WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Проблема забруднення атмосфери жител - Реферат

Проблема забруднення атмосфери жител - Реферат

зі Словаччиною, Росія та інші країни.
Та все ж головні забруднювачі повітря є "рідними". Наростання маси викидів відбувалося до середини 80-х років XX ст., коли воно змінилося скороченням (рис. 29). Внаслідок розвалу економічного життя на початку 90-х кількість викидів різко зменшилася. Стало легше дихати, але важче жити.
Рис. 29. Обсяги щорічних промислових і транспортних викидів в Україні
Для допитливих наведемо динаміку змін забруднення повітря основними сполуками (рис. ЗО). Розпочинаючи з 1994 р. обсяг викидів змінювався мало.
Рис. ЗО. Речовинний склад щорічних промислово-транспортних викидів
Основними забруднювачами були і лишаються підприємства енергетики і металургії. На них припадає понад 70 % усіх викидів оксиду азоту, а сполук сірки ще більше - 82 %. Перспективи на майбутнє невтішні, бо фінансова скрута змусить підприємства шукати якнайдешевше паливо. Для них буде надто дорогим екологічно чистий газ, який доведеться замінити на мазут і низькосортне вугілля. Якщо не буде знайдено коштів на доочищення викидів і не зменшиться обсяг виробництва у згаданих галузях, то годі чекати очищення повітря в промислових містах України.
Вимірювання на території України свідчать, що практично в усіх великих містах постійно чи періодично шкідливі речовиниприсутні у повітрі у надмірній кількості. На початок 90-х років XX ст. найбільшими викидами у повітря характеризувалися Кривий Ріг (1,15 млн т), Маріуполь (650 тис. т), Запоріжжя, Макіївка, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ (по 350 тис. т), Київ, Донецьк, Керч, Дебальцеве (по 300 тис. т), Комунарськ і Одеса (200 тис. т) та ін. Характерними для наших міст є порівняно високі рівні забруднення специфічними і органічними сполуками: бензопіреном, фенолом, формальдегідом, аміаком та ін. Дію на людину більшості з цих речовин описано в інших книгах (наприклад, у першому підручнику зі списку, що наведений у кінці книги). Тому наголосимо лише на менш відомому бензопірені, забруднення яким повітря в українських промислових містах особливо високе.
Бензопірен (точніше - бензо(а)пірен) належить до групи поліцик-лічних ароматичних вуглеводнів, які й до втручання людини у довкілля були присутні всюди у невеликих кількостях. Трохи розчиняються у воді (одиниці мкг/л), на порядок вище - в крові людини. Леткий при кімнатних температурах, але основна його кількість у забрудненому ним повітрі завжди зв'язана з твердими частинками (це стосується і забрудненої води). Дощ суттєво і швидко очищає повітря від цієї речовини, змиваючи її в ґрунт.
Бензопірен утворюється при всіх способах спалювання твердого і рідкого палива, під час практично всіх пожеж, виділяється при виверженнях вулканів, продукується на кожній кухні під час високотемпературної обробки їжі (смаження, копчення тощо). Ця речовина може потрапляти в наш організм всіма можливими способами (не тільки з повітрям, їжею, а й безпосередньо через шкіру). Комісія екс-пертів-медиків зарахувала бензопірен і його "родичів" до групи канцерогенів, пухлиноініціююча дія яких незаперечне (дослідами) доведена для тварин. На основі закону екології про єдність живого його вважають потенційним канцерогеном для людей. Це припущення підтверджується фактом частих випадків виникнення кількох видів раку серед людей, які роками мають справу з середовищами з високою концентрацією бензопірену.
Він не накопичується у м'ясі тварин, а знешкоджується чи виводиться назовні (висновок: м'ясо свиней, яких вирощували на обгорілих шашликах з великим вмістом бензопірену, безпечне і майже чисте). Хоч не миттєво, але розкладається і нейтралізується у ґрунті. У рідинах бензопірен легко знищується обробкою озоном.
Профілактичні заходи абсолютно необхідні для працівників, які щодня мають справу з цією речовиною. А для решти - вибір: весь час їсти не дуже смачне варене (і трохи зменшити своє "споживання" бензопірену й ризик раку) чи із задоволенням наминати смажене і копчене, втішаючись тим, що рак може виникнути з тисячі інших причин (від пиття надто гарячого чаю аж до дії чорнобильських радіонуклідів).
Список літератури:
1. Рейтере Н. Ф. Природопользование/Слов.-справ. - М.: Мысль, 1990.
2. Адаменко О. М., Квятковсъкий Г. Й. Екологічна геофізика: Підруч. для студ. екол. спец. - Ів.-Франківськ: Полум'я, 2003. - 428 с.
3. Андерсон ДУК. М. Экология и науки об окружающей среде: биосфера, экосистемы, человек: Пер. с англ. - Л.: Гидрометеоиздат, 1985. - 159 с.
4. Баблоянц А. Молекулы, динамика и жизнь. Введение в самоорганизацию материи: Пер. с англ. - М.: Мир, 1990. - 375 с.
5. Баранцев Р. Г. Синергетика в современном естествознании. - М.: Эдиториал УРСС, 2003. - 144 с.
6. Бигон М., Харпер Дж., Таунсенд К. Экология. Особи, популяции и сообщества: В 2 т. - М.: Мир, 1989. - Т. 1. - 667 с.; Т. 2. - 477 с.
7. Биология и современность / А. В. Яблоков, Н. Ф. Реймерс и др. - М.: Просвещение, 1990. - 208 с. (Библиотека учителя биологии).
8. Биология охраны природы. - М.: Мир, 1983. - 430 с.
9. Бойчук Ю. Д., Солошенко Е. М., Бугай О. В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навч. посіб. - 2-ге вид., стереотип. - Суми: Вид. "Унів. книга", 2003. - 284 с.
10. Боков В. А., Лущик А. В. Основы экологической безопасности: Учеб, пособие. - Симферополь: СОНАТ, 1998. - 224 с.
11. Борисенков Е. П., Пасецкий В. М. Тысячелетняя летопись необычайных явлений природы. - М.: Мысль, 1988. - 523 с.
12. Будыко М. И. Эволюция биосферы. -Л.: Гидрометеоиздат, 1984. -488 с.
13. Васюта О. А. Екологічна політика України на зламі тисячоліть: Монографія. - К.: КІМУ, 2003. - 306 с.
14. Вернадский В. И. Живое вещество биосферы. - М.: Наука, 1994. - 672 с.
Loading...

 
 

Цікаве