WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки - Курсова робота

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки - Курсова робота

використання природних ресурсів
багатьох цінних лікарських рослин, інтенсифікація господарського
використання територій з наявністю лікарських рослин, несприятлива
екологічна ситуація в зоні з високим ресурсним потенціалом після
аварії на Чорнобильській АЕС спричинили кризовий стан ресурсів
більшості дикорослих лікарських рослин.
На сьогодні лікарські рослини ростуть на площі, що становить
менше 10 відсотків території України. В Україні в цілому близько
85 відсотків лікарської рослинної сировини збирається в природних
місцезростаннях видів лікарських рослин. З кожним роком
збільшуються площі та різноманіття культивованих лікарських
рослин, однак їх кількість, як правило, не перевищує 15 видів.
Багато лікарських рослин неможливо вирощувати в культурі у зв'язку
зі складністю агротехніки та рядом інших причин.
Протягом останніх 10 - 15 років видовий склад лікарських
рослин майже не змінився, водночас обсяг заготівлі як у цілому,
так і по окремих видах суттєво зменшується кожні 3 - 5 років,
оскільки зменшуються природні запаси цих рослин внаслідок
інтенсивного господарського використання земель, на яких вони
ростуть, та заготівлі їх сировини без урахування норм та правил
збору, що, в свою чергу, веде до виснаження ресурсів лікарських
рослин. При цьому попит фармацевтичної промисловості України на
сировину дикорослих лікарських рослин залишається великим.
Загальний обсяг лісокористування в Україні становить
14,4 млн. куб. метрів, у тому числі основного користування - 6,7
млн. куб. метрів, що задовольняє потреби народного господарства
лише на 25 - 27 відсотків. У зв'язку з дефіцитом деревини щорічна
потреба в її завезенні становить 30 млн. куб. метрів.
Хибна практика планування екстенсивного лісокористування
призвела до значного виснаження лісів, зниження загальної
продуктивності їх ценозів, погіршення товарної структури
лісосічного фонду. Так, у повоєнні роки допускалося перевищення
розрахункової лісосіки в 1,5 - 2 рази, що спричинило зміну вікової
структури лісів, збільшення частки похідних (до 13 відсотків) і
менш продуктивних деревостанів. Сьогодні найбільшу площу займають
молодняки (45,4 відсотка) і середньовікові насадження (37,7
відсотка), достигаючі і стиглі деревостани становлять відповідно
лише 10,1 відсотка і 6,8 відсотка, що в 1,5 - 2 рази нижче
оптимальних значень. Інтенсифікація проміжного користування в
останні роки призвела до того, що фактичні запаси достигаючих і
стиглих деревостанів становлять більше половини потенційно
можливих, а частка насаджень з низькими повнотами (0,6 - 0,3)
досягає 24 відсотків. У зв'язку з цим під час рубок головного
користування щороку недобирають 5 млн. куб. метрів деревини.
Сучасний екологічний стан лісів зумовлюється як рівнем та
інтенсивністю антропогенного впливу, так і зростаючим техногенним
навантаженням, що порушує природну стійкість і
середовищно-формуючі функції лісових екосистем. Лише за останнє
десятиріччя в Україні загинуло від промислових викидів 2,5 тис.
гектарів лісових насаджень, радіаційного забруднення через аварію
на Чорнобильській АЕС зазнали 3,5 млн. гектарів лісів, що потребує
обмеження лісокористування, удосконалення системи протипожежної
безпеки лісів. В середньому щороку виникає 3500 лісових пожеж на
площі 4000 гектарів.
Порушення природної стійкості лісів призводить до збільшення
вразливості насаджень. На кінець 1996 року загальна площа
осередків шкідників і хвороб лісу становила 396,1 тис. гектарів.
13. ЗАПОВІДНА СПРАВА. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ
Екстенсивне природокористування, нехтування екологічним
обгрунтуванням у процесі розвитку агропромислового комплексу,
зарегулювання стоку річок, осушення боліт, стихійний розвиток
колективного садівництва та інші невпорядковані дії призвели до
знищення майже 70 відсотків цінних природних комплексів і
ландшафтів України.
Площа природно-заповідного фонду України зростає повільними
темпами і становить на сьогодні лише 2 млн. гектарів, або 3,4
відсотка території країни, що є недостатнім гарантом для
забезпечення збереження і відтворення генофонду тварин і рослин та
різноманіття природних екосистем, насамперед на лівобережжі
лісостепової зони, Придніпров'ї та в степовій частині Криму, де
під охорону взято лише 0,2 - 0,7 відсотка територій.
Існуючі ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки
через недостатнє фінансування, слабку матеріально-технічну та
лабораторну базу нині не виконують функцій щодо збереження та
відновлення рідкісних і типових видів флори і фауни.
В умовах економічної та екологічної кризи при переході до
ринкових відносин та різних форм власності без ефективних заходів
з боку держави процес деградації генофонду флори і фауни, ценозів,
екосистем та ландшафтів стане незворотним.
14. ТВАРИННИЙ СВІТ, МИСЛИВСТВО ТА РИБНІ РЕСУРСИ
На території України нині відомо близько 45 тис. видів
тварин, серед яких - понад 700 видів хребетні, решта -
безхребетні. Основними проблемами у галузі охорони і регулювання
використання тваринного світу є його недостатня вивченість,
відсутність достовірних даних щодо запасів промислових видів та
обсягів їх добування, погіршення природних умов існування диких
тварин через зростаючий антропогенний вплив та послаблення їх
охорони від незаконного використання та знищення. Зараз до
Червоної книги України занесено 382 види рідкісних і таких, що
перебувають під загрозою зникнення, тварин.
Ведення мисливського господарства здійснюється переважно
екстенсивним шляхом, що є наслідком скорочення обсягів штучного
розведення та випуску в природу мисливської фауни, проведення
біотехнічних заходів, послаблення охорони мисливських угідь.
Недостатня увага приділяється оптимізації статево-вікової
структури поголів'я мисливських парнокопитних тварин, поліпшення
їх генофонду.
Важливою складовою біоресурсів є запаси риби та інших водних
тварин. Протягом останніх років на більшості водойм
спостерігається тенденція до зниження загального вилову риби.
Основнимифакторами, що стримують розвиток рибного господарства і
негативно позначаються на процесах відтворення запасів риби та
інших водних живих ресурсів, насамперед цінних їх видів, є
забруднення водних об'єктів, необгрунтоване
Loading...

 
 

Цікаве