WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Екологічне право України - Реферат

Екологічне право України - Реферат

морських рослин з використанням самохідних транспортних засобів, електроструму, хімічних та вибухових речовин може відбуватися як у від-критих водоймах, так і на території заповідників, у місцях нересту риб чи на шляхах їх міграції, а також у місцях екологічного лиха.
Порушення правил охорони навколишнього природного середовища полягає у використанні не передбачених правилами методик, відмови від виконання відповідних робіт або в бездіяльності при необхідних обов'язках. Це може бути, зокрема, ігнорування інформації, відмова від проведення екологічної експертизи та будівництва очисних споруд, незаконне будівництво споруд на континентальному шельфі, порушення правил бу-дівництва, експлуатації й ліквідації побудованих споруд тощо.
Виробництво заборонених небезпечних відходів, транспортування, зберігання, захоронення і використання радіоактивних, бактеріологічних і хімічних речовин та відходів з порушенням установлених правил можуть завдати шкоди здоров'ю людини та навколишньому середовищу, спричиняти отруєння або зараження довкілля, масову загибель людей і тварин.
Незаконне виготовлення, перероблення, зберігання, транспортування та збут сильнодіючих або отруйних речовин чи обладнання для їх виго-товлення або перероблення мають підвищену громадську небезпеку. Це стало причиною введення спеціального закону про заборону на всі види діяльності, пов'язані з оборотом цих речовин.
Збиток унаслідок порушення правил охорони і використання надр під час будівництва та експлуатації гірничо-видобувних підприємств і підземних споруд, самовільної забудови площ залягання корисних копалин призводять до втрат останніх, погіршання стану ґрунтів, зростання втрат на видобуток корисних копалин тощо.
Порушення режиму особливо охоронних природних Територій (заповідники, заказники, природні й національні та дендрологічні парки, ботанічні сади, курорти, лікувально-оздоровчі місцевості та ін.) призводить до пошкодження і знищення цих природних комплексів та об'єктів, що взяті під охорону держави. При цьому також втрачаються пам'ятки історії та культури.
Недотримання правил безпеки під час обертання мікробіологічних чи інших біологічних речовин або токсинів та радіаційних матеріалів станов-лять особливу небезпеку для людей та довкілля. Небезпечними для людей є віруси, бактерії, токсини, а також різні мікроорганізми, здатні спричинювати інфекційні захворювання, втрату працездатності й загибель. Для тварин особливо небезпечними є збудники ящура, віспи овець та ін., для рослин - бактерії мікроскопічних грибів та генетичне змінені мікроорганізми. Порушення правил безпеки під час будівництва та експлуатації об'єктів атомної енергетики спричинюють радіоактивне зараження місцевості, захворювання і смерть людей та тварин.
За скоєні екологічні злочини порушники несуть правову відповідаль-ність. Екологічне законодавство передбачає три рівні покарання: порушення; порушення, що завдали значних збитків; порушення, що спричинили смерть людей (тяжкі наслідки). Залежно від величини заподіяних збитків це можуть бути штрафи, заборона обіймати певні посади на встановлений термін, виправні роботи та позбавлення волі на визначений законом термін.
Можна сформулювати такі екологічні положення (принципи) відшкодування шкоди.
1. Загальний обов'язок винуватця - відшкодувати" спричинену шкоду. Застосування кримінальної, адміністративної і дисциплінарної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього середовища та погіршенням якості природних ресурсів (ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"). Таке правило передбачене законодавствами всіх цивілі-зованих країн і особливо стосується екологічних правопорушень, де шкода відноситься до головних ознак складу правопорушення. В екологічних правовідносинах це положення реалізується за принципом - "забруднювач платить", а також існуванням особливого способу обчислення шкоди за допомогою затверджених державою розцінок.
2. Повне відшкодування заподіяної шкоди. Для цивільних пра-вовідносин це означає стягнення реальних збитків (витрат, втрат або пошкодження майна) та неодержаних доходів (упущеної вигоди). Стосовно екологічної відповідальності цей принцип означає стягнення як реальних збитків і одержаних доходів, так і відшкодування екологічної шкоди в межах, яка піддається обчисленню відповідно до існуючої методики. Заподіяна внаслідок порушення природоохоронногозаконодавства шкода підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без зниження розміру відшкодування та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів. Заподіювач екологічної шкоди може бути зобов'язаний відшкодувати її в натурі.
Повне або часткове звільнення Радами народних депутатів базового рівня низькорентабельних або збиткових підприємств від внесення обов'язкових платежів не звільняє ці підприємства від відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства. Зменшення розміру відшкодування допускається лише у виключних випадках, у залежності від встановленого судом майнового становища правопорушника та з обов'язковим наведенням мотивів прийнятого рішення.
3. Відповідальність Юридичних осіб за шкоду, заподіяну їх працівниками. Цивільним кодексом України (ст. 441) встановлено, що організація повинна відшкодувати заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків шкоду. Цей принцип повинен повністю поширюватись і на відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища, служити надійною гарантією повного відшкодування екологічної шкоди, оскільки окремі громадяни, які безпосередньо заподіяли шкоду під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків, в переважній більшості не в змозі її відшкодувати через відсутність необхідних коштів.
4. Солідарна відповідальність при спільному заподіянні шкоди. Застосування цього принципу дає можливість посилити гарантії відшкодування, оскільки всю компенсацію за шкоду можна стягнути не з одного з боржників, а виявити всіх порушників, причетних до заподіяння екологічної шкоди.
Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню незалежно від вини заподіювача (за фактом заподіяння). Це загальне правило цивільно-правової відповідальності трансформовано у сферу відповідальності за екологічні правопорушення і має тут широке коло потенційних можливостей. Всі підприємства та інші об'єкти, які шкідливо впливають на навколишнє середовище, є джерелом підвищеної небезпеки. Постає лише питання: з'ясувати, чи є у такого джерела шкоди ознаки підвищеної небезпеки для здоров'я людини і оточуючого природного середовища. Частина 3 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що особи, які володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду, якщо не доведуть, що вона виникла внаслідок стихійних природних явищ чи ненавмисних дій.
Література:
1. Баб'як О.С, Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України. Київ, 2000, с. 46-50.
2. За польський А.К., Салюк А.І. Основи екології. Київ, 2001, с. 319-322.
3. Джиги рей В.С. Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології і охорона навколишнього природного середовища. Львів, 2000, с. 128-136.
4. Яремчик І.Г. економіка природокористування. Київ, 2000, с. 111-113, 160-161, 227.
Loading...

 
 

Цікаве