WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Компоненти екосистеми, біоценоз і біотоп. Парниковий ефект, його суть і причини виникнення. Основні заходи щодо охорони і збереження тваринного світу - Реферат

Компоненти екосистеми, біоценоз і біотоп. Парниковий ефект, його суть і причини виникнення. Основні заходи щодо охорони і збереження тваринного світу - Реферат


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
Компоненти екосистеми, біоценоз і біотоп. Парниковий ефект, його суть і причини виникнення. Основні заходи щодо охорони і збереження тваринного світу
ПЛАН
1. Компоненти екосистеми, біоценоз і біотоп.
2. Парниковий ефект, його суть і причини виникнення.
3. Основні заходи щодо охорони і збереження тваринного світу
1. Компоненти екосистеми, біоценоз і біотоп.
Близьким чи навіть аналогічним поняттю екосистеми є поняття біоценозу. Відповідно наука, що вивчає цей предмет, називається біоценологією.
Термін "біоценоз" походить від грецьких слів bios - життя і koinos - загальний. Термін уперше був використаний німецьким зоологом XIX століття К. Мебіусом, що у книзі "Устриці й устричне господарство" цілий розділ назвав "Устрична банка як біологічне чи співтовариство біоценоз".
Знак рівності між поняттями екосистеми і біоценозу ставлять багато фахівців. Так, по І. А. Шилову: "Біоценоз являє собою еволюційно сформовану форму організації живого населення біосфери, багатовидову біологічну (екологічну) систему. У її склад входять представники різних таксонів, що відрізняються по своїх екологічних і фізіологічних властивостях і зв'язаних по багатьом формам біологічних відносин як між собою, так і з навколишнім їх неорганічним (абіотичним) середовищем". При цьому підкреслюються цілісність і здатність до самоорганізації як принципові характеристики такої системи, стійкі зв'язки між популяціями, але не окремими особинами системи. Такі зв'язки формуються в результаті "тривалого спільного існування в складі співтовариства. У підсумку їхніх закономірних взаємин здійснюється глобальна функція біоценотичних систем - підтримка біогенного круговороту речовин".
На рівні біоценозу, думає Е. Лекявичус, постійно функціонують два канали інформації: селфінг, тобто система самопідтримки і розвитку видів, і координація.
Відповідно до представлень Н. П. Наумова, біоценоз є історично сформованим угрупованням живого населення біосфери, що заселяє загальні місця проживання, що виникло на основі біогенного круговороту й забезпечуючого його в конкретних природних умовах. Відповідно до визначення В. Д. Федорова і Т. Г. Гільманова , "біоценоз - це сукупність усіх популяцій біологічних видів, що приймають істотне (постійне чи періодичне) участь у функціонуванні даної екосистеми". Вони розглядають біоценоз як частина екосистеми. Іноді замість терміна "біоценоз" вживають термін "співтовариство організмів".
Говорячи про біоценоз, звичайно підкреслюють, що функціонування його здійснюється у визначених умовах середовища й обмежується визначеним простором, що називають біотопом. Сукупність біоценозу і біотопу називають біогеоценозом.
Відповідно до визначення академіка В. Н. Сукачева, творця навчання про біогеоценоз, біогеоценоз - "це сукупність на відомому протязі земної поверхні однорідних природних явищ (атмосфери, гірської породи, рослинності, тваринного світу і світу мікроорганізмів, ґрунту і гідрологічних умов), що має свою особливу специфіку взаємодії цих її компонентів, що складають, і визначений тип обміну речовинами й енергією між собою й іншими явищами природи і представляюча собою внутрішньо суперечлива єдність, що знаходиться в постійному русі, розвитку". Таке визначення, власне кажучи, ідентично визначенню терміна "екосистема".
Питання про співвідношення екології і біоценології дотепер остаточно не вирішений. На відміну від точки зору про ідентичність понять "екосистема" і "біогеоценоз" і, відповідно, предметі цих наук, В. Д. Федоров і Т. Г. Гільманов, наприклад, думають, що біогеоценологія не є окремою областю наукового знання, а являє собою роздягнув загальної екології, що не повинний їй протиставлятися. Відповідно до представлень англійського еколога А. Тенслі, біотоп і його організми, що населяють, утворять деяку функціональну єдність - екосистему, чи біогеоценоз. По В. Н. Сукачеву, однак, біогеоценоз (біоценоз) не є самостійною системою.
Популяції різних видів живих організмів, що заселяють загальні місця проживання, неминуче вступають у визначені взаємини в області харчування, використання простору, впливу на особливості мікро- і мезоклімату і т.д. Тривале спільне існування лежить в основі формування багатовидових співтовариств - біоценозів (від гречок. - життя, - загальний), у яких підбор видів не випадковий, а визначається можливістю безупинної підтримки круговороту речовин; тільки на цій основі в принципі виявляється можливим стійке існування будь-якої форми життя.
Біоценоз являє собою еволюційно сформовану форму організації живого населення біосфери, багатовидову біологічну (екологічну) систему. У її склад входять представники різних таксонів, що відрізняються по своїх екологічних і фізіологічних властивостях і зв'язані по багатьом формам біологічних відносин як між собою, так і з навколишнім їхнім неорганічним (абіотичним) середовищем. Саме ці зв'язки як принципова характеристика багатовидових співтовариств, що визначає їхня цілісність і здатність до самопідтримки, підкреслювалися вже першими дослідниками екосистемного рівня організації. Зокрема, ненецький зоолог К. Мебиус у книзі "Устриці й устричне господарство" (К. Mobius: Die Auster und die Austemwirtschaft, 1877) спеціальну главу присвятив проблемі "Устрична банка як біологічне чи співтовариство біоценоз", уперше ввівши цей термін в екологічну літературу. Така ж була спрямованість книги американського дослідника С. Форбса "Озеро, як мікрокосм" (S. Forbs: The Lake as а Microcosm, 1887), у якій закладені зачатки поняття про екосистеме.
Найбільш чітке вчення про екосистему сформульоване англійським екологом А. Тенслі (A. Tenslay, 1935). Найбільш важливі типи взаємин видів у біоценозах - харчові (харчування одних видів іншими, конкуренція за їжу), просторові (розподіл у просторі, конкуренція за місце поселення, притулку і т.п.) і середовищеутворюючі (формування визначеної структури біотопу, мікроклімату й ін.). Усі ці форми взаємин здійснюються не на рівні видів (види можуть входити до складу багатьох різних біоценозів) і не на рівні окремих особин (взаємини між особинами кінцеві - наприклад, відносини конкретного хижака і поїдається їм жертву) Стійкі взаємини встановлюються тільки між популяціями видів, що входять до складу даного біоценозу. Стабільний характер таких відносин являє собою результат обопільних адаптації, вироблених у процесі тривалого спільного існування виду в складі співтовариства. У підсумку їхніх закономірних взаємин здійснюється глобальна функція біоценотичних систем - підтримка біогенного круговороту речовин.
Цілісність біоценозів підтримується еволюційно сформованою
Loading...

 
 

Цікаве