WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Експериментатори і Чорнобильський реактор - Реферат

Експериментатори і Чорнобильський реактор - Реферат


Реферат на тему:
Експериментатори і Чорнобильський реактор
Ніхто не збирався підривати реактор ЧАЕС наприкінці квітня 1986 року. Було лише надмірне бажання кількох осіб остаточно переконатися в тому, що запропоновані ними заходи з підвищення рівня безпеки реакторів такого типу реальні й можливі для використання.
Потрібно визнати, що самі по собі ці заходи були правильними і корисними, бо малося на меті запобігти шкідливим наслідкам миттєвого припинення живлення головних помп, пульту і систем керування реактором. Годі пояснювати, наскільки важлива робота всього цього без перерви. Зазначимо, що навіть під час зупинок реактора всі вони працюють, бо радіонукліди розпадаються з виділенням тепла (потужність тисячі кіловат!), яке весь час треба виводити назовні.
Інженери всього світу працюють над вирішенням проблеми припинення живлення. Найчастіше, як і на ЧАЕС, встановлюють кілька резервних дизель-генераторів. Та розміри цих машин такі великі, що вони не можуть миттєво вийти на потрібну потужність. Розгін потребує від 10 до 25-30 секунд.
Ось на ЧАЕС і було запропоновано новий метод отримання електроживлення на ті секунди, доки дизель-генератори набирають обертів. Джерелом енергії мали стати масивні й довгі ротори двох парових турбін і електрогенераторів, які в нормальному режимі здійснюють 50 повних обертів щосекунди. Підрахунки свідчили, що їх енергії обертання достатньо для необхідного живлення помп і щита управління протягом щонайменше півхвилини.
Створивши засоби перемикання, приступили до експериментів. Звичайно, їх довго і старанно готували. Радилися фахівці, складалися детальні описи (регламенти) порядку дій учасників - від електриків до операторів. Досліди зручно було виконувати лише в момент планової зупинки реакторів. Оскільки це на ЧАЕС відбувалося не так часто, то перший дослід було здійснено на третьому реакторі у 1982 p., другий - у 1984 р. Третій дослід готувався за попереднім сценарієм, але на іншому, четвертому блоці (реакторі). Старшим оператором планувалася та ж особа, яка вже проводила експеримент. Ніхто не сподівався на несподіванки чи утруднення, бо залишилося лише перевірити роботу поліпшеного устаткування (різних електроприладів, зокрема системи управління магнітним полем в електрогенераторі).
Події на четвертому реакторі ЧАЕС описано як у фаховій, так і в художній літературі, викладено у свідченнях очевидців та в аналітичних оглядах фахівців. Останні зазначають, що складність процесів була така велика, що навряд чи пощастить відновити їх в усіх деталях і в усій послідовності.
Ми, звичайно, можемо лише поверхово торкнутися перебігу дій причетних до експерименту осіб, у найзагальніших рисах описати процеси в реакторі. Тому звернемо увагу читачів насамперед на "помилки".
У звіті для МАГ ATE (Міжнародне агентство з ядерної енергетики) фахівці Радянського Союзу назвали шість помилок персоналу, а пізніше різні автори налічували від 10 до 16 і більше. Не всі вони мають однакову "вагу", бо поряд з дрібними порушеннями регламенту були непоправні кроки. Якби учасники відмовилися зробити бодай один з них, катастрофи можна було б уникнути. Наведемо частину цих непоправних помилок.
1. Деякі фахівці з безпеки АЕС зверталися "по інстанції" з настійними пропозиціями змінити конструкцію керуючих стержнів, збільшити швидкість їх введення, посилити суворість регламенту для роботи з реакторами у час їх схильності до саморозгону. Останній період можна було ліквідувати повністю, застосувавши багатше на U-235 паливо або зменшивши інтервали між перезаряджанням реакторів.
Жодної з цих пропозицій не було реалізовано "з міркувань економії". Та й без витрати грошей запобігти аварії на ЧАЕС можна було кількома способами. Наведемо два: заблокувати частину керуючих стержнів, щоб виключити можливість саморозгону навіть наприкінці часу вигорання стержнів; категорично заборонити будь-які експерименти на реакторах у період втрати ними здатності до само-зупинення. Шкода, що ці заходи були здійснені на всіх РВПК-1000 не до, а після катастрофи на ЧАЕС. Вони, очевидно, виключили б нещастя.
2. На наш погляд, істотною помилкою була відсутність біля реактора офіційного Головного Фізика станції. Хаотичні дії персоналу вивели реактор у невідомий для нього стан, а радянська ЕОМ (з найбільшими у світі мікросхемами) вела обчислення надто повільно, щоб надавати інформацію щосекундно. Присутність Фізика біля реактора тієї квітневої ночі виключила б аварію вже бодай тому, що влади експериментаторів було б замало, щоб примусити молодих операторів до кількох грубих порушень регламентів.
3. Спочатку дослід було заплановано на денний час під керівництвом того оператора, що вже виконував його. Через потреби енергопостачання заводів (була п'ятниця) час зупинки реактора довелося змістити на ніч на зміну молодих операторів, які не готувалися до досліду.
Ніч, втомлений і знервований багатогодинним чеканням керівник, ненатреновані, недосвідчені й підвладні керівнику оператори... Погодьтеся, склалися погані умови і зібралася не найкраща "команда" для експериментування на великій і складній установці!
4-9. Почасти самотужки, а більше під тиском керівника, оператори здійснили кілька непоправних порушень правил безпечного використання велетенського реактора. Для прикладу розглянемо перше з цієї групи.
За регламентом досліду необхідно було плавно вивести реактор на 20-25 % його нормальної потужності, а він увечері працював на рівні 50 %. Це могла легко зробити автоматична система управління. Та чи з бажання прискорити всю справу, чи для самоствердження оператор вимкнув автоматику і став маніпулювати стержнями вручну. Наслідком було надто грубе втручання в роботу активної зони і виділення тепла в ній майже припинилося.
Основний регламент використання реактора категорично вимагав у такому разі негайно перейти до повної зупинки. Причиною цієї вимоги є так зване "ксенонове отруєння" при зниженні температури активної зони. Для відновлення нормальної чутливості до керуючих команд треба чекати щонайменше добу, доки розпадеться частина ксенону.
Очевидно, зупинка зривала дослід, відкладаючи його на невизна-чену дату. Тому начальники-експериментатори (лайкою чи погрозами) примусили операторів "зробити щось і негайно" для збільшення потужності реактора. У тих не було інших можливостей, крім щоразу нових і нових порушень усіх правил керування реактором.
10. На момент закінчення досліду його учасники цілком усвідомлювали складність ситуації, тому керівник наказав ввести в дію всі запобіжні засоби, натиснувши аварійну кнопку "стоп". Невдала конструкція поглинаючих стержнів привела на самому початку руху всі 211 їх з крайнього верхнього положення вниз до тимчасового посилення ланцюгової реакції у нижній частині активної зони. Збільшення вмісту пари, як вже згадувалося вище, лише посилило реакцію і...
Якби оператори нічого не натискали, то реактор за кілька секунд зупинився б сам собою. Ще безпечніше і корисніше буловвести знизу 24 коротші керуючі стержні, які б знешкодили вогнище вибуху.
Вибух був дуже потужним, хоч і не миттєвим, як ядерний чи для традиційних вибухівок. За 2-4 секунди потужність однієї нижньої частини активної зони у сто разів перевищила нормальну потужність всього реактора. Тепловий удар перетворив на розпечений пил таблетки окислу урану, випарував воду і підвищив її тиск настільки, що 2000-тонна кришка обірвала всі труби і сполучення, злетіла вгору, зробила сальто і важко гепнулася назад. Удар був такий сильний, що людям перед пультом керування він видався ще одним вибухом. Додаткові вибухи могли бути наслідком сполучення у зонах нижчої температури водню і кисню, на які перетворилася вода в розпеченій до тисяч градусів активній зоні реактора.
Третій експеримент закінчився жахливим фіаско: реактор і верхня частина будівлі були зруйновані, все довкола було всипане уламками блоків
Loading...

 
 

Цікаве