WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Причини виникнення соціальної екології та необхідності розповсюдження соціально-екологічних знань - Реферат

Причини виникнення соціальної екології та необхідності розповсюдження соціально-екологічних знань - Реферат

призводить до загибелі планктону - основи харчових ланцюгів морських екосистем. За даними ООН, щорічно до вод Світового океану попадає внаслідок діяльності людей 10 млн тонн нафти та нафтопродуктів, 50 тис. тонн пестицидів, 5 тис. тонн ртуті і багато іншого. При цьому людство свідомо використовує глибини океану як місце захоронения найнебезпечніших відходів: ядерних, хімічних, біологічних та інших, вважаючи це цілком прийнятним для себе.
Показовою є інформація, наведена на спеціальній зустрічі в Осло 1993 p., присвяченій питанню забруднення північних морів. У мілководному Карському морі на глибині 20-60 м "спочиває" реактор першого у світі атомного криголама "Ленін", а з 1959 р. по 1991 р. у бочках булопоховано близько 32 тис. м3 твердих відходів. Більш глибоководне Баренцове море прийняло 200 тне. м3 рідких відходів. Через це радіоактивність Баренцового моря зросла до 12900 км, а Карського до 228 тис. км. Крім того, у Баренцовому і Карському морях біля о. Нова Земля до 1995 р. було затоплено 15 аварійних реакторів і один - пізніше, тобто після прийняття спеціальної Лондонської конвенції, а також 11 тис. контейнерів із радіоактивними відходами. Щоправда, МАГАТЕ має інформацію про те, що ВМФ колишнього СРСР затопив у цих морях не 16, а 21 реактор. Міжнародна природоохоронна організація "Грінпіс" стверджує, що Північний флот Росії взагалі скидає в моря щорічно близько 10 тис. м3 рідких і 2 тис. м3 твердих радіоактивних відходів.
Не набагато краща ситуація і в українському секторі Чорного та Азовського морів. Найбільшого розголосу набула інформація про забруднення бухт Севастополя кораблями Чорноморського флоту РФ, що скидають до їх вод неочищені стоки.
Не так давно один із німецьких "вчених" пропонував перетворити на всесвітнє звалище Чорне море, мотивуючи це тим, що його глибина досягає більш ніж 2 км і у водах на глибині понад 200 м відсутнє життя, а, отже, ніякої загрози життю на землі не буде. Але треба пам'ятати, що глибини Світового океану є найбільш невивченими районами планети і людство дуже мало знає про процеси, які там відбуваються, особливо щодо еволюції мікроорганізмів під впливом продуктів людської діяльності - токсичних та високорадіоактивних речовин.
Навіть космосфера, освоєння якої почалось зовсім недавно, вже зазнала досить значного впливу людини. В 1990 р. в навколоземному космопросторі знаходилось близько 1 млн твердих тіл штучного походження - космічні кораблі та залишки їх паливних систем, штучні супутники, як діючі, так і ті що вже виробили свій ресурс, космічні станції та відходи життєдіяльності космонавтів і т. ін. Загальна маса цих тіл склала близько 100 тис. тонн, що приблизно дорівнює загальній масі природної речовини ближнього космосу.
Українські вчені І.Алексієнко та Л.Кейсевич зазначають, що з огляду на те, що ближній космос уже перетворений у звалище радіоактивних відходів, дехто пропонує використовувати його як сміттєзбиральник і в подальшому - за допомогою потужних ракет систематично виводити на високі орбіти контейнери з рідкими і твердими радіоактивними відходами![1] Вперше ця ідея була сформульована в 1959 р. Лауреатом Нобелівської премії академіком П.Л.Капіцею, але реальні передумови для її реалізації виникли після створення носіїв типу "Енергія" і "Зеніт". Російські вчені знову висунули цю ідею й обґрунтували її на Міжнародній екологічній конференції стан Півночі, що проходила в Монреалі наприкінці 1993 р. Відповідно до поданих розрахунків, щорічно буде потрібно 22 запуски ракет "Енергія", 70 - "Енергія-М", і 170 - носія "Зеніт".
У цілому, як відзначають науковці, у XX ст. людство витратило на розвиток своєї технічної цивілізації 10 % продукції біосфери. Біосфера як екологічна система виснажена.
Дані про реальний стан біосфери Землі в цілому, а також її окремих складових, зібрані різноманітними галузями сучасної науки, з усією очевидністю показали людству, що воно знаходиться в гострому конфлікті з природою, який призводить не лише до зникнення багатьох видів рослин і тварин, а й загрожує самоіснуванню людини як біологічної істоти. Головною причиною цього конфлікту є нераціональна діяльність самої людини, яка хижацьки експлуатуючи природні ресурси, спричинює різке погіршення якості оточуючого середовища, порушує механізми підтримки динамічної рівноваги біосфери. А людина як представник біологічного виду homo sapiens може існувати та розмножуватись лише в досить вузьких параметрах - температурних, хімічного складу атмосфери і т.д. Порушення цих параметрів є наслідком забруднення оточуючого середовища, тобто такої діяльності людей, що призводить до порушення цілісності природних систем і погіршення якості середовища їх проживання.
Традиційні науки, які зафіксували наявність процесу деградації оточуючого природного середовища, не можуть в принципі знайти оптимальне вирішення цієї проблеми, оскільки вони розглядають лише окремі аспекти взаємодії суспільства та природи, або окремі проблеми розвитку основних компонентів цієї системи. Для розв'язання ж конфлікту між суспільством та природою необхідно було розглянути їх як цілісну систему, що розвивається за своїми власними законами, які не можна вивести простим сумуванням законів розвитку її окремих частин, не дивлячись на всю важливість висновків, зроблених галузевими науками. Системою знань, яка повинна знайти вихід з подібного становища, є соціальна екологія.
Відповіді на питання, які стоять перед соціальною екологією, не повинні бути предметом зацікавленості лише вузького кола кабінетних вчених. Оскільки від них залежить існування всієї людської цивілізації, то і стосуються вони кожного члена суспільства і в першу чергу тих, від кого залежить вибір стратегій розвитку - політиків, державних службовців, бізнесменів, підприємців, кожного члена суспільства, якому не байдуже майбутнє планети - всіх тих, від кого залежить прийняття відповідальних управлінських рішень та визначення стратегії розвитку людської цивілізації.
Література:
1. Алексеенко И.Р., Кейсевич Л.В. Последняя цивилизация?: Человек. Общество. Природа. - К., 1997.
2. Гирусов Э.В. Система "общество-природа". - М., 1976. -С.97-107.
3. Глобальная экологическая проблема / Под ред. Г.И. Морозова, Р.А. Новикова. - М, 1988. - С.5-21, 44-72.
4. Григорьев А.А. Экологические уроки прошлого и современности. - Л., 1991. - С.96-171.
5. Дрейер O.K., Лось В.А. Развивающийся мир и экологические проблемы. - М" 1991. - С.6-32.
6. Никитин Е.Д., Гирусов Э.В. Шагреневая кожа Земли: Биосфера - почва - человек. - М., 1993. - С.69-76.
7. Основи соціоекології / За ред. Г.О. Бачинського. - К., 1995. -С. 7-Ю.
8. Толстоухов А.В., Хилько M.I. Екобезпечний розвиток. Пошук стратегем. - К., 2001. - С.33-60.
Loading...

 
 

Цікаве