WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Біологічна дія іонізуючого випромінювання - Реферат

Біологічна дія іонізуючого випромінювання - Реферат

кількості генних мутацій Помітна тимчасова зміна характеристик крові
0,05 5 Максимальна допустима річна доза для осіб, які працюють з Іонізуючим випромінюванням
0,002 0,2 Поширене для поверхні Землі значення річної дози від наявних природних джерел випромінювання
Людина належить до найчутливіших до радіації видів істот. При переході від теплокровних до холоднокровних, а потім до простих і
найпростіших істот стійкість до дії іонізуючого випромінювання чимраз збільшується, сягаючи максимуму в бактерій. Були випадки, коли вони розкошували в активній зоні ядерних реакторів зі сприятливою для них температурою води.
Відомо, що людина не має органів чуттів з такою самою чутливістю до у-променів, яка притаманна очам до фотонів видимого світла. Ми не реагуємо на іонізуюче випромінювання. Лише тоді, коли його інтенсивність значно перевищує смертельний поріг, ніс вловлює озон, утворений радіацією з кисню повітря. Вчені вважають, що така "неозброєність" живих істот є наслідком непотрібності таких органів. Мабуть, у минулому в історії Землі жодного разу не виникали надовго умови з небезпечним для всіх (чи для більшості) видів рівнем радіаційного поля.
Знання дозиметрії давалися людям дуже дорого. Понад сто лікарів, які першими постійно використовували рентгенівські апарати для медичної діагностики, один за одним загинули від променевої хвороби. Лише завдяки створенню систем захисту (свинцеві екрани) і чутливих до іонізуючого випромінювання приладів (лічильників, датчиків, дозиметрів) вдалося порівняно безпечно застосовувати корисні ефекти радіації.
Першою одиницею "старої" дозиметрії був згаданий вище рентген, що означав таку дозу поглинутої сухим повітрям променевої енергії, яка достатня для створення у кожному його кубічному сантиметрі 2,08 млрд пар однозарядних іонів. Відтак, інтенсивність 1 Р/год означає, що за годину набігає доза 1 Р, за добу - 24 рентгени.
Якщо знехтувати незначними деталями, то рентген виявляється дещо меншим від бера:
1 Р = 0,877 бер.
В описах аварії на ЧАЕС та в інших публікаціях постійно зазначається інтенсивність поля радіації у частках Р/год. Наприклад, якщо вона дорівнювала 200 млР/год (0,2 Р/год), то за робочу зміну людина в такому полі отримувала 8 o 0,2 o 0,877 бер =1,4 бер.
Слід зазначити, що до квітня 1986 р. інтенсивність природного радіаційного поля у різних місцях України була в межах 10-40 мкР/год (0,00001-0,00004 Р/год).
Тепер поле подекуди сильніше.
Про біологічний вплив малих доз
Проблема точного визначення наслідків впливу на людину малих доз була і залишається актуальною і не розв'язана до кінця. На жаль, окрім наукового значення і змісту вона з самого початку була "забарвлена" політичними та ідеологічними аспектами.
Наприклад, кілька десятиліть з політичних міркувань у Радянському Союзі висвітлення питань біологічної дії іонізуючих випромінювань було і неповним, і одностороннім. Аж до його розпаду нічого не повідомлялося про нещастя, аварії і катастрофи, рівні забруднення і ризику для населення. Мотивація була досить "оригінальною", бо мовчання виправдовувалося гострою потребою захистити людей від радіофобії, небезпечної панічної поведінки, неврозів, розладів психіки тощо.
Водночас у пресі й науково-популярній літературі настійно наголошувалося, що навіть одинична швидка і заряджена частинка може спричинити непоправне пошкодження молекули ДНК і народження нащадка з невиліковними генетичними дефектами. Ці пояснення обов'язково закінчувалися "науково обґрунтованою" критикою мілітаристів-американців за ядерне бомбардування Японії у 1945 році, за випробування ядерної зброї тощо. Замовчувалися власні надвипробування і забруднення, зате американців "авторитетно" зараховували до "поганих", себе - до "гарних".
У шкільному курсі фізики кілька уроків відводилося на виклад питань ядерної фізики, критику США, але не давалося жодних знань з основ дозиметрії, не формувалося правильного уявлення про дію іонізуючого випромінювання на людину. Утримування практично всього населення у мороці незнання дуже придалося керівництву СРСР у момент катастрофи на ЧАЕС, коли сотні тисяч людей було свідомо піддано комплексному обстрілу усіма можливими видами випромінювання. Досить було пообіцяти подвійну чи потрійну зарплату, щоб позбавлені найменшого уявлення про справжній рівень небезпеки робітники, шофери, навіть інженери погоджувалися на несподівані "заробітки".
За кордоном рівень знань населення був не набагато вищий, ніж в СРСР, бо там більшість взагалі не вивчала ядерної фізики в школі чи ліцеї. Головною їхньою перевагою було те, що в розвинених країнах ті, хто бажали, могли легко знайти правдиву інформацію і про ядерні випробування, і про можливий вплив на довкілля ядерних електростанцій та інших пристроїв з радіонуклідами.
Втім, і там не все було так добре. За роки глобального змагання з СРСР і його "табором" у США та інших країнах сформувався численний загін осіб, які були економічно зацікавлені і у виробництві ядерної зброї, і в розширенні ядерної енергетики. Хоч порівняно демократичний устрій цих країн давав голос і критикам такого підходу, та не вони вирішували глобальні політичні питання.
Ще далі від важелів управління було населення західних країн, думка якого аж до останніх років у таких питаннях, як доцільність того чи іншого типу реакторів чи ядерної зброї, вважалася, як мінімум, "некомпетентною", як максимум - "дитячою" і не вартою уваги "справжніх фахівців".
Оскільки швидко змінити усталені уявлення сотень мільйонів людей неможливо, то, на думку авторів, змальована тут ситуація з невеликими змінами існує й зараз. Ці зміни внесла катастрофа на ЧАЕС і про них ітиметься далі.
Звернімося до проблеми малих доз і визначення межі, або порога, реальної небезпеки для здоров'я як однієї особи, так і всього людства з боку іонізуючого випромінювання довільного походження.
"Малими" умовно називають дози, які в 2-3-4 (5?) разів перевищують отримані населенням різнихділянок поверхні Землі внаслідок зовнішнього і внутрішнього опромінення, спричиненого наявними у довкіллі природними радіонуклідами.
Уже на цій стадії виникають перші ускладнення. Практично немає авторитетної критики даних, які входять у наведену таблицю, для джерел природного іонізуючого випромінювання та їх відносного значення, а також для середньої дози за рік для майже всіх людей на Землі (табл. 33).
Таблиця 33 Джерела і дози природного опромінення людини
Джерело опромінення Доза, бер/рік Частка цього джерела у річній дозі, %
Радон 0,09-0,11 45-55
Калш-40 0,024-0,036 12-18
Космічні промені 0,028 14
Уран + радій 0,026 13
Торій + радій 0,016 8
Разом 0,20 100
Немає переконливих заперечень і того, що лише третину (приблизно 0,065 бер) повної дози утворюють зовнішні джерела, а 2/3 -
ті радіонукліди, що розпадаються всередині нашого тіла: калій-40 у м'яких тканинах, радій - у кістках, радон - у легенях.
Певне уявлення про місце і кількість щосекундних розпадів радіонуклідів у нашому тілі та про зовнішнє опромінення за цей короткий час дає рис. 37.
Проблемою є рівні перевищення наведеної середньої дози в багатьох місцях Землі. Справді, вона у 2-3 рази більша у багатьох гірських зонах (виходи збагачених ураном порід і посилення потоку від позаземних джерел). На меншій площі спостерігається ще більша середня річна доза для постійного населення з десятків тисяч осіб. Добре відома "торієва смуга" у штаті Керала (Індія), де подекуди дози сягають 0,8-1,2 бер. У Бразилії (зона міста Гуа-напара) ще більше: від 1,5 до 2 бер. Під час інтенсивних пошуків родовищ урану і торію геологи знайшли місця локального перевищення середнього природного фону мало не в кожній країні (відомі такі зони й на території України).
Уважне дослідження стану здоров'я населення цих "опромінюваних" місцевостей і порівняння зі здоров'ям сусідів, що живуть у тих же кліматичних умовах, але в слабшому радіаційному полі, не виявило
Loading...

 
 

Цікаве