WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Вчення про навколишнє середовище – інтегральна наука - Реферат

Вчення про навколишнє середовище – інтегральна наука - Реферат

після зборів ООН у Стокгольмі. Ця наука була названа UNEP (United Nations Environment Program). Але ще до цієї події у 1916 році у програмній статті американського вченого Р. Е. Парка була висунута думка щодо необхідності відокремлення власне екології від охорони навколишнього середовища.
2.2. Структура вчення про охорону навколишнього середовища.
Об єктом пізнання для вчення про охорону навколишнього середовища виступає система взаємозв язків суспільства з природою. Ця наука розглядається як міждисциплінарна і одночасно синтетична наука. Міждисциплінарний характер полягає в тому, що внаслідок багатоаспектності самої проблеми гармонізації взаємодії суспільства і природи її неможливо вирішити, не вивчаючи при цьому географічні, біологічні, геологічні, медичні, технологічні, економічні, юридичні, соціальні та інші її аспекти. Синтетичний характер визначається системністю проблеми - взаємопов язаністю всіх природних та соціально-економічних компонентів в соціоекосистемах.
Оскільки виробнича діяльність викликає порушення природного середовища, суспільству випадає взяти на себе турботу щодо відновлення її властивостей та охорони від подальшої деградації. Соціально-правові важілі охорони природи досить різноманітні. Вони включають в себе:
ў введення екологічних норм та стандартів, що обов язкові як для підприємств, так і для окремих осіб;
ў проведення обов язкових екологічних експертиз;
ў створення юридичних можливостей для кооперування підприємств з метою виконання екологічних програм на взаємно договірній основі;
ў розповсюдження безвідходних і чистих технологій через систему виставок та ярмарків;
ў адміністративні обмеження на види робіт та технологій, що шкодять природному середовищу.
Екологія - це виключно біологічна наука, яка лежить в основі вчення про охорону природи. Це теоретична основа охорони природи.
Вчення про охорону навколишнього середовища знаходиться на стику двох наук: екології та соціально-економічного середовища. Охорона навколишнього середовища має подвійний характер: з одного боку вона вивчає природні явища та вплив на них соціально-економічних законів, а з другого боку вона вивчає саме ці соціально-економічні закони.
2.3. Правовi аспекти охорони природи.
Правовий метод охорони довкілля грунтується на здатності права визначати міру можливого (власне право громадянина), міру належного (обов язки громадянина) та міру відповідальності (відповідальність громадянина) поведінки людей, підприємств, або держав. Норми екологічного права є обов язковими, якщо вони формально встановлені та закріплені законом і підкріплюються методами державного примусу.
Право в сфері довкілля зародилося досить давно. Спочатку закони охороняли об єкти природи як одну із форм приватної власності. Такого роду закони були в Суднику Хамурапі (XVIII століття до н. е.), в законах Ману (ІІ століття до н. е.), в "Руській правді" (Х - ХІ століття н. е.). У Росії вже у XVII столітті діяло біля 20 законів, спрямованих на охорону природних об єктів. У 1640 році був прийнятий перший закон про охорону якості міського середовища.
Роль права у регулюванні взаємодії природи і суспільства полягає у встановленні науково обгрунтованих правил поведінки людини по відношенню до природи. Найбільш важливі суттєві правила такої поведінки закріплюються державою в законодавстві і стають загальнообов язковими для виконання і дотримання нормами права, забезпеченими державними примусом на випадок їх невиконання.
Беручи до уваги синтетичний характер проблем екології, їх органічний зв язок з усіма політичними, соціальними та економічними факторами, стратегія природокористування в Україні має бути однією з фундаментальних складових стратегії розбудови правової, демократичної держави з розвиненою ринковою економікою. Одним з таких незаперечних прав є право громадян на екологічну безпеку. Воно забезпечується комплексом юридичних, економічних, технологічних і гуманітарних чинників.
Серйозною вадою чинного до сьогодні природоохоронного законодавства є той факт, що формувалося воно за поресурсною ознакою, тобто окремому регулюванню піддавалися земельні, водні, гірничі, лісові, атмосфероохоронні та інші відносини. Такий підхід не забезпечував комплексності в регулюванні відносин щодо природного середовища як єдиного організму.
В 1991 році створено Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Вже з перших законотворчих кроків суверенної України визначено основи забезпечення екологічних прав людини. Важливими актами нової держави стали Декларація прав людини, Декларація про державний суверенітет, Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року. Даний закон не лише проголошує, але й передбачає систему гарантій екологічної безпеки людини, вносить певну упорядкованість в систему управління в галузі природокористування. Він закріплює право громадян України на безпечне для життя навколишнє середовище. Це невід'ємне право людини реалізується шляхом участі в обговоренні проектів законодавчих актів та інших рішень в галузі охорони навколишнього середовища; участі в розробці та здійсненні заходів щодо охорони природного середовища, раціонального використання природних ресурсів; об єднання в громадські природоохоронні організації; отримання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища.
Законом передбачено, що Україна приєднується до всіх видів міжнародного співробітництва в галузі охорони природи та раціонального використання природних ресурсів, яке здійснюється шляхом укладання договорів, угод, а також участі в природоохоронній діяльності ООН, інших урядових і неурядових організації.
В розвитку Закону "Про охорону навколишнього середовища" прийнято і передбачається розробка пакету законодавчих актів, який має включити лише 18 законів і кодексів. Першими з цього пакету прийнято закони "Про природно-заповідний фонд України", "Про охорону атмосферного повітря", "Про охорону і використання тваринного світу", "Про охорону і раціональне використання рослинного світу", земельний, водний, лісовий кодекси України, кодекс про надра.
Хоча офіційно це і не визнано, зростає міжнародна свідомість стосовно того, що здорове і гармонійне навколишнє середовище є предметом одного з основних прав людини. Принаймні, такий факт не можна ігнорувати у наукових дискусіях з цього приводу. Така тенденція має далекосяжні результати, особливо, що стосується участі громадської і її необхідного правового оформлення. Це одне з основних прав людини створює серію суттєвих обов язків для держави, причому у багатьох країнах це окремо закріплюється в національних конституціях. Основними елементами такого конституційного права є:
ў право на одержання інформації;
ў право на внесення зауважень;
ў право на ініціативу судового процесу;
ў право брати участь у процесі прийняття рішень.
3. ВИСНОВКИ
Розглянуті аспекти охорони навколишнього середовища належать до блоку соціального середовища. Цей блок включає в себе не лише правові норми в регулюванні охорони середовища, але він ще регулює так звану екологічну політику держави, яка зараз поступово виходить на один з найважливіших етапів.
До блоку штучного середовища належать різноманітні види забруднення, які виникають внаслідок роботи промислових підприємств, сміття тощо. В цьому блоці розглядаються різноманітні фактори забруднення та їх вплив на людину.
Екологічний аспект вчення про охорону навколишнього середовища значно ширший, але він не включає в себе ані штучних одиниць, ані соціальних або економічних законів. Цей аспект розглядає вчення про охорону навколишнього середовища з двох різних точок зору: з позиції макрорівню та з позиції мікрорівню. Поєднання цих протилежних точок зору становить одне з важливих завдань екології, яку можна сміливо називати теоретичною основою вчення про охорону навколишнього середовища.
4. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.
1. Дерій С. І., Ілюха В. О. Екологія. - К.: Видавництво Українського фітосоціологічного центру, 1998. - 196 с. С. 143 - 144.
2. Злобін Ю. А. Основи екології. - К.: Видавництво "Лібра", ТОВ, 1998. - 248 с. С. 163 - 165, 233 - 234.
3. Кашенко О. Л. Екологічний аспект економічних категорій. - К.: Вища шк., 1999. - 89 с.
4. Назарук М. М. Основи екології та соціоекології. - Львів: Афіша, 1999. - 256 с. С.5 - 10, 200 - 205, 216 - 222.
5. Основи екології та соціоекології. Навчальний посібник для підприємств зв язку. За ред. В. Єнколо. -Львів, 1998. - 210 с. С. 186 - 193.
Loading...

 
 

Цікаве