WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Вплив господарської діяльності людини на біосферу - Реферат

Вплив господарської діяльності людини на біосферу - Реферат

Різні джерела викидів можуть бути однаковими за складом і характером забруднюючих речовин.
Так вуглеводні надходять у атмосферу і при спалюванні палива, і від нафтопереробної промисловості, і від газовидобувної промисловості.
Джерела забруднюючих речовин різноманітні, також багаточисельні види відходів і характер їхнього впливу на компоненти біосфери. Біосфера забруднюється твердими відходами, газовими викидами і стічними водами металургійних, металообробних і машинобудівних заводів. Величезної шкоди завдають водяним ресурсам стічні води целюлозно-паперової, харчової, деревообробної, нафтохімічної промисловості. Розвиток автомобільного транспорту призвів до забруднення атмосфери міст і транспортних комунікацій важкими металами і токсичними вуглеводнями, а постійне зростання масштабів морських перевезень викликало майже повсюдне забруднення морів і океанів нафтою і нафтопродуктами. Масове застосування мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин призвело до появи отрутохімікатів в атмосфері, ґрунтах і природних водах, забрудненню біогенними елементами водойм, водотоків і сільськогосподарської продукції (нітрати, пестициди і т.п.). При гірських розробках на поверхню землі витягаються мільйони тонн різноманітних, найчастіше фітотоксичних гірських порід, що утворюють терикони і відвали, що пилять і горять . В процесі експлуатації хімічних заводів і теплових електростанцій також утворюються величезні кількості твердих відходів (недогарок, шлаки, золи і т.п.), що складуються на великих площах, вчиняючи негативний вплив на атмосферу, поверхневі і підземні води, грунтовий покров (пилування, виділення газів і т.п.).
Одну з вдалих класифікацій забруднення запропонував Р. Пірсон. Вона включає тип забруднення, його джерело, наслідки та засоби контролю. За цими ознаками виділяються наступні типи забруднювачів, а саме:
· стічні води та інші нечистоти, які поглинають кисень,
· носії інфекцій,
· речовини, які представляють поживну цінність для рослин,
· органічні кислоти та солі,
· твердий стік,
· радіоактивні речовини.
Прийнято розрізняти антропогенні забруднювачі, які можуть руйну­ватись біологічними процесами та ті, що не піддаються руйнуванню. Перші надходять до природних кругообігів речовин і тому швидко зникають або піддаються руйнуванню біологічними агентами. Другі не включаються до природних кругообігів речовин, а тому руйнуються організмами у харчових ланцюгах.
Забруднення довкілля поділяють на природні, які викликані якими-небудь природними, часто катастрофічними, причинами (виверження вулканів, селеві потоки тощо), і антропогенні, які виникають у результаті діяльності людини.
Основні забруднювачі навколишнього середовища
До основних антропогенних забруднювачів довкілля належать:
речовини, що викидаються промисловими підприємствами;
· нафта та нафтопродукти;
· пестициди;
· мінеральні добрива;
· шуми від виробництв, транспорту;
· іонізуюче випромінювання;
· вібрації;
· світло-теплові впливи.
Найпоширенішими шкідливими газовими забруднювачами є:
- оксиди сульфуру (сірки) - SO2, SO3;
- сірководень (Н2S);
- сірковуглець (СS2);
- оксиди нітрогену (азоту) - Nox;
- бензпірен;
- аміак;
- сполуки хлору;
- сполуки фтору;
- сірководень;
- вуглеводні;
- синтетичні поверхнево-активні речовини;
- канцерогени;
- важкі метали;
- оксиди карбону (вуглецю) - СО, СО2.
Серед твердих часток промислових димів найпоширеніші:
- частки вугілля;
- зола;
- сульфати;
- сульфіди металів (заліза, свинцю, міді, цинку тощо);
- хлориди;
- сполуки кальцію;
- сполуки натрію;
- сполуки фосфору;
- пари основних кислот;
- феноли.
В Україні головними причинами, що призвели до загрозливого стану довкілля є:
· застаріла технологія виробництва та обладнання,
· висока енергомісткість та матеріаломісткість, що перевищують у два-три рази відповідні показники відповідних країн;
· високий рівень концентрації промислових об'єктів;
· несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв,
· відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення тощо);
· низький рівень експлуатації існуючих природоохоронних об'єктів;
· відсутність належного правового та економічного механізмів, які б стимулювали розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем;
· відсутність належного контролю за охороною довкілля.
Оскільки виробнича діяльність викликає порушення природного середовища, суспільству випадає взяти на себе турботу щодо відновлення її властивостей та охорони від подальшої деградації.
Цілі охорони природи мають ставитись рівнозначно з іншими цілями використання (виробництвом продуктів харчування, промисловим виробництвом та створенням інфрастуктури).
В Україні охорона навколишнього середовища розглядається як самостійно політичне завдання.
Політика щодо навколишнього середо­вища - це сукупність усіх дій, спрямо­ваних на уникнення втручання в навколишнє середовище, на його зменшення та на усунення пошкоджень довкілля, що вже стались.
Конкретні цілі та програмистосуються насамперед:
· визначення граничнодопустимих значень шкідливих для навколишнього середовища викидів;
· економії енергії;
· сприяння використанню відходів тепла;
· утилізація старих матеріалів, а також відходів;
· підтримання здоров'я лісів та природної сили самоочищення водойм;
· впровадження автомобілів з мінімальною кількістю відпрацьованих газів і бензинів без вмісту свинцю;
· заохочення бережливого ставлення споживачів до навколишнього се­редовища.
Заходи щодо поліпшення довкілля, а саме:
1) технологічні - розробка і впровадження нових технологій, очис­них споруд, видів палива;
2) архітектурно-планувальні - озеленення населених пунктів, орга­нізація санітарно-захисних зон, раціональне планування підприємств і житлових масивів;
3) інженерно-організаційні - зниження інтенсивності руху транспорту на перевантажених автомагістралях, організація екологічно-патрульного контролю;
4) економічні - вкладання коштів у розвиток нових, ресурсозбережуваних технологій;
5) правові - прийняття і додержання законодавчих актів щодо підтримання якості атмосфери, водойм, ґрунту;
6) освітянсько-виховні - формування екологічної культури, насамперед у молоді.
Охорона природи має проводитись лише в поєднанні з сільським господарством, оскільки тут можуть урівноважитись найзначніші за площею екосистеми. Важливимивимогами є:
· уникання будь-якої інтенсифікації викори­стання;
· обмеження розмірів, широкі смуги околиць;
· розширення сівозмін з місцевими видами та сортами замість централізовано вирощуваних високопродуктивних видів;
· скорочення застосування добрив;
· недопущення виливання рідкого гною на сільськогосподарські площі, замість цього - кругообіг органічних відходів;
· підтримка природних методів господарювання;
· перехід від грошової допомоги виробництву до допомоги, пов'язаної з певними місцями;
· врахування досягнень сільського господарства для забезпечення природного балансу.
Використана література:
1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. - К.: Либідь. 1995 - 368 с.
2. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. // Навч. посібн.-К.:Либідь, 1997.-160с.
3. Волошин І. М. Методика дослідження проблем природокористування. - Львів: ЛДУ, 1994. - 160 с.
4. Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. - Харків: ХДАМГ, 1999. - 416 с.
5. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн./ Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, акад. Андрейцев В. А. - К.: Юрінком їнтер, 1997. - 704 с.
6. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. - 249.
Loading...

 
 

Цікаве