WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Екологія і сценарії майбутнього - Реферат

Екологія і сценарії майбутнього - Реферат

на дві групи: ультимативні та сигнальні.
Ультимативні (або первинні) включають їжу, конкурентів, паразитів, збудників хвороб і епідемій, хижаків, зміну хімічних і навіть фізичних характеристик середовища тощо. Очевидно, що жоден вид живого (нагадуємо, що це відкрита система з потоком енергії та обміном речовинами) принципово не може ізолюватися і врятуватися від впливу цих чинників. Ультимативні чинники діють безпосередньо, ефективно, нещадно і невідворотно.
Вони діють грубо і невблаганно.
Людність Землі перебуває лише у підготовчо-попереджувальній стадії впливу на неї перелічених ультимативних чинників. Не кінофільм, а жахаюча дійсність чекає нас попереду.
Наведемо лише один приклад. Серед найефективніших ультимативних методів - поява в надто забрудненому великою популяцією "агресора" довкіллі нових видів патогенних мікроорганізмів. Надзвичайно висока швидкість видоутворення і розмноження найпростіших зумовлює неможливість паралельного і такого ж швидкого пристосування розвиненого багатоклітинного виду до збудників хвороб. Тимчасово вид-агресор виявляється повністю незахищеним. Виникає страшна епідемія, яка часто зменшує популяцію в сотні (і навіть тисячі, як у кролів чи деяких мишей) разів. Вид змушений розпочинати практично з нуля, поступово пристосовуючись до збудників хвороб і розвиваючи свій імунітет.
Майже півстоліття тому прозвучали перші попередження екологів про те, що надмірна чисельність людства і забруднення довкілля разом є сприятливими передумовами для мутацій збудників смертельних хвороб. Вони передбачали, що початок епідемій - лише справа часу.
Для цих фахівців поява вірусу набутого імунодефіциту (СНІДу) стала сумним підтвердженням того, що і "цар біосфери" є живим створінням, яке аж ніяк не може опинитися поза сферою дії законів екології. Додамо, що вірус СНІДу досить ефективний, аби скоротити чисельність людей у багато разів.
Це він доводить і невдовзі остаточно доведе у кількох країнах Чорного континенту.
Важливо те, що лікарі останніми роками відзначають появу мутантних форм збудників "традиційних" хвороб, а також зовсім несподіваних захворювань, які ніколи не спостерігалися раніше. За даними вчених, на території суходолу існують близько ЗО нових чи "оновлених" хвороб, частина з яких вірулентністю мало чим поступається СНІДу. Масований наступ цієї армії на людство - справа найближчих десятиріч.
Деяким видам щастить уникнути покарання ультимативними чинниками, якщо з тих чи інших причин вони виробили в себе здатність сприймати і використовувати сигнальні (вторинні) фактори, "безкровні" (чи принаймні "малокровні", без надмірних стресів і колапсів) засоби завчасного зменшення швидкості збільшення чисельності виду до доцільних меж. Назвемо частину сигнальних методів, які зустрічаються у біосфері, наголосивши, що всі вони діють починаючи з рівня популяції, бо спрямовані на обмеження її надмірної чисельності.
Найм'якшим серед сигнальних чинників є, мабуть, територіальність.
Вона полягає в тому, що вся територія, зайнята популяцією, розподіляється між її представниками (найчастіше, самцями, які й захищають її з усіх сил). Тільки пари з кормовими ділянками заводять потомство, всі інші самці чи самки не беруть участі в розмноженні незалежно від їх чисельності. Очевидно, що у виду з таким механізмом обмеження швидкості розмноження експоненціальне збільшення чисельності неможливе.
Значно жорсткішим є метод зміни стандартів взаємовідносин між особинами певного виду за сигналом "щось нас забагато і хтось тут зайвий, бо відбирає мої ресурси". Відомо безліч прикладів того, як різко зменшується приязність чи нейтральність у реакції на живу істоту свого ж виду, коли густота популяції перевищить критичну межу. Скасовуються табу, все стає дозволеним, істотно збільшується кількість малих і великих конфліктів, детонатором яких стає будь-яка незначна причина.
Досить часто особини скупчуються в групи з аномальною поведінкою, спілкування в яких не має на меті відтворення, спільного захисту тощо.
В цих умовах щастя виду полягає у виключенні знищення однією особиною іншої, в обмеженні регулюючого впливу "лише" відмовою більшої частини особин від розмноження. Досить появи одного-двох поколінь малої чисельності і популяція повертається до рівноваги з довкіллям. Про жорсткіші варіанти згадувалося раніше.
Чи належить людина до природою захищених від нещасть колапсів видів, чисельність яких автоматично утримується в точній пропорційності до біологічної місткості середовища (до справжньої кількості ресурсів) ?
Прикро, але ми не можемо дати на це питання ствердної відповіді.
Людина має незначні ознаки невеликої схильності до окремих проявів врахування згаданих вище сигнальних факторів у разі перенаселеності й порушення рівноваги з довкіллям. Якщо вважати це позитивним аспектом прояву успадкованих програм, то його вага набагато менша порівняно з негативними проявами "подвійної сутності" людини.
Вся історію людства є свідченням того, як гостро реагує homo на зазіхання "близького, але не свого" на те, що він вважає своєю власністю чи продуктом своєї праці (прояв фактора територіальності, яку слід розуміти в широкому контексті як суму всіх ресурсів). Племена воювали за кордони і ресурси дичини, землероби - за межі своїх полів і воду, цивілізовані "гуманісти" наших часів траплялося й убивали дітей, які за велінням "нишпорської пошукової програми" зазіхали на "чужі" черешні, груші чи редьку, що росли в садах чи на городах "гуманістів".
Жорсткість та емоційність людини в умовах зазіхань на "своє", коли конкурент не приходить здалеку і "виявляється негарним", хоч раніше проживав поруч і був бажаним чи нейтральним сусідом, взагалі не знає меж. Поведінка під час війни з "віддаленими" сусідами практично ніколи не давала прикладів такої "нелюдськості", як громадянські війни, сутички між тими, хто до переоцінювання належав до "своїх". Близькими щодо запеклості й кривавості є конфлікти між двома народами чи племенами, яких доля примусила ділити одну й ту саму територію. Полум'я тліє, підтримуючись тими "гуманітаріями", які у своїх творах перелічують усі кривди, які заподіяли родичам сусіди, не згадуючи акцій протилежного спрямування.
Цей нестійкий стан може вибухнути різнею чи війною, ймовірність яких дуже підвищується в умовах перенаселеності і виникнення серйозних труднощів з доступом до необхідних ресурсів. Остання така страхітлива різанина з цієї причини відбулася в Руанді та Бурунді, де на родючих зелених горбах скупчилися два народи в кількості, яка, мабуть, вже втричі перевищила екологічну межу.
Не такою похмурою видається характер реакції людей на ефект скупчення. Йдеться насамперед про процес неконтрольованогозбільшення не просто міст, а міст-монстрів з населенням 10, 15, 20 і навіть більше мільйонів жителів. Завжди і всюди це зменшує народжуваність, що відповідає звичній для біосфери дії ефектів від надмірного скупчення особин одного виду на малій території.
Якщо обмеження "демографічного вибуху" в межах великих міст можна вважати позитивним ефектом, то різке підвищення в них рівня антисоціальної поведінки, наркоманії, злочинності, тероризму, аномалій статевої поведінки тощо аж ніяк не можна зараховувати до "успіхів" міст у вирішенні
Loading...

 
 

Цікаве