WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Основи синекології - Реферат

Основи синекології - Реферат


Реферат на тему:
Основи синекології
Взаємодія особин одного й того самого виду
Живі істоти на поверхні Землі й у ґрунті розмішуються надзвичайно нерівномірно. Для більшості видів властиві скупчення чи спілки особин, та зустрічаються випадки одинокого існування з тимчасовими контактами під час відтворення (наприклад, ведмеді). Спілки і скупчення бувають різні за кількістю членів (осіб): сім'я, зграя, стадо, рій, колоніальне поселення тощо. Інколи вони існують постійно, інколи утворюються тимчасово, але завжди це сприяє виживанню виду, переборенню негативного впливу зовнішнього середовища, захисту від ворогів, результативному полюванню тощо.
Здебільшого взаємодія особин одного й того самого виду є позитивною і сприяє виживанню всієї популяції. Навіть конкуренція (змагання, сутички чи бійки) забезпечує виникнення і стійкість суспільної ієрархії, нормальну діяльність усього об'єднання, продовження еволюції через відбір під час сутичок найефективніших особин для відтворення життєздатного потомства.
Проте позитивний взаємовплив особин може перетворюватися на негативний, коли густота популяції стає надто високою і виникає небезпека її загибелі внаслідок вичерпання природних ресурсів. Зміна знака взаємодії дає змогу більшості видів врятуватися завдяки своєчасному зменшенню темпів відтворення або в якийсь інший спосіб.
Найчастіше підвищення кількості й частоти контактів особин після перевищення популяцією доцільної межі її густоти призводить до стресових реакцій у поведінці, зниження потягу до відтворення, зменшення чисельності потомства та підвищення його смертності. Цього у звичайних умовах цілком достатньо для повного відвернення загрози колапсу (загибелі виду) чи зменшення його глибини.
Взаємодія особин різних видів
Взаємодія і взаємовідносини особин різних видів цікавіші і різноманітніші, аніж всередині одного й того самого виду.
Вони можуть бути нейтральними, позитивними чи негативними, відрізняючись ще й інтенсивністю.
Наведений науковий поділ зв'язків не завжди збігається з поширеною у повсякденному житті термінологією.
Для прикладу розглянемо термін "симбіоз", точний переклад якого означає "життя з ...", "життя разом" у розумінні "співжиття". Формально у симбіозі перебувають всі види малих і великих істот, які живуть на певній території. Фактично ж це слово використовується для тих випадків "співжиття", коли дві чи більше особини різних видів мають істотний зиск з нього. У граничному випадку симбіоз такий сильний, що істоти не можуть існувати окремо, утворюючи нерозривне ціле.
Наведемо для прикладу лишайники, які першими колонізують голе й непридатне для зелених рослин каміння. Це нерозривний зв'язок водоростей і грибів, представники яких нарізне не змогли б вижити на такій негостинній поверхні.
Науковці віддають перевагу не узагальненому і не досить чітко визначеному слову "симбіоз", а групі термінів, які визначають різні стадії посилення взаємовигідного зв'язку між особинами різних видів, а саме: коменсалізм, протокооперація, мутуалізм, ектобіоз, ендобіоз, метабіоз (пояснення значення термінів, не наведених у табл. 4, радимо самостійно відшукати у тлумачних словниках).
Поряд зі співпрацею і взаємодопомогою, які інколи доходять мало не до ідилії, у біосфері існує чимало контактів протилежного характеру і значення. З ними пов'язано безліч міфів і помилкових уявлень, частина яких не має права на подальше існування. Наприклад, у нас з дитинства виховують переконання, що буцімто кількість зайців, карасів, куріпок та іншої дрібної звірини визначається виключно активністю хижаків (вовків, щупаків, шулік тощо). Саме ці надмірно спрощені "екологічні уявлення" не раз були причиною шкідливих наслідків для довкілля у тих країнах, де вирішували його "поліпшити", досягти підвищення зиску з природних екосистем.
Таблиця. Типи зв'язків між особинами різних видів
Тип взаємодії Знаки взаємовпливу Загальний опис взаємодії
Мутуалізм (взаємо-сприяння) + + Вигоду мають обидва види, зв'язок обов'язковий для обох або одного
Коменсалізм (нахлібництво) + 0 1-й вид має суттєву вигоду (+), для 2-го зв'язок нейтральний
Паразитизм І хижацтво + - Особини 1-го виду (хижаки чи паразити) мають користь з контакту, особини 2-го (жертви чи хазяї) страждають від нього Проте ця оцінка, як доведено недавно, може змінити знак, якщо розглянути ефект для всього 2-го виду
Нейтралізм 0 0 Обидва види Існують незалежно, не впливаючи суттєво один на одного
Аменсалізм 0 1-й вид "безкорисливо" шкодить 2-му, не маючи з цього безпосередніх вигод І не відчуваючи суттєвої негативної реакції
Конкуренція Йдеться здебільшого про безкомпромісну боротьбу за ресурси, коли "сили" видів близькі І обидва несуть втрати
Легендою стала кампанія знищення у Китаї горобців, які нібито з'їдали надто багато зерна і не давали керівникам країни змоги "розв'язати продовольчу проблему". Комахи-шкідники миттєво розплодилися і швидко довели китайцям, що вони не з того боку взялися за розширення зернових ресурсів. Та не тільки в комуністичному Китаї, де використовувалися всі методи, крім наукових, а навіть в освіченій Європі допускалися екологічних помилок такого само рівня. Так, скандинави півстоліття тому вирішили раз і назавжди знищити хижих птахів і створити полярним куріпкам ідеальні умови для розмноження і проживання. Цим вони сподівалися максимально розширити базу для мисливства. "Війна" з яструбами і совами вже підходила до "успішного" завершення, коли почалося масове вимирання куріпок від епідемії, яка ніколи раніше не загрожувала їхній популяції. Лише це змусило "раціоналізаторів" прислухатися до екологів, які вже тоді попереджали, що чисельність видів, які є здобиччю хижаків, визначається не тільки хижаками, а й могутнішими чинниками - врожаєм кормових рослин, погодними умовами, хворобами тощо.
Стосунки у парі хижак - жертва вивчені нині і теоретично, й експериментальне значно краще, ніж багато інших варіантів взаємодії різних видів. Виявилося, що у замкнених системах (острів чи оаза) хижак може повністю винищити свої жертви дощенту, а потім загинути від голоду. В умовах відкритих систем, коли є бодай щонайменша можливість кудись утекти чи сховатися, вид-жертва за тривале співжиття цілком успішно пристосовується до хижаків, "розплачуючись" з ними, як правило, "дефектними" (хворими, пораненими, старими тощо) особинами. З погляду стратегічних інтересів виду-жертви це не надто висока ціна за "санітарні і тренувальні послуги" виду-хижака.
Відомо чимало прикладів того, що внаслідок вилучення зі складної реальної екосистеми хижаків порушується рівновага у відносинах видів і погіршується стан популяцій їхніх жертв.
Точні математичні рівняння дають змогу керувати такими бінарними системами, надавати втіху мисливцям і підтримувати в прекрасному стані популяції як жертв, так і хижаків.
Водночас рівняння екології свідчать, що введення в екосистему нового хижака загрожує численними бідами; уразі ефективності й
Loading...

 
 

Цікаве