WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Вчення про навколишнє середовище – інтегральна наука - Реферат

Вчення про навколишнє середовище – інтегральна наука - Реферат


Р Е Ф Е Р А Т
з екології на тему:
"Вчення про навколишнє середовище - інтегральна наука"
ПЛАН:
1. Вступ…………………………………………………………………………………...3
2. Основи вчення про охорону навколишнього середовища……………………...5
2.1. Передумови виникнення охорони навколишнього середовища………………....6
2.2. Структура вчення про охорону навколишнього середовища…………………….8
2.3. Правові аспекти охорони природи…………………………………………………..10
3. Висновки……………………………………………………………………………..13
4. Використана література……………………………………………………………14
1. В С Т У П.
Відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильскої катастрофи, збереження генофонду українського народу є обов язком держави. Верховною Радою України від 5 березня 1998 року затверджено "Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки", де передбачено розроблення нових навчальних програм, удосконалення методики викладання екології та спецкурсів з природоохоронної справи. Сьогодні багато вузів держави готують спеціалістів з екології, менеджменту природоохоронної діяльності, економіки та екології. Постійно зростає кількість годин дисципліни "Основи екології", яка рекомендована Міністерством освіти як нормативна дисципліна для вузів I - IV рівнів акредитації.
Сьогодні в ХХІ ст. Україна потребує для всіх галузей народного господарства, спеціалістів високої екологічної свідомості, нового екологічного мислення, які вільно орієнтуються у різних екологічних напрямках науки, розуміються на економічних, соціальних, правових аспектах взаємодії суспільства та природи. Саме курс "Охорона навколишнього середовища", програма якого затверджена НМК ВО - 1992 дозволяє розглянути ці аспекти. Курс "Основи охорони навколишнього середовища", або "Основи соціоекології" має дати студентам загальне уявлення про причини виникнення, масштаби і можливі трагічні наслідки та шляхи подолання сучасної кризи у взаємовідносинах між людським суспільством та навколишнім природним середовищем.
Ми маємо повне право стверджувати, що екологія та охорона навколишнього середовища науки різні. Під екологією ми розуміємо біологічну науку, яка вивчає взаємозв язки між організмами у природі і їх зв язок з довкіллям. Науку, яка є базовою для розуміння проблем природокористування, раціонального використання природних ресурсів і їх відтворення. Вона розглядається нами як теоретична основа для розуміння облаштування життя в біосфері. А охорону навколишнього середовища ми розуміємо, як науку, що вивчає різноманітні аспекти гармонізації взаємодії суспільства та природи. Таке чітке розмежування двох наук дозволяє краще зрозуміти процеси, що відбуваються у природних екосистемах, цілеспрямовано і глибоко вивчити механізми природних основ життя. Одночасно, розглядаючи проблеми взаємодії суспільства і природи ми намагаємося показати, що гармонізація взаємодії в системі "суспільство - природа", в сучасних умовах, не можна досягнути, не визначивши генезис, морфологію і механізми функціонування цієї системи.
Це стверджує знамените визначення Туган-Барановського: "Природа - твердив він - завжди обмежує коло можливого для людини, - але коло це стає ширшим. Ланцюг, який зв язує суспільство з природою, ніколи не розривається, але ланцюг цей здовжується і суспільний ланцюг стає вільнішим у тому розумінні, що коло все більше визначається своїми власними, внутрішніми, а не зовнішніми, побічними, матеріальними силами". Сьогодні детермінуючим чинником у взаємовідносинах суспільства і природи все більше визнається людина, яка щораз більше звільняється від пригнічення з боку природного середовища.
2. ОСНОВИ ВЧЕННЯ ПРО ОХОРОНУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА.
Глобальна екологічна криза кінця ХХ століття охопила всі континенти та акваторії. Ступінь деградованості навколишнього середовища та біомів є найбільшою в тих регіонах, де є вища щільність населення й досягнута найбільша інтенсифікація промислового та сільськогосподарського виробництва. Але в тий чи іншій мірі екологічною кризою охоплені усі регіони світу, в окремих з них ситуація близька до екологічної катастрофи.
Економічно розвинені країни роблять найбільший внесок в антропогенне забруднення навколишнього середовища, але вони мають і більші можливості щодо ліквідації наслідків забруднення. Перед обличчям серйозних проблем стоять США. На території цієї країни 41% ріллі охоплені ерозією, за період 1964 - 1982 років на 170% зросла кількість використаних пестицидів. Робилася навіть спроба вивозити сміття для спалювання в Антарктиду, та Фондом захисту навколишнього середовища з цього приводу була порушена судова справа проти Національного наукового фонду США.
В умовах науково-технічного прогресу значно ускладнились взаємовідносини суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів, підкорила сили природи, почала опановувати майже всі доступні відновні і невідновні природні ресурси, але разом з тим забруднювати і руйнувати довкілля. Значна частина невідновних ресурсів уже використана. У багатьох країнах деякі відновні ресурси (деревина, гідроелектроенергія, прісна вода тощо) використовуються практично повністю. За останні десятиріччя сировини здобуто більше, ніж за всю історію людства.
Втручання людини у природні процеси різко зростає і може спричиняти зміну режиму грунтових і підземних вод у цілих регіонах, поверхневого стоку, структури грунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів, активізацію геохімічних та хімічних процесів у атмосфері, гідросфері та літосфері, зміни мікроклімату тощо.
2.1. Передумови виникнення охорони навколишнього середовища.
В класичній екології людство розглядається, аналогічно з будь-яким іншим видом, як складова частина біосфери і її рівноцінний елемент, а той факт, що історія розвитку культури суспільства давно вивело людину за межі "великої рослиноядної тварини", називається як джерело всіх негараздів на планеті. Відповідно до цих міркувань додаються всі рецепти для лікування сучасної цивілізації від багатьох хвороб, поради повернення до природного існування, до дикої природи, різкого скорочення населення на планеті, обмежень споживання матеріальних ресурсів.
Академік Голубець М. А. відмічає: "Якщо виробнича діяльність людини вийшла за верхню і нижню межі біосфери, а людський розум і керована ним практична робота проникають в усі рівні і форми організації живого і дають змогу вплинути на роботу пам ятіі регулярних організмів не лише бактерій, але й людини, то це свідчить про існування вищої за біотичну форми організованості, яка охоплює своїми каналами структурно-функціонального зв язку та біотичне і соціальне. При цьому слід наголосити і на тому, що генетична пам ять біосфери охоплює інформацію, яка стосується виключно живих систем. У новій, вищий за біосферу, надсистеміповинні б існувати пам ять і регуляторні механізми, які відповідають за її самоорганізацію і саморегуляцію, тобто за структуру і функціональну єдність біотичного і соціального".
Виробнича діяльність охопила цілу біосферу, глибокі шари літосфери, повністю стратосферу, гідросферу і прилеглий до Землі космос. На землі таким чином утворилась нова надсистема - соціосфера.
Соціосфера - це самоорганізована, саморегульована планетна система, до складу якої належить біосфера, інші охоплені виробничою діяльністю геосфери та прилеглий до Землі космос і людське суспільство з усіма наслідками його господарської і розумової діяльності.
Цілком зрозуміло, існує певне перетинання понять "права людини" і "охорона навколишнього середовища". Людина не може бути відокремлена від середовища, в якому існує і погіршення стану, який обов язково впливає на неї та її права. Тому не дивно, що в 1972 році на Стокгольмській конференції права людини і охорони навколишнього середовища були об єднані в перший принцип Декларації. Тоді вперше було сформульовано "право на безпечне навколишнє середовище". Це право стосується не взагалі якогось абстрактного середовища, а є право кожної окремої людини на охорону її оточення. Воно включає також право всіх індивідів бути поінформованими щодо планів і проектів, які можуть зашкодити навколишньому середовищу, брати участь у процедурах прийняття рішень і, коли необхідно, застосовувати відповідні засоби для відшкодування заподіяного лиха чи відновлення порушених гарантій.
Як окрема наука вчення про охорону навколишнього середовища виникла у 1972 році
Loading...

 
 

Цікаве