WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Концептуальні підходи до розробки проектів землеустрою сільських (селищних) рад - Реферат

Концептуальні підходи до розробки проектів землеустрою сільських (селищних) рад - Реферат

виражається в існуванні ландшафтних комплексів.
При ландшафтному підході досягається екологічна стабільність території землекористування, під якою розуміють збереження біосферних і біогеоценотичних функцій ґрунтового покриву на рівні, що гарантує нейтралізацію і ліквідацію негативних наслідків техногенезу. Такий підхід дасть змогу вирішити найсуттєвішу проблему землевпорядкування - проблему перетворення його на елемент ландшафтного планування. До речі, такий підхід реалізований нами для території Дзвиняцької сільської ради Борщівського району Тернопільської області [2].
Проводиться аналіз морфологічної структури ландшафтів території сільської (селищної) ради, під якою розуміють територіальне (просторове) поєднання різнорангових і різноякісних ландшафтних комплексів (фацій, урочищ, місцевостей). Найнижчою неподільною територіальною одиницею серед усіх ландшафтних комплексів є фація. В середині фації всі компоненти ландшафту залишаються просторово однорідними, тобто ні один компонент не змінюється. Наступною територіальною одиницею є урочище -основний об'єкт польового вивчення і ландшафтного картографування. Під урочищем розуміють морфологічну одиницю, яка є закономірно збудованою системою динамічно і територіально зв'язаних фацій, розповсюджених на будь-якій мезоформі рельєфу. Найбільша морфологічна одиниця ландшафту - місцевість, що утворена групою взаємозв'язаних урочищ.
На основі аналізу ландшафтних комплексів виконується еколого-ландшафтне зонування території сільської ради. Еколого-ландшафтне зонування ґрунтується на генетичному принципі, тобто тут враховано походження морфологічних частин ландшафту, і воно доповнює недостаючу ланку в системі покомпонентних і галузевих розділень території - ранжування земель за здатністю створювати для рослин сприятливі умови проростання. Відповідно до наукових розробок Інституту землеустрою УААН пропонується на карті агровиробничих груп ґрунтів виділити такі еколого-ландшафтні зони[3]:
I - широких вододільних плато і стародавніх терас (без вираженої западиності), (ухили 0 -1°);
II - рівнин (переважно терасових) з рясними западинами, (ухили 0 - 1°);
III - вузьких ерозійно небезпечних плато та привододільних схилів, (ухили О
-І°);
IV- моренно-зандрових рівнин,(ухили 0 - 1° );
V - днищ балок, (ухили 0 - 1°);
VI - заплав високого рівня, (ухили 0 -
І°);
VII - заплав середнього і високого рівня, (ухили0- 1°);
VIII-1 - односкатних схилів простої форми, (ухили 1-2°);
VIII-2 - односкатних схилів простої форми, (ухили 2 - 3 °);
IX - схилів складної форми з улоговинами, (ухили 1 - 3°);
X - односкатних схилів простої форми, (ухили 3-5°);
XI - схилів складної форми з улоговинам й, (ухили 3 - 5 °);
XII - односкатних схилів простої форми, (ухил и 5 - 7 °);
XIII - схилів складної форми з улоговинами, (ухили 5 - 7°);
XIV - односкатних схилів простої форми з улоговинами, (ухили 7-10°);
XV - схилів складної форми з улоговинами, (ухили 7-10 );
XVI - схилів різної форми, (ухили 10-12°);
XVII - схилів різної форми, (ухили більше 12 ).
У подальшому на основі виділених еколого-ландшафтних зон проводиться формування різних видів землекористування. Запропоноване зонування території дасть можливість в погодженні з еколого-ландшафтними територіальними структурними одиницями провести розміщення окремих категорій земель і фондів. Це здійснюється віднесенням їх до трьох груп земель, які визначають існування основних функціональних типів сучасного навколишнього середовища: агроландшафтного, середовищестабілізуючого та селітебного. Рекомендується до агроландшафтної групи земель віднести І, II, IV, VIII-1, VIII-2, IX, X еколого-ланд-шафтні зони, а до середовище стабілізуючої -Ш, V, VI, VII. Селітебну та середо-вищестабілізуючу групи земель можна формувати з XI, XII, XIII, XIV, XV, XVI, XVII еколого-ландшафтних зон.
Розроблена нами схема еколого-ландшафтного зонування території сільської (селищної) ради дозволить "вписати" сформовані групи земель в ландшафт території, чим досягається гармонійна єдність між технічною й еколого-ландшафтною функціями сучасного землевпорядкування.
Відповідно до наших наукових розробок співвідношення між цими групами земель для рівнинної частини України прийнято, відповідно, як 45 - 50, ЗО - 35, 15 - 20 %. Для гірських територій площа земель другої групи збільшується до 50 -60 % і відповідно зменшується площа земель першої групи до 15-20 % [4]. В значній мірі наведені цифри коригуються специфікою ландшафтно-екологічної структури і соціально-економічних умов
конкретного регіону.
Першу групу земель (агроландшафтну) складають землі сільськогосподарського призначення. При здійснені сільськогосподарської діяльності, використання землі як найдорожчого засобу сільсько-господарського виробництва потрібно розглядати з ринкових позицій, в по-єднанні інтересів рослинництва і тваринництва. Товарне аграрне виробництво має бути розміщене головним чином на родючих, високопродуктивних та екологічно стійких земельних угіддях, а показники сільськогосподарської освоєності та розораності доведені до екологічних нормативів. З цією метою на землях сільськогосподарського призначення виділяють три категорії земель за їх придатністю для вирощування різних сільськогосподарських культур. Перша категорія це орнопридатні землі, друга землі, придатні для багаторічних насаджень і третя - землі лукопасовищного використання.
Стратегічним напрямком використання земель сільськогосподарського призначення є їх екологічна оптимізація. Це перш за все встановлення екологічно доцільних і економічно вигідних співвідношень між різними видами сільськогосподарських угідь.
В основу її покладено як пропозиції В.В. Докучаева, так і сучасні наукові засади вітчизняних вчених, які запропонували включати до числа найважливіших заходів з регулювання екологічного балансу розробку норм, що визначають відносні площі луків, ріллі, лісу та вод. Погляди на цю проблему об'єднує лише одне - визнання необхідності зменшення сільськогосподарської освоєності і, перш за все, розораності земельного фонду, але в кількісному відношенні різні автори пропонують своє, досить відмінне одне від іншого її бачення, яке до того ж не зовсім враховує структуру ґрунтового
покриву країни і передусім в регіональному аспекті. Відомо, що екологічна стійкість агроландшафту безпосередньо залежить від того, скільки в ньому збережено природних фітоценозів. Отже поліпшення екологічної ситуації вбачається в зниженні питомої ваги орних земель і, відповідно, збільшенні площі кормових угідь, лісових насаджень, тобто еколого-стабілізуючих угідь, екосистеми яких функціонують за природними аналогами при мінімізованому антропогенному впливі.
Одниміз таких заходів є консервація дефадованих та малопродуктивних орних земель. В Інституті землеустрою УААН розроблено підходи щодо визначення орних земель з деградованими і малородючими фунтами. У першу чергу консервації підлягають орні землі, фунти яких знаходяться у кризовому та катастрофічному стані. Суть її полягає у
Loading...

 
 

Цікаве