WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → 1. Рівні організації живої матерії. 2. Екологізація сільськогосподарського виробництва. 3. Екологічна експертиза: мета, завдання, засоби та організаці - Реферат

1. Рівні організації живої матерії. 2. Екологізація сільськогосподарського виробництва. 3. Екологічна експертиза: мета, завдання, засоби та організаці - Реферат


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з екології
1. Рівні організації живої матерії
Рівні організації живої матерії - це відносно гомогенні біологічні системи, для яких характерний певний тип взаємодії елементів, просторовий і часовий масштаби процесів. Розрізняють такі рівні організації живої матерії: молекулярний, клітинний, тканинний, органний, організмений, біологічних угруповань (від елементарних біогеоценозів до біосфери загалом).
З ускладненням організації нижчий рівень входить до складу наступного, вищого рівня, останній - до складу ще вищого і т. д. Так здійснюється принцип ієрархії (ступінчастого підпорядкування), властивий живій матерії. Рівень організації є одним з фундаментальних у вивченні біологічних об'єктів, які існують завдяки зв'язкам, що поєднують їхні елементи в єдине ціле. Ідея рівнів організації живого дає змогу пояснити цілісність і якісну своєрідність біологічних систем.
На біосферному рівні сучасна біологія вирішує глобальні проблеми, наприклад визначення інтенсивності утворення вільного кисню рослинним покривом Землі або зміни концентрації вуглекислого газу в атмосфері, пов'язаної з діяльністю людини.
На біоценотичному і біогеоценотичному рівнях провідними є проблеми взаємовідносин організмів у біоценозах, умови, які визначають їх чисельність і продуктивність біоценозів, стійкість останніх і роль впливу людини на збереження біоценозів та їхніх комплексів.
На популяційновидовому рівні є фактори, що впливають на чисельність популяцій, проблеми збереження зникаючих видів, динаміку генетичного складу популяцій, дію факторів мікроеволюції тощо. Для господарської діяльності людини важливі такі проблеми популяційної біології, як контроль чисельності видів, що завдають шкоди господарству, підтримання оптимальної чисельності популяцій, які використовують у народному господарстві й оберігаються.
На організменому рівні вивчають особину - організм як єдине ціле, елементарну одиницю життя, оскільки поза особинами в природі життя не існує. При цьому вивчають характерні ознаки будови організму, фізіологічні процеси та нейрогуморальну регуляцію їх, механізми забезпечення гомеостазу та адаптації.
На органнотканинному рівні основні проблеми полягають у вивченні особливостей будови і функцій окремих органів та тканин, з яких побудовані органи.
Особливий рівень організації живої матерії - клітинний; біологія клітини (цитологія) - один з основних розділів сучасної біології, включає проблеми морфологічної організації клітини, спеціалізації клітин у ході розвитку, функцій клітинної мембрани, механізмів і регулювання поділу клітин. Ці проблеми мають особливо важливе значення для медицини, зокрема становлять основу проблеми раку.
На рівні субклітинних, або надмолекулярних, структур вивчають будову і функції органел (хромосом, мітохондрій, рибосом тощо), а також інших частин клітини (наприклад, включень).
Молекулярний рівень організації живої матерії є предметом вивчення молекулярної біології, яка вивчає будову молекул білків, нуклеїнових кислот, жирів та інших речовин і їхню роль у життєдіяльності клітини. На цьому рівні досягнуто великих практичних успіхів у галузі біотехнології і генної інженерії.
Поділ живої матерії і проблем біології за рівнями організації хоча й відображає об'єктивну реальність, але водночас є умовним, бо майже всі конкретні завдання біології стосуються одночасно кількох рівнів або й усіх разом. Наприклад, проблеми еволюції, або онтогенезу, не можна розглядати тільки на рівні організму, тобто без молекулярного, субклітинного, клітинного, органно-тканинного, а також популяційно-видового і біоценотичного рівнів, проблема регулювання чисельності спирається на молекулярний рівень, але стосується також усіх вищих, включаючи аспекти біосферного рівня (наприклад, забруднення середовища).
2. Екологізація сільськогосподарського виробництва
Частка земельних ресурсів у складі продуктивних сил України становить понад 40 %, а використання земельної території має екстенсивний характер. В розрахунку на одного громадянина припадає 0,81 га сільськогосподарських угідь, в тому числі - 0,64 га ріллі, тоді як в середньому по Європі ці показники становлять відповідно 0,44 га і 0,25 га. До обробітку залучені малопродуктивні землі, включаючи прируслові луки і пасовища, схилові землі. Одночас ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж в Європі. Таким чином, сільське господарство справляє активний техногенний вплив майже на 80% території України. Воно залучає до господарського обороту майже 2/3 поверхневого річкового стоку, третину запасів підземних вод.
Нині аграрний сектор економіки за рівнем негативного впливу на природу співставний з екологічно небезпечними промисловими галузями. Наше сучасне агропромислове виробництво призводить до руйнування та виснаження ґрунтового покриву і потенціалу землі в цілому. Сільське господарство стало джерелом забруднення землі та питної води, а через них - і аграрної продукції - низкою агрохімікатів, що в свою чергу призвело до зростання захворюваності населення як в сільських районах, так і в містах. За оцінками експертів "внесок" агропромислового комплексу України в забруднення і деградацію навколишнього середовища доходить до 40 %, в тому числі - земельних ресурсів - понад 50 %.
Як і в інших секторах економіки, шкода, яка завдається сільським господарством навколишньому середовищу, в декілька разів перевищує обсяг збитків, що їх несе сама галузь. Ерозія ґрунтів та забруднення водних джерел агрохімікатами стало національною проблемою і виходить за межі тільки сільських територій. За оцінками фахівців нинішня практика розвитку агропромислового комплексу держави як в технологічному, так і в соціально-економічному аспектах є невірною та науково необґрунтованою, тому що при цьому не забезпечується раціональне природокористування, сталий розвиток агроландшафтів і культурних екосистем. Одночас це знижує ефективність та конкурентноспроможність сільського господарства.
Аналіз показує, що за останні 30 років площа еродованих земель зросла майже в 1,5 рази. Родючість землі упала до критично низького рівня. Тільки 1 з кожних 10 га сільськогосподарських угідь має нормальний екологічний стан. Все це результати надмірного залучення в аграрній сфері земельних та водних ресурсів, досягнення критичного рівня техногенного навантаження на біосферу і порушення екологічно допустимих співвідношень між ріллею, багаторічними насадженнями, площами під лісами та водоймами і так званою "дикою природою".
Наша діюча концепція діяльності сільського господарства була зорієнтована на великомасштабну, енергомістку, хімізовану та надмірно концентровану екстенсивну модель ведення агропромислового виробництва. Як результат, енерго-, земле- та водомісткість нашого агропромислового комплексу в 3-5 разів вище, ніж в країнах Європи та Північної Америки.
Стратегічною метою нової агроекологічної політики має стати впровадження і опанування моделі сталого,еколого-врівноваженого
Loading...

 
 

Цікаве