WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Проблема майбутнього системи "суспільство-природа" в теоріях суспільного розвитку (пошукова робота) - Реферат

Проблема майбутнього системи "суспільство-природа" в теоріях суспільного розвитку (пошукова робота) - Реферат

мальтузіанської теорії в рамках яких на початку 70-х років XX ст. була висунута теорія "нульового зростання". Виходячи з ідеї про те, що головною причиною сучасних екологічних проблем є перенаселення планети, "демографічний вибух" і викликане цим зростання потреб цивілізації, з яким не може справитись біосфера, прихильники цієї теорії виступають за різке обмеження, а потім і повну зупинку приросту населення та промислової продукції. Розуміючи, що припинення зростання та розвитку суспільства у всіх формах та проявах означає його деградацію і виродження, прихильники цієї ідеї, пропагуючи припинення зростання населення, технічної могутності та промислового виробництва, натомість пропонують пришвидшений розвиток в нематеріальних сферах - науці, мистецтві, культурі і т.п. Ця теза перегукується з тезою К.Маркса про те, що виробництво назавжди залишається для людини царством природної необхідності, а свобода наступає в творчості, де людина і зможе реалізувати себе як істоту вільну.
Можна виділити основні принципи функціонування суспільства згідно з теорією нульового зростання:
1) відсутність чистого приросту продукції в промисловості, що дасть можливість скоротити приріст споживання природних ресурсів, а в майбутньому і перейти до його зменшення;
2) відмова від ідеї прогресу в усіх його проявах і, по можливості, повернення до попередніх, доіндустріальних етапів розвитку суспільства;
3) відмова від природознищуючих індустріальних технологій;
4) заміна крупних організацій невеликими для зменшення ризику від прийняття хибних управлінських рішень;
5) заміна юридичних норм моральними та релігійними, оскільки останні, будучи "внутрішнім приписом", можуть більш ефективно керувати поведінкою людини і не давати робити їй неправильні дії;
6) обмеження деяких громадянських свобод (пересування, вибору професії, кількості дітей і т.д.), які можуть сприяти негативному впливові на оточуюче середовище;
7) зменшення числа університетів і загальної кількості студентів та наукових досліджень, переорієнтація наукових програм з питань нарощення природоперетворюючих здатностей суспільства на проблеми адаптації та виживання;
8) зменшення кількості машин і повернення до ремесла та до ручної праці в сільському господарстві;
9) скорочення дорогого лікування (людей з генетичними відхиленнями, хворобами, що передаються в спадок) для покращання біологічних характеристик людської популяції і т.п.
Подібні погляди почали пропагуватись різноманітними представниками "зеленого" руху і лягли в основу ідеології політичних партій "зелених". Вони отримали деяку популярність серед виборців, що дало можливість представникам цих партій пробитись у законодавчі органи ряду індустріально розвинутих країн Заходу, де вони змогли впливати на державні рішення.
Рецепти розвитку людської цивілізації, пропоновані теорією нульового зростання, були далеко неоднозначно сприйняті в різних країнах. їх дотримання, яке забезпечувало населенню індустріально розвинених країн збереження достатньо високого рівня споживання та комфортності життя, прирікало країни що розвиваються, на увічнення бідності, голоду, масових епідемій. Та й для багатьох в країнах Заходу рівень існуючого добробуту не був тією межею, яка б могла задовольнити.
Теорія нульового зростання була піддана значній критиці як представниками країн третього світу, соціалістичного табору, так і багатьма західними вченими. Американський вчений Д.Белл в середині 70-х років відзначав, що подібні теорії, базовані на перших доповідях Римського клубу, є жахливим прикладом того, як нерозумно можуть бути використані суспільні науки для обґрунтування хибної точки зору. Однак варто зазначити, що теорія нульового зростання дала певний ефект для розвитку індустріально розвинутих країн: поява та широке впровадження енерго- та матеріалозберігаючих технологій (не забуваємо і про вплив енергетичної кризи початку 70-х), переорієнтація виробництва з матеріале- та енергоємних виробництв на наукоємні та на інформаційне виробництво.
Модернізацією теорії нульового зростання стала розроблена М.Месаровичем та Е.Пестелем концепція "обмеженого зростання", яка лягла в основу ліберально-реформістського напрямку. Визнаючи принципову неможливість відмови від прогресу в усіх його проявах, необхідність погодження інтересів всіх учасників цивілізаційного процесу, дана концепція робить спробу узгодити інтереси всіх країн та верств населення планети для збереження загальнолюдської цінності - природних умов існування людини як біологічної істоти та розвиток її як істоти соціальної.
Одним з найбільш відомих теоретиків цього напрямку А.Печчеї було запропоновано проведення наступних заходів для створення умов, що сприяли б вирішенню проблеми глобальної екологічної кризи:
1) проведення "людської революції", що має привести до духовного та морального відродження людства і підняти
відчуття "глобальної відповідальності" за наслідки природо-перетворюючої діяльності та майбутнє планети;
2) політично-структурна еволюція соціальних систем в бік їх більшої керованості для послаблення і подальшої ліквідації загрози глобально-екологічної катастрофи;
3) розробка і прийняття програми глобальних дій по оптимізації взаємовідносин суспільства та природи в масштабах всієї планети на основі добровільної коаліції націй.
Радикальний напрямок у сучасній західній соціоекології об'єднує цілий ряд суперечливих, а часто й прямо взаємовиключних теорій. Об'єднує їх підхід до вирішення існуючих проблем - радикальна зміна існуючого становища із застосуванням жорстких засобів їх реалізації. І все ж екологічний радикалізм можна поділити на "правий" та "лівий" за принципом симпатій до тих чи інших соціально-політичних систем.
Серед представників лівого радикалізму можна назвати Е.Фрома, Г.Маркузе та ідеологів "екосоціалізму". Для ідеологів "молодіжної революції" 60-х головна причина екологічної кризи полягає в геронтократії (владі старих), яка більше турбується своїм нинішнім, ніж майбутнім. Лише прихід до влади, внаслідок революції, молодих, що відчувають сучасні проблеми, зацікавлені в майбутньому цивілізації, здатні по-новому переосмислити теперішнє і побачити перспективи в майбутнє, є передумовою ліквідації загрози глобальної екологічної кризи.
Позиція прихильників теорії "екосоціалізму" полягає в тому, що вони не проводять принципової різниці між капіталізмом та "реальним соціалізмом". Ці дві системи, з точки зору характеру взаємовідносин суспільства та природи, є лише різновидами індустріального суспільства. Лише проведення "дійсних" соціалістичних перетворень дає змогу, на їх думку, зробити "потенційні переваги соціалізму в області природокористування" дійсністю і тим самим розв'язати проблему глобальної екологічноїкризи.
Яскравим представником правого екорадикалізму (крім вже цитованого вище Г.Кана) є західнонімецький вчений Г.Груль. Визнаючи принципову обмеженість доступних людині ресурсів
Землі, він розглядає майбутнє як безперервні війни між різними народами та країнами за оволодіння
Loading...

 
 

Цікаве