WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Проблема сміття - Реферат

Проблема сміття - Реферат

доведеться розкривати і переробляти могильники, що утворилися в перші роки ліквідації наслідків катастрофи 1986 р. на ЧАЕС (переважно в межах 30-кілометрової зони). Діючі АЕС щороку створюють малі за масою, але складні з погляду знешкодження й повторного використання відходи типу використаного ядерного палива, концентрованих рідин з радіонуклідами тощо. Поки що вони часто зберігаються у наявних сховищах на АЕС, та невблаганно наближається час їх переповнення.
Тут у черговий раз ми постаємо перед проблемою руху відходів виробництва через кордони України. І раніше, і зараз вони як експортувалися (відходи вуглевидобутку, кар'єрні тощо), так і ввозилися (макулатура, піритні недогарки тощо). Останніми роками по-
частішали спроби "робити бізнес" на ввезенні до нас тих отруйних відходів, що їх не бажають ані зберігати, ані знешкоджувати багатші країни, які є ближчими чи дальшими сусідами. Це можна розцінювати як великий кримінал, бандитизм, тому й кордони мають бути непроникними, і "премії" за таке "співробітництво" повинні вже в зародку відбивати намір "спробувати".
А поки що радимо виявляти пильність і цікавитися, що ж саме звалено купами за парканом, що відділяє ваші оселі від дуже популярних останнім часом контор із завезення отрут з Німеччини чи Польщі під торговою маркою "сировина".
Фахівці з екологічних і санітарних служб України вважають незадовільною і дуже далекою від західноєвропейських стандартів ситуацію з побутовими відходами. До трієчки не дотягують навіть системи знешкодження побутових стічних вод, хоч обласні центри мають відповідні системи. Та працюють вони, як правило, погано, бо перевантажені або вкрай зношені.
Фахівці наводять довгий список негараздів і попереджають, що слід чекати не лише наростання забруднення річок патогенними мікроорганізмами і шкідливими сполуками, а й спалаху епідемій та подальшого погіршення здоров'я населення. Не дивно, що не кожного літнього дня і не на всьому узбережжі можна безпечно зайти у воду наших морів. Часто краще спостерігати за хвильками у бінокль. Ще гірша ситуація з твердим сміттям. Були спроби керуватися європейським прикладом і переробляти його на сміттєспалювальних заводах. Багаторічна практика їх використання засвідчила, що без попереднього сортування сміття така переробка просто неможлива.
Це ще раз і підтвердили українські заводи. Рівненський протримався до закриття менше року, на київський дивляться дуже косо санітарні служби, бо надто вже отруйні гази струменять з його димарів. У цьому легко переконатися на досліді, якщо спалити у вогні невелику кількість будь-якої пластикової плівки. Радимо не захоплюватися і не принюхуватися, бо ненароком і отруїтися можна, і досить серйозно.
Отже, сучасних і безпечних заводів немає і не скоро вони будуть. Втім, це залежить від наших читачів, адже варто нам усім дружно розпочати "по-швейцарськи" сортувати своє сміття, як закуплений на Заході завод дуже швидко (за 2-3 роки) почне давати чистий зиск! Автори готові до такого сортування, але не беруться переконати в його необхідності все своє покоління.
А поки що все побутове сміття без сортування опиняється в далеких від світових стандартів (зразок показано на рис. 35) сміттєзбір-никах. На наш превеликий жаль, є чимало так добре "вихованих" осіб, що частина цього сміття опиняється у формі смердючих куп на узліссях, галявинах, задвірках, схилах заліснених ярів. Та полишимо емоції для газетних статей і назвемо точні факти. Серед усіх звалищ обласних центрів лише з Хмельницького відводиться і використовується біогаз. Практично ніде не виконуються технологічні вимоги безпечного захоронения (створення глинистих прошарків, захист питних водотоків, відокремлення сухого сміття від мулів і токсичних речовин тощо). Часто все заразом звалюють у траншеї, з яких дощі вимивають отруту в підземні питні горизонти або в ріки. Варварство!
Про суперотруту з назвою "діоксин"
Хоч ця речовина стала відомою хімікам ще у першій половині XX ст., всесвітньої "слави" вона зажила після локальної, але "неприємної" катастрофи у містечку Севезо в Італії.
10 червня 1976 р. аварія устаткування на хімічному заводі спричинила порушення технологічного режиму й викид у повітря утвореної внаслідок цього токсичної хмари з домішкою дюксину. Повна назва цієї сполуки вчетверо довша. Ця біла кристалічна речовина (мешканці Севезо були посилані білим пилком) майже нерозчинна у воді, хімічно Інертна, дуже стійка, не деградує з плином часу. Досліди на тваринах засвідчили, що діоксин щонайменше в 20 разів токсичніший від такої відомої сполуки, як ціанистий калій.
В організмі людини діоксин виводить з ладу окремі ферменти, що виявляється у таких наслідках, ураження печінки І всієї системи травлення, зниження якості крові, пошкодження судин. Доведено велику канце-
рогенну і мутагенну активність діоксину. Потрапляючи на шкіру, викликає сип, опіки, виразки, випадіння волосся і нігтів тощо.
Через неорганізованість і безвідповідальність окремих посадових осіб жителів Севезо та околиць було евакуйовано занадто пізно. Загалом постраждало понад 2000 осіб, п'ята частина яких потрапила до лікарень. Проблемою виявилася детоксикація грунту, бо інертність діоксину не давала змоги нейтралізувати його чи змити водними сумішами. Довелося на чималій території знімати весь верхній шар грунту (!) і за-хоронити його в особливих контрольованих сховищах.
Катастрофа у Севезо виявила для світової громадськості справжній розмах американської "екологічної війни" 60-х років XX ст. у В'єтнамі. Для оголення лісів і утруднення дій в'єтнамських партизанів керівники армії США використали сільськогосподарські дефоліанти у підвищених концентраціях, один з яких (Orange) внаслідок вад виготовлення містив велику кількість діоксину. Величезні площі лісів і полів дельти Меконгу з бомбардувальників і транспортних літаків були политі розчинамидефоліантів. Від цієї речовини постраждали як в'єтнамці, так і ті американці, що працювали з нею. Тисячі громадян США подали в суд на свій уряд і виграли судові справи. Однак дотепер ніхто не збирається бодай частково відшкодовувати втрати здоров'я десятків і сотень тисяч в'єтнамців.
На завершення зазначимо, що в Україні всі токсичні (отруйні) відходи поділяються на кілька груп - від максимально небезпечних (І клас) до порівняно "лагідних" (IV клас). Як наголошується в Національній доповіді 2000 р. про стан довкілля в Україні, певні області "спеціалізуються" на створенні отрут. Наприклад, Чернігівська область є джерелом майже двох третин усіх наших отрут І класу, у II класі всіх випереджає Автономна Республіка Крим, ще більша перевага Дніпропетровської області в класах III і IV. Дозволені обсяги перевищено у 2000 р. в усіх класах, але найбільше - в особливо токсичних.
Список використаної літератури
1. Акимова Т. А., Хаскин В. В. Экология: Учеб, для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1998.
2. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи екологічних знань. - К.: Либідь, 2000.
3. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи загальної екології: Підруч. - К.: Либідь, 1993.
4. Дерій С. І., Ілюха В. О. Екологія. - К.: Вид-во фітосоціолог. центру, 1998.
5. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. - К.: Знання, 2000.
6. Екологія людини: Підруч. для вищ. навч. закл. / О. М. Микитюк, О. З. Злотін, В. М. Бровдій та ін. - X.: Ранок, 1998.
7. Злобін Ю. А. Основи екології. - К.: Лібра, 1998.
8. КолотилоД. М. Екологія і соціологія: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 1999.
9. Крисаченко В. С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології: Підручник. - К.: Заповіт, 1998.
10. Кучерявий В. 77. Екологія. - Львів.: Світ, 2000.
11. Петров К. М. Общая экология: Взаимодействие общества и природы: Учеб. пособие для вузов. - 2-е изд., стер. - СПб.: Химия, 1998.
12. Чернова Н. М., Былова А. М. Экология.- М.: Просвещение, 1988.
13. Чистик О. В. Экология: Учеб. пособие. - Минск.: "Новое знание", 2000.
14. Шилов П. А. Экология: Учеб. для биол. и мед. спец. вузов. - М.: Высш. шк., 1998.
Loading...

 
 

Цікаве