WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Деградація грунтів, причини, їх виникнення і шляхи запобігання - Реферат

Деградація грунтів, причини, їх виникнення і шляхи запобігання - Реферат


Реферат на тему:
Деградація грунтів, причини,
їх виникнення і шляхи запобігання
Деградація грунтів - погіршення корисних властивостей та родючості грунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів.
Деградація земель - природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів.
Забруднення грунтів - накопичення в грунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості.
Головною з причин деградації грунтів є людська діяльність (антропогенне втручання). Людство чисельністю понад 5 млрд. чоловік і щорічним приростом 80-85 млн., оволодівши різними технологіями для забезпечення бажаних для себе благ і життєвого комфорту, змінює природу планети вже в глобальному вимірі. Не усвідомлюючи небезпеки, окремі нації і людство в цілому втягують Землю в грандіозний експеримент, хід і наслідки якого люди не можуть ні передбачити, ні контролювати.
Деградація, ерозія грунтів, зменшення гумусного покрову планети, забруднення отруйними хімічними й біологічними сполуками й радіонуклідами - такі очевидні наслідки антропогенного впливу на землю. Індустріальне суспільство мимоволі дає розгін процесам планетарного масштабу, керувати якими не готове ні морально, ні інтелектуально, ні матеріально.
В Україні ці процеси йдуть інтенсивніше, ніж у цілому на планеті. Із 60,3 млн. га її території 42 млн. га займають сільськогосподарські угіддя, 33,2 млн. га - під ріллею. За останні 30 років площа еродованої орної землі збільшилась на 1,9 млн. га, тобто втрачалося по 64 тис. га щороку, і зараз площа еродованих земель складає 11,3 млн. га або майже п'яту частину всієї території України.
Застосування у великих регіонах монокультур, порушення сівозмін, майже повна відмова від органічних добрив, зменшення частки бобових культур спричинюються до дегуміфікації грунтів, зменшення врожаїв. Природні кормові угіддя і випаси, надто так звані громадські, практично ніколи не отримували ні органічних, ні мінеральних добрив. Майже не застосовують жодних добрив українські фермери, в користуванні яких зараз 2,6% сільськогосподарських угідь і які виробляють 0,9% рослинницької та 0,4% тваринницької продукції.
Крім того, грунтовий покрив знищується при гірничорудних роботах, родючі землі забудовуються містами, промисловими об'єктами, під якими вже зараз опинилося понад 5% суші. На кожний кілометр автостради треба відвести 2 га землі, на кілометр газо- чи нафтопроводу - 4 га.
Нормативи показників деградації земель установлюються для кожної категорії земель з метою запобігання погіршенню їх стану і використовуються для здійснення контролю за використанням та охороною земель.
До нормативів показників деградації земель належать показники гранично допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів внаслідокантропогенного впливу та негативних природних явищ, а також нормативи інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення.
Використання в сільськогосподарському виробництві сільського-сподарської техніки, питомий тиск ходових частин на грунт якої перевищує нормативи, забороняється.
Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення встановлюються з урахуванням даних агрохімічної паспортизації земель.
При встановленні показників інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення визначаються сільськогосподарські культури, вирощування яких обмежується або забороняється, а також технології та окремі агротехнічні операції щодо їх вирощування.
Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення використовуються в процесі складання проектно-технологічної документації на вирощування сільськогосподарських культур.
В Україні назріла необхідність помітно зменшити відсоток розораних площ, перетворювати ріллю в культурні пасовища, повертати землю до її природного стану, застосовувати ощадливі способи землеробства й тваринництва, раціоналізувати усі затрати на виробництво хліба, харчів. Цього можна досягти лише в рамках загальнодержавних науково обгрунтованих програм за дієвого сприяння, участі та строгого контролю з боку держави й громадськості. За нищення землі треба карати, а не нагороджувати. Поки що спостерігаємо дивну реакцію: ні політики, ні вчені, ні преса (громадськість) не пов'язують зменшення валовою виробництва сільськогосподарської продукції в Україні з виснаженням земель, натомість у негараздах одні винуватять невдалих реформаторів, інші - рухівців, ще інші комуно-колгоспників, при цьому усі разом закликають нарощувати виробництво сільськогосподарської продукції, чого б це не вартувало. Пригадую, як на І з'їзді Аграрної партії зал довго аплодував такому ось гаслу: "Уся нація повинна працювати на село!". Невже, справді, українській нації не судилися інші обрії та інша мета, окрім як до "останньої гривні і до останнього сантиметра родючого шару землі лякати Європу і цілий світ, що ми їх завалимо хлібом і колись, може, досита наїмося його самі? Європі й світові, між іншим, від цих нахвалянь ні холодно, ні жарко. До речі, вони ніколи не вважали, що "хліб - усьому голова", а всього лиш харч для шлунку, продукт, товар, який можна більш чи менш вигідно виробити й продати на ринку.
То, може, час подумати, що хліб можна виробляти, не руйнуючи землю. Бо земля - то не лише власність селян, але й спільне надбання нації, держави, матеріальна передумова їх добробуту й самого існування.
Використана література:
1. Закон України "Про охорону земель". - К., 2003.
2. Дедю І. Екологічний словник. - Кишинів, 2000.
3. Основи екології. Підручник. - К., 2002.
Loading...

 
 

Цікаве