WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Примхи розвитку екології - Реферат

Примхи розвитку екології - Реферат


Реферат на тему:
Примхи розвитку екології
Відповісти на це просте запитання стає дедалі важче - екологія має всі шанси повторити шлях кібернетики і перетворитися з досить чітко окресленої сфери наукових досліджень на аморфне інтегральне поняття, яке буде "покрівлею" для багатьох секторів, які входять до складу природничих наук - геології, географії, біології, інженерії та ін.
Та спочатку екологія була-таки наукою (логосом).
Термін "екологія" запропонував відомий німецький природодослідник Е. Геккель 1866 року для позначення необхідної, на його думку, науки (logos) про взаємодію і взаємовплив живих істот та їхнього оточення (від грецьк. oikos - дім, помешкання, місце проживання). Серед багатьох запропонованих ним понять саме це стало найвідомішим. Отже, екологія - наука про взаємовідносини живих організмів та їхніх угруповань між собою та з довкіллям.
Хоча сам Е. Геккель пізніше надавав перевагу терміну "біоеконо-мія" (чи "економія природи"), коротше і точніше слово "екологія" поширювалося дедалі більше. У другій половині XX ст. воно стало універсальним гаслом і замінило всі інші поняття. Існує багато визначень екології, а також суперечностей у ставленні до цього терміна в різних країнах.
Частина науковців у своїх визначеннях наголошують на походженні екології з біології і підкреслюють вивчення нею відносин живих істот з довкіллям (до цього класу належить наведений нами скорочений і дещо узагальнений варіант). У розвинених країнах Заходу слово "ecology" позначає саме біоекологію, до кола інтересів якої належить вивчення насамперед живих істот, а не питань економіки, виробництва і суспільства, а також умов забезпечення їх стійкого і безпечного розвитку та ін.
Однак розвиток екології такий стрімкий, що невдовзі правильніше буде визначати її як синтез науки про довільні природні сукупності об'єктів та явищ і нових принципів та уявлень про призначення людини й інших організмів і мети їх життєдіяльності. Прикметник "екологічний" вже став синонімом слів "розумний", "доцільний", "правильний", "раціональний", "такий, як треба" та ін. "Екологізація" розумової та практичної діяльності людей помітніша в розвинених країнах, але вона охоплює порівняно швидко всю Землю, що дає людству певні сподівання не лише на фізичне виживання, а й на прогрес і стійкий розвиток.
Розширення поля діяльності екології поза суто біологічні межі примусило науковців Заходу запропонувати додатковий термін - Environmental Science (точна наука про суспільство). Саме цей великий розділ сучасної екології досяг значних успіхів у вивченні надскладної системи з мільярдів людей, незліченної кількості інших живих істот і неживого природного середовища, дав змогу робити обґрунтовані передбачення всепланетного обсягу і стати помічником в усіх будівельних та інших проектах.
Отже, на наших теренах термін "екологія" вдало поєднує в собі два іноземних і може застосовуватися і до біологічних досліджень, і до інженерно-технологічних чи соціально-економічних. Ми переконані в тому, що немає сенсу засмічувати рідну мову чимось на кшталт "енвіронменталістика" для позначення небіологічних аспектів екологічних досліджень.
Примхи розвитку екології
Бурхливий розвиток екології останніми десятиліттями сприяв надзвичайно глибокому оновленню цієї дуже давньої царини знань. Дехто взагалі вважає, що вона невдовзі займе становище лідера сучасних наук (хоча, на наш погляд, ними вже стали нанонауки).
Не буде перебільшенням стверджувати, що екологія "існувала завжди". Первісна людина померла б від голоду без необхідних знань про особливості поведінки дичини, якби не мала отриманого від предків і набутого самостійно досвіду "взаємовідносин з довкіллям". У наукових працях учених усіх давніх цивілізацій зустрічаємо чимало цікавих даних про вплив на рослини і тварини кліматичних змін, про особливості відомих їм живих істот, ознаки пристосування до умов середовища проживання тощо. Пропонуючи свою "екологію", Е. Геккель мав на увазі не лише поглиблення таких досліджень, а й перехід до пошуків і формулювання основних законів взаємодії живого з довкіллям, а відтак, до використання їх на практиці.
Екологія довго розвивалася як частина біології - загального вчення про світ живого. Не виокремлюючись істотно з неї, за сотню років вона тричі змінила парадигму (вихідний принцип, основу міркувань і досліджень).
На першому етапі (до 30-х років XX ст.) екологія спиралася на визначні праці Ч. Дарвіна, О. Гумбольдта, К. Рульє, Е. Геккеля, І. Сент-Іллера та багатьох інших великих вчених і концентрувалася на дослідженні впливу фізичних (температура, світло тощо) і хімічних (склад води та ін.) чинників довкілля на життєдіяльність окремої особини чи цілого виду. Екологія тимчасово звузилася до ауто-екології, або аутекології (екології особини), що тоді було перевагою, а не вадою. Вчені використали всю могутність наукового методу досліджень, додавши до загального ознайомлення і спостережень обмірковані наперед порівняно точні досліди з вартими довіри результатами (наприклад, про вплив мінеральних добрив на розвиток рослин і кінцевий врожай).
Екологи тих часів були малопомітними представниками "чистої" науки. Громадськість мало цікавилася їхніми спостереженнями, дослідами і науковими працями. Вперше на екологів звернули увагу у зв'язку з їх спробами "зберегти природу", створити захищені зони і національні парки для порятунку рослин і тварин, яким загрожувало зникнення. Завдяки підтримці журналістів і частини політиків їм таки дещо вдалося, адже з'явилися не лише перші заповідники, а й закони і правила щодо рибальства і полювання.
Другий етап був порівняно нетривалим і стосувався дослідження великих груп організмів (популяцій та їх об'єднань) під кутом аналізу взаємодії окремих особин і популяцій різних видів істот. Прикладом є проблема взаємовпливу хижаків та їхньої здобичі, видів-продуцентів (зелених суходольних рослин, водоростей тощо) і видів-споживачів (комах, тварин, риб тощо). Лідером серед усіх царин екології стала популяційна екологія (або демекологія). Великою заслугою цього етапу розвитку екології є залучення такого могутнього інструменту, як вища математика (насамперед диференціальних рівнянь). Вперше екологи дістали змогу теоретично моделювати розвиток подій у живому довкіллі, робити передбачення (на жаль, надто спрощені й не досить точні).
Третій етап розпочався після Другої світової війни, коли домінуючим стало уявлення (сучасна парадигма) про "пов'язаність усього з усім". Було, хоч і з запізненням, усвідомлено необхідність одночасного і якнайточнішого врахування як взаємодії між собою та з речовинним довкіллям усіх видів і варіантів живого довкілля, так і змін природного середовища внаслідок розвитку сфер Землі і впливу на нього людської діяльності.
Необхідність такого розширення сфери екологічних досліджень
Loading...

 
 

Цікаве