WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Правова охорона лісів в Україні - Реферат

Правова охорона лісів в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Правова охорона лісів в Україні
ПЛАН
Вступ
1. Ліс як об'єкт правової охорони.
2. Організаційно-правові заходи охорони лісів.
3. Відповідальність за порушення лісового законодавства
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
В літописі згадується, що в IX-XI ст. ліс України займав майже всю територію: від Дніпра до Карпат. Навколо столиці Древньо-руської держави, наголошує літопис, "был лес и бор велик". Це був той історичний період, зокрема лісового законодавства, коли кількість лісу надзвичайно перевищувала народну в ньому потребу і від нього намагалися позбавитись, використовуючи лісову територію під сільськогосподарське користування.
Джерелом лісового законодавства України є російське лісове законодавство, яке тісно пов'язане з історією Російської імперії, в складі котрої Україна перебувала протягом трьох століть. Але і в зазначений період окремі ліси держава цінувала. Це були ті ліси, котрі створювали загородження від ворожих сусідів.
Вперше про охорону лісів згадується в законах Ярослава Мудрого "О церковних судах й земських ділах", в яких була лісоохоронна стаття, де зазначалося: "А ще кто сожжет лес чужой, или сечет деревья чужие, сугубо да осужден будет и рука его заменена будет".
Статті лісового законодавства часів Ярослава Мудрого були запозичені з Візантійських лісових законів, але вони не відігравали ефективного лісоохоронного значення в Росії. Значущим розвитком лісового законодавства можна вважати той період, коли ліс одержав значення як джерело для задоволення державних потреб. Це початок XIV ст., коли для відбиття нападу ворожих сусідів уряд вирішив створити на південних кордонах держави ряд фортець, які з'єднувались лісами під назвою "засік". Ліси зрубували і валили, створюючи перешкоди для наступу ворожих татар. В той час Росія, за винятком степових територій, була покрита непрохідними лісами. Але ліси, які входили в систему засік, охоронялись "особливими" сторожами, котрі мали назву "засічні сторожи".
Ліси, які не були засічним фондом, перебували у вільному користуванні держави і громадян. Право володіння землею, на якій ріс ліс, не розповсюджувалось безпосередньо на ліс. З часом останній набував свого значення та використовувався як будівельний матеріал, основне паливо, тощо. Таким чином вільне, неузгоджене користування лісом призвело до його зменшення.
В 1485 р. уряд видав "охоронну грамоту", згідно з якою заборонялась вільна вирубка лісу у визначених місцях.
На початку XVII ст. була видана грамота, відповідно до якої ліси віддавались під охоронний нагляд воєводам. В той час цар Олексій Михайлович видав наказ "уложеніє", який передбачав стягнення за "насильницьке лісо-знечтоження", пошкодження окремих порід лісу, за його підпал тощо.
Лісове законодавство XV-XVI ст. було не послідовним. Так, в одних випадках дозволялось кожному рубати у всіх лісах "лишь бы только для себя, а не на продажу". Разом з тим в засічних і заповідних лісах вирубка не дозволялась.
Надмірної експлуатації ліси України зазнали в тридцяті роки. Стосовно цього проф. М.Ткаченко в 1930 р. в статті "Задачи лесного хозяйства" зазначав: "История нашей страны не знает примеров более сильных размеров рубок, чем которые имеют место в настоящее время. Массовые порубки наблюдаются на Украине, Белоруссии, грозят уже подрывом всего народного хозяйства".
Лісоводів, які відстоювали принцип планомірного використання лісових ресурсів, стали називати "ворогами народу".
Споживацьке ставлення до природних ресурсів існувало протягом всього періоду часів СРСР. Відомий публіцист того часу С.Залигін відмічав: "Такой социализм, каким он существует сегодня уже целый ряд десятилетий, существует прежде всего за счет природы. За счет ее ресурсов и территорий, которые обеспечили ему наши грубые, отнюдь не гуманные предки, которых мы и ныне упрекаем за их захватнические замашки".
1. Ліс як об'єкт правової охорони
Безумовно, в минулому заходи стосовно охорони лісів вживалися, про що свідчить ціла низка законодавчих актів. Але використовувались вони не завжди і не в повній мірі. Крім того, і самі по собі вони не завжди були досконалими.
Уряд розробляв лісоохоронні заходи. Так, постановою Раднаркому СРСР від 31 червня 1931 р. "Про організацію лісового господарства" передбачалося, що з метою регулювання вирубки лісу, лісовідродження, покращення режиму річок Волги, Дону, Дніпра ліси необхідно розділити на дві зони: зону лісопромислового і зону лісокультурного значення. З метою збереження Дніпра Рада Народних Комісарів визнала ліси в межах однокілометрової полоси по обидва боки річки водоохоронними з повною забороною їх вирубки, за виключенням перестою і мертвого лісу. В цей період державні заходи спрямовувалися на здійснення консервативної або заповідної охорони лісів, тобто їх охорони як окремих природних об'єктів. У той же час інтенсивний розвиток народного господарства України відповідно викликав зростання експлуатації лісних ресурсів. З метою охорони і раціонального використання лісів необхідно було створити єдиний галузевий, відомчий орган, який зміг би зосередити комплексне ведення лісового господарства. Таким галузевим органом по управлінню лісовим фондом став Державний комітет з лісового господарства, до функцій якого входили: всебічний розвиток лісового господарства, як складової частини народного господарства, підвищення лісових ресурсів, їх облік і вивчення, охорона лісів від пожеж, самовільних порубок та інших порушень лісового законодавства.
Суттєвий розвиток лісоохоронне законодавство отримало після прийняття постанови Верховної Ради СРСР від 20 вересня 1972 р. "Про заходи по подальшому поліпшенню охорони природи і раціональному використанню природних ресурсів", постанов Уряду СРСР від 29 грудня 1972 р. "Про посилення охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів", від 1 грудня 1978 р. "Про додаткові заходи по посиленню охорони природи і поліпшенню використання природних ресурсів".
Однак при інтенсивному розвитку промислового виробництва, яке безмежно використовувало деревину, намічених заходів було недостатньо, крім того, деякі з них на місцях не виконувалися взагалі.
В основних актах декларувалися благі наміри стосовно охорони лісів. Так, наприклад, в Основах лісового законодавства СРСР, зокрема, було зазначено, що законодавство покликане активно сприяти науково обгрунтованому, комплексному використанню лісів, їх планомірному відродженню і ефективній охороні в інтересах сучасного і майбутнього поколінь в дусі високої відповідальності за бережливе господарське ставлення до лісу, як важливої складової частини природних багатств. Там же визначалися завдання лісового законодавства України в галузі регулювання лісових відносин.
Однак протиріччя, що виникли між законодавчими приписами, з одного боку, і формами та методами діяльності командно-партійної системи з другого, не дозволяли реалізувати вимоги законодавчих актів. Цестосувалося не тільки союзного, а й республіканського законодавства.
Разом з тим було б не об'єктивно вважати, що причини сучасного стану лісів лише в минулому. Життя ставить все нові й нові проблеми лісоохоронного характеру. Проголошення суверенітету незалежної України поруч з політичними успіхами зазнає окремих збоїв у народному господарстві, зокрема і в галузі охорони лісів.
Загальновідомо, що в 1992 р. вугільна промисловість Донбаського регіону через відсутність лісового матеріалу знаходилась на межі припинення. У зв'язку з чим використовувалась деревина лісосмуг
Loading...

 
 

Цікаве