WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Ґрунти: деградація, забруднення, сміття - Реферат

Ґрунти: деградація, забруднення, сміття - Реферат


Реферат на тему:
Ґрунти: деградація, забруднення, сміття
Чому ґрунти мають різну родючість?
Серед усіх близьких до себе за розмірами живих істот людина відзначається рекордно різноманітним апетитом. Якщо панда може їсти лише листя і пагони бамбука, то люди з прадавніх часів споживали все - від водоростей і комах до горіхів і мамонтів.
Цього вистачало в умовах малої кількості людей, але коли їх стало більше, то довелося засвоїти кероване вирощування і тварин, і збіжжя. Відтоді найбільшим багатством почали вважатися ґрунти суходолу, які у нашій мові не випадково називаються іменем усієї планети (земля - Земля). Ось уже приблизно півтисячі поколінь людей загортають у землю насіння чи висаджують у неї паростки тих рослин, які становлять основу їх щоденного харчування. Потім минають тижні чи місяці чекання, звертання до неба про ласку, намагання допомогти рослинам і мати вищий врожай.
Методом спроб і помилок вже в сиву давнину було нагромаджено необхідну суму знань для досягнення бажаного. Мабуть, більшість землеробів були дослідниками, адже кожен прагнув отримати вищий врожай, розширити своє поле, змусити корисні рослини рости там, де їх раніше не було.
Тому різноманітність "земель", придатність одних для висіяних культур і "неврожайність" інших відомі здавна. Ми надалі вживатимемо слово "ґрунт" для позначення того родючого шару поверхні Землі, який є надзвичайно складним комплексом, що складається:
o з мінерального (неживого) "скелету";
o "тіла" з відмерлих і перероблених до повної невпізнанності решток найрізноманітніших рослин, тварин і найпростіших;
o активного "населення" (від вірусів і бактерій до ссавців). Ґрунти надзвичайно різноманітні, а їх класифікація вже сама по
собі становить окрему науку. Наприклад, в Україні налічується понад 600 (шістсот!) видів ґрунтів. Одні мають великі площі, інші зустрічаються рідко, наче представники видів тварин чи рослин, що зникають.
Сучасні вчені і землероби знають чимало про ґрунти (наука про них, як відомо, має назву "педологія", а ґрунтову оболонку материків називають педосферою), але далеко не все.
А первинну інформацію здавна накопичували хлібороби. Серед характеристик ґрунту вже тоді домінувало таке розпливчасте поняття, як його "якість", еквівалент сучасної "потенційної родючості". Минали тисячі років, на основі землеробського досвіду всі основні ґрунти були розставлені за шкалою їх цінності і привабливості для хлібороба, а відповіді на питання про причину родючості земельки все ще не було.
Наші предки знали, що чорніший ґрунт родючіший від сірого чи зовсім світлого. Вже давно вони завважили, що для збереження (і навіть підвищення) родючості ґрунту необхідно вносити в нього рослинні чи тваринні рештки. Сам ґрунт якимось чином перетворює їх у чорний і масний субстрат, названий, як відомо, перегноєм. Збільшення його кількості у ґрунті й сприяло відповідному збільшенню родючості.
Визначити (у загальних рисах) склад цього субстрату, що має наукову назву "гумус" (від лат. humus, що означає не просто "землю", а родючий ґрунт), вдалося порівняно недавно. Вчені були вражені його хімічною складністю і багатоступінчастістю процесів утворення.
До основних з них належать розкладання і перероблення бактеріями і грибами (редуцентами) мертвих органічних решток, більшу частину яких становлять не відмерлі надземні частини рослин, а їх корені. З даних табл. 27 про відношення маси надземних частин рослин до повної маси коренів читачі самі зможуть зробити висновки щодо причини того, чому степові ґрунти належать до найродючіших, а звільнені від вологого тропічного лісу - до мало не стерильних.
Перегній утворюється з решток рослин і тварин. Частину органічної речовини редуценти перетворюють на зовсім прості сполуки типу води, вуглекислого газу чи аміаку, що включаються в кругообіги (цикли) кисню, вуглецю, азоту та інших елементів. Решта (20-40 %) після ланцюжка складних і не повністю досліджених процесів і реакцій стає чорним гумусом (перегноєм). Можна, як це роблять всі
довідники, коротко зазначити: гумус складається з високомолеку-лярних гумінових кислот, фульвокислот гуміну й ульміну. Та цікавіше уточнити, що молекули гумусових кислот мають майже такі самі розміри і масу, як білки - найважливіша частина нашої їжі. До складу цих кислот обов'язково входить азот, якого не можна замінити нічим іншим у "раціоні" всіх рослин.
Таблиця 27 Відношення маси надземної частини рослин до повної маси їхніх коренів
Рослинне угруповання Відношення маси
Тропічний ліс 8-12
Тайга 7-5
Змішаний ліс 5-3
Тундра 1/3-1/4
Типовий луг 1/4-1/6
Степ 1/6-1/9
Якщо гумусові кислоти мають змогу приєднати достатньо кальцію чи магнію, то утворюють осад, обволікають і склеюють у грудочки дрібні мінеральні частинки (кварцу, польового шпату тощо). Саме ці грудочки забезпечують структуру ґрунту. Проміжки між ними - місце для повітря і води з її численними домішками. Завдяки цьому полегшується виконання ґрунтом безлічі його важливих завдань зі створення нормальних умов для живлення рослин. Він стає пухким, проникним для коренів, зручним для руху важливих для діяльності ґрунту істот (червів, комах, кротів тощо).
Натрій (складова кам'яної солі) є ворогом гумусу, бо в його присутності той стає розчинним і легко вимивається з ґрунту, оголюючи кам'янистий скелет останнього (пил, піщинки та камінці). Без гумусу ґрунт стає мертвим, повністю втрачає родючість.
Якщо щороку виключати можливість потрапляння у нього мертвих решток рослин і тварин, то як мікроорганізми ґрунту, так і культурні рослини поступово "з'їдатимуть" гумус, обдиратимуть органічну гумусову оболонку з піщинок і пилу. Мине кілька років і на місці нив лишиться сипка поверхня, рідко поцяткована найневибагливішими рослинами.
Отже, найбільша таємниця ґрунту - гумус. Потенційна його родючість прямо пропорційна вмісту гумусу. У чорноземах, а Україна має (за різними підрахунками) від 25 до 50 % світової площі цих
ґрунтів, 12-14 % маси колись становив гумус. Хоча ті часи минули, але й зараз більшість наших чорних степових ґрунтів має його 5-7 % - кількість, про яку мріє більшість землеробів планети.
Гумус, сонячне проміння і вода - найголовніші складники утворення високого врожаю. Гумусові кислоти є своєрідним акумулятором тієї енергії, яку колись вловили зелені продуценти. Фактично, це "паливо" ґрунту, запас енергії, яка потім частково використовується рослинами. Вважають, що гумус містить приблизно у 100 разів більше енергії, ніж її вловлюють щорічно рослини і перетворюють у глюкозу, крохмаль, целюлозу та інші органічні сполуки. Хоч сконденсована у гумусі енергія дуже велика, та нескінченно розтринькувати її не можна. Ми маємо більше дбати про поліпшення ґрунтів.
Деградація і поліпшення ґрунтів
Відомо, що чимало видів живих істот і рослин використовують отрути, щоб уникнути можливості
Loading...

 
 

Цікаве