WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Проблема техногенного перегрівання атмосфери - Реферат

Проблема техногенного перегрівання атмосфери - Реферат

хмари газу, яка поступово стала вкривати дедалі більшу територію міста. Сонні люди корчилися від болю, не розуміючи, що трапилося і як рятуватися. Обпікалася поверхня дихальних шляхів, навіть пошкоджувалася шкіра...
Офіційні дані про наслідки трагедії під кінець 1988 р. такі: від отруєння і легеневих хвороб померло 3150 осіб, повних інвалідів - 20 000, потерпілих з довготривалими наслідками - понад 200 тисяч. Оскільки на відшкодування судом було визначено суму 500 млн доларів США, то плата за смерть ледь перевищила 1000 доларів, за невиліковну хворобу - трохи більше 100.
І все ж усвідомлення того факту, що "далі так не можна", поступово вкорінюється у щораз більшій кількості голів. Для розвинених країн Заходу і Японії суворими вчителями стали ті катастрофи, які відбувалися на їхній території.
Цих нещасть було на диво багато, "навчання" тривало довго. В одному тільки Лондоні за кілька днів густого і холодного туману у
грудні 1952 p. чорний смог (сажа, сполуки азоту і сірки, які вивергали заводи передмість, транспорт і навіть комини камінів з житлових будинків) став причиною передчасної смерті від групи хвороб (насамперед легеневих і серцевих) приблизно 4000 осіб. Подібні нещастя, хоч і менших масштабів, траплялися на території США, Бельгії, Японії, Німеччини та інших країн.
З часу цього нещастя слово "смог", що походить від поєднання англійських smoke (дим, кіптява) і fog (густий туман), стало спочатку уживаним терміном для позначення суміші крапель туману з сажею і сполуками сірки й азоту (так званий індустріальний смог), а пізніше було поширене на всі видимі забруднення повітря із завислим у ньому аерозолем.
Найширшого світового розголосу набули випадки фотохімічного смогу у сонячні й тихі літні дні у вкрай загазованих великих містах "благополучних" країн (Лос-Анджелесі, Токіо та ін.). Тут люди вперше "на власній шкурі" (точніше, легенями й очима) відчули, що то за штука "вторинні забруднювачі". Ядучою отрутою став озон, що утворився у повітрі цих міст внаслідок цілого ланцюжка реакцій з участю сонячного випромінювання та викидів з автомобільних двигунів. Саме від озону очі і горло роздирали біль, і люди мріяли про вітер, який би зніс ядучий ковпак смогу, що вкривав міста.
Навіть нині, хоч автомобілі використовують краще пальне і дають менше викидів, 75 млн жителів великих міст США (хто частіше, хто рідше) зазнають впливу надмірних концентрацій приземного техногенного озону. З європейських міст "геопатогенною зоною" влітку періодично стає столиця Греції, де почастішали випадки густих фотохімічних смогів.
Та ще ширшою і глибшою за наслідками була шкода довкіллю в розвинених країнах від іншого вторинного забруднення, яке отримало назву "кислотні дощі" (рис. 28). Нагадаємо, що утворенню опадів з підвищеною кислотністю передує поява у повітрі окислів сірки і азоту (первинних забруднювачів). Вважають, що цих сполук щороку викидається понад 160 млн тонн. Реагуючи з газами повітря, вони утворюють сірчану і азотну кислоти, які підкислюють краплі дощу.
Для прикладу наведемо ланцюг з двох реакцій, що веде до появи сірчаної кислоти, основного агента кислотних дощів:
2 SO2 + О2 => 2 SO3 (6.1)
SO3 + Н2О => H2SO4 (6.2)
Рис. Спрощена схема утворення кислотних опадів
Власне, всі дощі світу з природних причин (досить згадати виверження вулканів) мають невелику кислотність. Рослини "звикли" до такого стану речей і навіть використовують сполуки азоту для свого росту (для допитливих назвемо індекс кислотності "нормальних" дощів: рН > 6).
"Кислими" умовилися називати такі дощі, у яких природна концентрація "кислого агента" (іонів водню Н+) перевищена у 10 і більше разів (індекс кислотності 5,6 і нижче. Кожна одиничка додає один порядок збільшення концентрації Н+). Утворення цих дощів часто відбувається на великій, до 2-3 тисяч кілометрів, відстані від зображених на рис. 28 джерел окислів сірки й азоту.
Перелік шкоди від кислотних дощів надзвичайно довгий:
o ушкоджується листя та інші частини рослин. Дерева хворіють, "лисіють" і швидко гинуть. Особливо страждають гірські ліси;
o змінюється хімічний склад ґрунту (вимиваються кальцій, калій і магній), що є додатковим негативним фактором для рослин і ґрунтової мікрофауни;
o порушуються ланцюги живлення в озерах, які стають синіми-синіми і... мертвими;
o історичні пам'ятки з мармуру під час таких дощів буквально розчиняються. Ще трохи, і можна було б почути шипіння хімічних реакцій;
o в окремих випадках кислотність дощів підвищувалася до такої міри, що навіть пошкоджувалися дихальні шляхи тварин і людей.
Особливим активістом боротьби з кислими дощами стала свого часу Швеція. Причиною було зникнення риби у віддалених від її власних промислових зон озерах. Дослідження показало, що винними в цьому були викиди сполук сірки в інших країнах: Англії, Бельгії і Німеччині. Така "хімічна агресія", звичайно, дуже не сподобалася. Та так, що вивела з рівноваги навіть незворушних в інших умовах шведів. Пригадавши досвід предків (останню велику війну шведи вели, які відомо, під Полтавою), вони розгорнули чималу активність в усіх існуючих міжнародних організаціях, звернулися до міжнародних судових інстанцій.
Хоч Швеція і не дочекалася виплати фінансового відшкодування за зниклу з озер і річок форель, та лишилася задоволеною тим, що розвинені європейські країни спільно розпочали серйозну боротьбу затмосферними забрудненнями, зокрема зі смогами і кислими опадами.
Підсумок цих зусиль хоч і позитивний, але далекий від бажаного. У розвинених капіталістичних країнах повітря справді стало чистішим, інтенсивність кислотних дощів зменшилася. Порівняння забруднення повітря в кількох великих містах наведено у табл.
Підвищення рівня забрудненості повітря спостерігається не лише в Пекіні. Ще вищий він у великих містах решти країн, що розвиваються: Сан-Пауло, Мехіко, Каїрі, Стамбулі, Тегерані, Карачі, Бомбеї, Калькутті, Манілі та ін.
Описані процеси триватимуть і надалі. Двадцять найрозвиненіших країн світу за останні 20 років зменшили щорічні викиди оксидів сірки з 65 до 40 млн тонн. Решта ж країн світу збільшила їх з 48 до 60 млн тонн.
Зміни рівня забруднення повітря окислами сірки у деяких великих містах
Місто (країна) Забруднення повітря у 1975 p., мкг/м3 Забруднення відносно рівня 1975 р. = 100%
1980 р. 1985 р. 1990 р.
Париж (Франція) 115,0 77 47 38
Лондон (Англія) 116,0 60 36 34
Мілан (Італія) 224,0 82 36 23
Брюссель (Бельгія) 99,0 63 34 32
Франкфурт (ФРН) 90,2 78 57 27
Монреаль (Канада) 40,3 101 50 40
Нью-Йорк (США) 43,1 87 85 75
Токіо (Японія) 70,0 80 42 33
Пекін (Китай) 80,0 120 202 145
Однак можна стверджувати, що найпомітніші кроки зроблено саме у захисті атмосфери, а не інших сфер Землі. Створена і постійно розширюється всесвітня система стеження (моніторингу) за станом повітря майже у 200 місцях Землі. Вдосконалюється система вимірювань і підвищується кількість речовин, які реєструються. Подекуди вже надійно визначають вміст мікрозабруднень типу аерозолю з отруйними металами і біоактивних органічних сполук.
І все-таки для всієї поверхні Землі і обсяг забруднень, і їх різноманітність далі збільшуються.
Список використаної літератури
1. Акимова Т. А., Хаскин В. В. Экология: Учеб, для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1998.
2. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи екологічних знань. - К.: Либідь, 2000.
3. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи загальної екології: Підруч. - К.: Либідь, 1993.
4. Дерій С. І., Ілюха В. О. Екологія. - К.: Вид-во фітосоціолог. центру, 1998.
5. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. - К.: Знання, 2000.
6. Екологія людини: Підруч. для вищ. навч. закл. / О. М. Микитюк, О. З. Злотін, В. М. Бровдій та ін. - X.: Ранок, 1998.
7. Злобін Ю. А. Основи екології. - К.: Лібра, 1998.
8. КолотилоД. М. Екологія і соціологія: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 1999.
9. Крисаченко В. С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології: Підручник. - К.: Заповіт, 1998.
10. Кучерявий В. 77. Екологія. - Львів.: Світ, 2000.
11. Петров К. М. Общая экология: Взаимодействие общества и природы: Учеб. пособие для вузов. - 2-е изд., стер. - СПб.: Химия, 1998.
12. Чернова Н. М., Былова А. М. Экология.- М.: Просвещение, 1988.
13. Чистик О. В. Экология: Учеб. пособие. - Минск.: "Новое знание", 2000.
14. Шилов П. А. Экология: Учеб. для биол. и мед. спец. вузов. - М.: Высш. шк., 1998.
Loading...

 
 

Цікаве