WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Основні світові процеси і тенденції розвитку - Реферат

Основні світові процеси і тенденції розвитку - Реферат


Реферат на тему:
Основні світові процеси і тенденції розвитку
Якщо проаналізувати публікації футурологів, в яких вони в останній третині XX ст. намагалися передбачити події на зламі сторіч і у більш віддаленому майбутньому, то виявиться, що загалом ці передбачення справдилися лише в окремих своїх аспектах. Можна навіть стверджувати, що в наш час зниження точності передбачень є однією з багатьох всепланетних тенденцій.
Та це аж ніяк не означає, що потрібно відмовитися від них і почати використовувати павловський тип суто імпульсивних рефлекторних реакцій на збудники і впливи нашого оточення.
Передбачення як екстраполяція певного явища в майбутнє (руху оточуючих тіл, перебігу найбільш поширених природних явищ та ін.) притаманне всім розвиненим біологічними видам, про що свідчать як дослідження етологів, так і наш власний досвід спостереження за "братами нашими меншими". Ми змушені займатися великими і малими прогнозами щоденно, досягаючи непоганих результатів для нескладних побутових випадків і коротких термінів екстраполяції. Набагато кращі показники вчених - астрономів, фізиків, останнім часом - метеорологів.
Протилежне спостерігається щодо результативності передбачень явищ, які вивчені недостатньо і залежать від багатьох факторів (йдеться про аналіз функцій багатьох незалежних змінних, початкові значення і характер зв'язків між якими відомі лише приблизно). І все ж науковці сподіваються вирішити й ці проблеми, безперервно нарощуючи потужність електронно-обчислювальних машин, точність і якість моніторингу явищ, а також евристичні можливості математично-аналітичного апарату (приклад - помітний прогрес в ефективності прогнозу погоди на термін кілька днів).
Дуже складною і суперечливою залишається ситуація із соціально-політичними прогнозами, що вкотре засвідчує просте правило - результативність наших колективних та індивідуальних дій визначається насамперед повнотою та реалістичністю уявлень про стан і характеристики довкілля (в найширшому значенні цього терміна), про причини і спрямованість процесів і явищ, його змін та розвитку. Низьку результативність цього типу прогнозів можна пояснити двома причинами:
o наш мозок не є ідеальною аналітичною машиною, яка працює у вільному режимі за оптимальними в усіх випадках алгоритмами. Існують певні закони його діяльності (нейромолекулярна біологія та інші молоді сучасні науки здійснюють дедалі більше відкриттів у цій сфері), тому й результати не є випадковими і довільними, а визначаються алгоритмічним впливом цих законів у поєднанні з нагромадженою людиною упродовж свого життя інформацією. Прості проблеми можна розв'язати за допомогою короткотермінового навчання (нагромадження інформації), складні - дуже тривалого. Але існує багато проблем, вирішити які можна лише на основі такого тривалого нагромадження інформації, методів і засобів аналізу, для якого замало людського життя;
o друга причина - експоненціальний процес накопичення об'єктивної (наукової) інформації разом з постійним прискоренням змін самої людини внаслідок впливу на її формування і діяльність довкілля (соціального, природного і технологічного). Наслідком є "ефект хоттабізації" - спроби пошуку відповідей у змінених умовах щодо трансформованих соціумів на основі безнадійно застарілих і надто звужених даних, алгоритмів і канонів. Те, на що спираються аналітики (соціологи, психологи, політики та ін.), аналізуючи явища, які стосуються сучасних людей та їхніх об'єднань, здебільшого надто застаріле й було правильним кілька десятків (або й більше) років тому. Винятково яскравим проявом "ефекту хоттабізації" є створена наприкінці 1980-х років у Франції "Книга про майбутнє століття" (2100: recits du prochain siecle. - Paris: ed. Payal, 1990. - 600 p.). її автори були твердо переконані - СРСР під керівництвом М. Горбачева і його наступників подолає свої проблеми, а тому всі важливі події XXI ст. визначатимуться продовженням змагань двох світових лідерів - СРСР і США й керованих ними країн-сателітів. На сотнях сторінок і в багатьох розділах детально проаналізовано найімовірніші сценарії розвитку економік обох блоків, перегонів у космосі і в фундаментальних дослідженнях, модернізації зброї, засобів зв'язку і транспорту, освіти і спорту, змін якості життя і рівня соціального захисту громадян тощо. Десятки фахівців у цьому випадку не змогли зробити правильного прогнозу навіть на два - три роки, хоча все це було опубліковано якраз напередодні розпаду СРСР і Варшавського блоку!
Ми переконані: кількість помилкових висновків, пропозицій і рішень значно зменшиться, якщо ми усвідомимо, що після 1990 року нагромаджено понад 96 % всієї сучасної інформації у сфері цифрових, нано- і генетичних технологій, понад 90 % знань про людину та глибинні засади й закони її функціонування тощо.
Результати і безпека життєдіяльності стануть вищими, якщо всі члени сучасних суспільств будуть підготовлені до того, що величезний обсяг нагромаджених за тисячоліття історичної еволюції людства висловів, тверджень, "мудрих думок" стрімко втрачає свою евристичну цінність і може цитуватися й використовуватися в системах освіти лише за умови врахування сутнісних і контекстуальних меж своєї правильності та раціональності.
З огляду на зазначене перспективне стратегічне планування нині, як ніколи в минулому, має спиратися на об'єктивне бачення України в контексті всієї планети, на виважене врахування як "домашніх" проблем (химерне поєднання кількох революцій і глибоких катаклізмів, розвиток національної самосвідомості, відродження рідної мови, культури, освіти та ін.), так і максимально широких явищ - нашої участі у формуванні з розрізненого конгломерату націй і народів цілісного і згуртованого людства, здатного подолати не лише гострі, хоч і локальні, виклики на взірець активізації різних форм тероризму, а й серйозніші - загрозу розвитку нестабільності атмосфери, гідросфери, врешті, всієї біосфери.
Відтак це "об'єктивне бачення" має стосуватися насамперед аналізу і передбачення найбільш загальних і важливих суспільно-економічних і глобальних процесів, відповіді на одвічне питання: "Куди йдемо?".
Звернення до праць істориків, філософів або політиків засвідчує надзвичайну різноманітність думок про рушійні сили суспільної еволюції й історичного процесу. Традиційно, повторюючи вислови багатьох науковців ХІХ-ХХ ст., наші сучасники продовжують стверджувати, що все визначають видатні особи і лідери, завершуючи свої аналізи твердженнями на кшталт того, що щастя України залежить від нашої спроможності знайти "культурного і високоосвіченого монарха".
Та час монархів і надмогутніх одноособових лідерів уже минув у тих регіонах планети, де соціуми переходять від індустріального до інформаційно-високотехнологічного життєзабезпечення, що спирається на гуманістичні принципи і засади демократії. Слушним прикладом може бути порівняння проектів об'єднання Європи в першій половині XX ст. і практики інтеграції в його останній третині.
У період міждвома світовими війнами серед прихильників демократії і поступу європейського континенту точилася активна дискусія щодо шляхів його об'єднання з метою запобігання розбрату і виникненню небезпеки нового конфлікту. Найкращим варіантом, який дістав практично цілковиту підтримку, було визнано появу в Європі виняткової особистості, яка змогла б відіграти роль "демократичного і цивілізованого" монарха, спроможного повести усіх шляхом інтеграції і прогресу. Ця особистість мала б поєднувати в собі динамізм і вольову силу Наполеона з інтелектом та гуманізмом Масарика (тогочасного президента новоутвореної Чехії).
Якихось тридцяти років вистачило для повної зміни уявлень європейців про керівну роль особистості в сучасній історії і засади міждержавного об'єднання. Не чекаючи Божого благословення у формі скерування в Європу "ідеального монарха", народи і керівники багатьох західноєвропейських країн швидко й ефективно перейшли від стадії розбрату до глибокої економічно-політичної інтеграції, відкритих кордонів і спільної валюти. Ідея обрати якогось "Вищого Суддю" навіть не спадає на думку німцям, італійцям чи французам. Зберігаючи свою культурно-освітню неповторність, країни
Loading...

 
 

Цікаве