WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки - Курсова робота

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки - Курсова робота

здійснено близько 40 спроб захороняти на її територіїречовини (230т промислових відходів та понад 100 т хімікатів, 390 т пластикових упаковок тощо).
У 1994 р. в Україну почали у великих обсягах надходити імпортні пестециди які заборонені на Заході,використовуються в нас через відсутність відповідних законів, низькі вимоги до якості пестецидів та екологічну неосвіченість бізнесменів.
3розуміло, що надзвичайно важливим є вдосконалення нашого екологічного законодавства, посилення контролю за імпортом токсичних речовин і відходів шляхом залучення до цього широких громадських мас. Але найкращий спосіб позбутися відходів - не виробляти їх.
Cучасний екологічний стан України.
Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати
як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через
нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення
природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні
деформації народного господарства, за яких перевага надавалася
розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно
небезпечних галузей промисловості.
Економіці України притаманна висока питома вага
ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та
нарощування яких здійснювалося найбільш "дешевим" способом - без
будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за
відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та
економічних механізмів природокористування та без урахування вимог
охорони довкілля.
Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної
свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля
України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод,
повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях
шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва.
Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого
погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та
збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і
біологічно-генетичною деградацією народу України.
Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що
екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими
регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її
довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними
наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до
рівня глобальної екологічної катастрофи.
1. ПРОМИСЛОВІСТЬ
Головними причинами, що призвели до загрожуючого стану
довкілля, є:
застаріла технологія виробництва та обладнання, висока
енергомісткість та матеріаломісткість, що перевищують у два - три
рази відповідні показники розвинутих країн;
високий рівень концентрації промислових об'єктів;
несприятлива структура промислового виробництва з високою
концентрацією екологічно небезпечних виробництв;
відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд,
оборотних систем водозабезпечення тощо), низький рівень
експлуатації існуючих природоохоронних об'єктів;
відсутність належного правового та економічного механізмів,
які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій та
природоохоронних систем;
відсутність належного контролю за охороною довкілля.
Металургійна промисловість, що включає чорну та кольорову
металургію, коксове та прокатне виробництво, а також суміжні
допоміжні об'єкти і процеси, є однією з найбільш забруднюючих
галузей промисловості, викиди якої від стаціонарних джерел
забруднення досягають 38 відсотків загальної кількості
забруднюючих речовин.
Вплив підприємств нафтохімічного комплексу на стан
навколишнього природного середовища характеризується викидами в
атмосферу вуглеводнів, сірчаної кислоти, сірковуглецю, ртуті,
фтористих та інших шкідливих сполук.
У ряді регіонів України висока концентрація хімічних та
нафтохімічних виробництв призвела до занадто високого рівня
забруднення джерел водопостачання. У відкриті водойми хімічні
підприємства скидають щорічно 70 млн. куб. метрів неочищених або
недостатньо очищених стоків. Хімічна промисловість - одна з
основних галузей, де утворюються у великих обсягах відходи, значна
кількість яких - токсичні.
Підприємства нафтогазового комплексу за рівнем шкідливого
впливу на довкілля вважаються об'єктами підвищеного екологічного
ризику. Вони є потенційними джерелами забруднення довкілля, що
може статися у разі порушення технологічних режимів роботи
устаткування чи аварійної ситуації. Деякі об'єкти забруднюють
довкілля і за нормальних умов роботи, що зумовлено існуючими
технологічними процесами.
2. ЕНЕРГЕТИКА І ПІДПРИЄМСТВА ЯДЕРНОЇ ГАЛУЗІ
Серед промислових об'єктів одним з основних забруднювачів
атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики (близько 30
відсотків усіх шкідливих викидів в атмосферу від стаціонарних
джерел).
У галузі екології в тепловій енергетиці домінують дві
найважливіші проблеми: забруднення атмосферного повітря і
забруднення земель через накопичення значної кількості відходів
(золи, шлаків, пилу).
Ядерна енергія в Україні використовується в усіх галузях
народного господарства - промисловості, медицині, сільському
господарстві, наукових дослідженнях, а також у побуті.
У 1996 році 43,9 відсотка всієї електроенергії було вироблено
на атомних станціях. На п'яти АЕС працювало 15 атомних блоків
загальною потужністю 13,618 тис.мвт., на яких було вироблено 79,6
млрд.квт-год електроенергії. За кількістю реакторів та їх
потужністю Україна посідає восьме місце у світі та п'яте - в
Європі.
Чотири енергоблоки з реакторами ВВЕР-1000 перебувають в стані
будівництва на майданчиках Рівненської та Хмельницької АЕС з
різними ступенями будівельної готовності. Другий блок
Чорнобильської АЕС законсервовано, перший блок цієї станції
остаточно зупинено у листопаді 1996 року. В Києві та Севастополі
розташовані дослідницькі реактори, які у 1996 році не працювали,
але продовження їх експлуатації планується у наступні роки.
Головними місцями накопичення радіоактивних відходів є атомні
станції, на яких здійснюється їх первинна переробка та тимчасове
зберігання. На АЕС не існує повного циклу первинної переробки
відходів відповідно до вимог норм, правил та стандартів з ядерної
та радіаційної безпеки, що призводить до нераціонального
використання
Loading...

 
 

Цікаве