльності, вона є одночасно і продуктом людської діяльності, і її передумовою. В найбільш вузькому розумінні вона є знанням про те "як" організувати дії, щоб найкращим чином досягти поставленої мети. Задача технологічних знань взагалі полягає у визначенні найбільш ефективних шляхів та засобів досягнення будь-яких цілей діяльності. Технологія є обумовленим об'єктивними причинами процесом суспільної взаємодії. Як об'єктивний процес вона є перш за все природним процесом, перетвореним на промисловий, оскільки свою діяльність людина може будувати лише на пізнаних властивостях предметів природи, що виступають і як предмети праці, і як засоби праці. Як зазначав К.Маркс, саме принцип будь-якої крупної промисловості - розкладати будь-який процес виробництва, взятий сам по собі і перш за все безвідносно до руки людини, на його складові елементи, створив цілком сучасну науку технології.
Розглядаючи проблему сутності технології, В.М.Князев відзначає, що її можна аналізувати з трьох основних позицій. З точки зору онтологічного підходу сутність технології, технічного взагалі, полягає в засобі, виступає ним чи знаряддя праці, чи виробничий процес, сама доцільна діяльність чи технічна реальність в цілому (техносфера). Гносеологічний підхід розглядає технологію з боку відповідного знання - технічного чи технологічного в цілому, тобто як знання про техніку в її різноманітних формах, способи перетворення оточуючого світу. Управлінський підхід у трактуванні технології полягає в розумінні її як цілеспрямованого застосування технічних (а також і будь-яких інших видів) знань для вирішення практичних задач у різноманітних сферах суспільного виробництва і життєдіяльності.
Спосіб організації людської діяльності - технологія - пройшов у своєму розвитку ряд етапів: природоподібна технологія первісних мисливців та збирачів, період безпосереднього засвоєння готових продуктів природи, природоузгоджена технологія землеробства та ремесла і "неприродна" технологія індустріального промислового виробництва.
Ці етапи розділяються технологічними революціями -корінними, якісними змінами в способах організації людської діяльності та техніці. Першою була неолітичнареволюція, що розтягнулась на кілька тисячоліть і характеризувалась освоєнням вогню, виплавкою металів та переходом до відтворюючого типу господарства. Друга - промислова революція XVIII ст. найважливішою віхою якої є винайдення парової машини і автономних джерел енергії для виробництва промислової продукції, заміна знаряддя праці машиною і зміна ролі робітника у виробничому процесі.
Сьогодні людство вступило в етап третьої технологічної революції, яка співпадає в часі і знаходить своє вираження в науково-технічній революції. Говорячи про її сутність, В.М.Князев зазначає, що третя технологічна революція пов'язана з формуванням універсального технологічного способу виробництва, що долає односторонності як землеробського, так і індустріального способів виробництва та здійснює начебто повернення до вихідного історичного пункту - до природної технології,
Loading...

 
 

Цікаве