WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Екологія та економіка (минуле, сучасне, перспективи) (Курсова обота) - Реферат

Екологія та економіка (минуле, сучасне, перспективи) (Курсова обота) - Реферат


Курсова робота:
Екологія та економіка (минуле, сучасне, перспективи)
ПЛАН
1. Вступ.
2. Порівняння екології, економіки та екологічної економіки.
3. Напрямки досліджень для екологічної економіки:
а) шляхи досягненння стійкого розвитку;
б) оцінка запасів екосистем та національного капіталу
-витратний підхід;
-рентний підхід;
в) економіко-екологічні розрахунки;
г) моделювання екологічних процесів.
4. Економічні аспекти природокористування:
а) плата за користування природними ресурсами;
б) плата за забруднення;
в) система екологічного стимулювання;
г) створення ринку природних ресурсів;
д) вдосконалення ціноутворення;
е) екологічні фонди;
є) екологічні програми;
ж) продаж прав на забруднення;
з) екологічні ліцензії;
и) система "застава-повернення";
і) екологічне страхування.
5. Пріоритети у галузі витрат на охорону навколишнього середовища. Рекомендації спеціалістів для Центральної та Східної Європи.
а) безпрограшні інвестиції;
б) експлуатація, утримання та ремонт;
в) пріоритети у галузі державних капіталовкладень;
г) інвестиції для вирішення проблем, специфічних для різних країн;
д) низьковитратні заходи для вирішення специфічних тривалих екологічних проблем.
6. Висновки.
Вступ
Особливістю сучасного етапу господарського розвитку є формування концепції про тісний взаємозв язок між економічним та екологічним добробутом.
В наш час еколого-економічна проблематика визначає не лише ефективність функціонування усіх видів та форм господарської діяльності, але й принципіальні умови нормального функціонування кожної людини.
Екологічна економіка - молода наукова дисципліна, що відкриває нові напрями досліджень для прийняття науково обгрунтованих рішень із фінансування, планування, законодавчо-нормативного забезпечення керування соціально-економічними процесами в цілому і в галузі природокористування зокрема.
Проблеми, які досліджує екологічна економіка можна об єднати у дві великі групи. По-перше, це ефективне використання економікою природних ресурсів. По-друге, це пошук та обгрунтування методів запобігання та ліквідації збитків від забруднення навколишнього середовища. Ці проблеми мають вирішуватися на основі закономірностей природно-історичного характеру, а також із урахуванням потреб суспільства, що постійно змінюються; формування нової системи цінностей на тлі економічних проблем сучасності.
В теоретичному плані екологічна економіка спрямована на створення наукових основ концепції стійкого екологічно-економічного розвитку, а її практичне значення виражається в створенні науково обгрунтованих конкретних рекомендацій із раціонального використання природних ресурсів та збереження середовища життя людського суспільства.
Основні відмінності між екологічною економікою та її попередницями - традиційними економікою та екологією - показані в таблиці.
Напрями досліджень для екологічноі економіки
Для того щоб досягнути стійкості, необхідні кроки, де за основу беруться новітні дослідження. Такі дослідження нерозривно пов'язані з політикою та менеджментом. Екологічна економіка повинна розвивати такі основні напрямки:
-забезпечення умов для існування живих систем та стійкого розвитку
-оцінка національних запасів та національного капіталу
-економіко-екологічне моделювання на місцевому, регіональному та світовому рівні
-оновлення інструментів природоохоронного менеджменту.
І більш широко про кожен з пунктів. Стійкість не має на увазі ні статичну, ні тим більш застійну стагнантну економіку. До того ж ми повинні розрізняти поняття росту та розвитку. Економічний ріст ні в якому випадку не веде до стійкості, на відміну від економічного розвитку.
Стійкий економічний розвиток можна визначити як використання протягом тривалого часу без значного виснаження національних запасів, в тому числі й природного капіталу (сировини).
В бізнесі до національних запасів належать довгострокові активи, такі як споруди та обладнання, що використовуються як засоби виробництва. Природні ресурси - це грунти та атмосферне повітря, рослинний та тваринний світ, що формують екосистеми. Цей "природний акціонерний капітал" використовує "первинні компоненти" ( сонячне світло) на потреби самоі екосистеми та на утворення запасів природноі сировини. Прикладами природного капіталу можуть бути ліси, популяціі риби, запаси нафти. А запаси природноі сировини - це деревина, спіймана риба, викачана нафта.
Необхідно також зупинитися на екологічній класифікаціі природного капіталу. Вона базується на ознаках вичерпності та відновній здатності. Виділяють:
-невичерпні. Використання не призводить до виснаження в даний час або в майбутньому (сонячна енергія, внутрішнє тепло землі, енергія води, повітря)
-вичерпні невідновні - безперервне використання веде до зменшення запасів, до такого рівня, при якому подальша експлуатація економічно недоцільна. Не здатні до самовідновлення у термінах співрозмірних до термінів споживання
-вичерпні відновні - ресурси здатні до відновлення (через розмноження або інші природні цикли) - флора, фауна, водні ресурси.
Зараз ми маємо нову еру, де лімітуючий фактор розвитку - це не штучний капітал, а збережений природний. (Для видобутку деревини обмежуючим фактором будуть збережені ліси, а не потужності лісопильного заводу). Більшість економістів розглядають природні та штучні ресурси як взаємозамінні, а не взаємодоповнюючі фактори. Тобто жоден з них не може бути лімітуючим. (Обмежувати фактор може лише тоді, коли він є комплементарним).
Екологічна економіка розглядає природні та штучні ресурси, як фундаментально комплементарні і тому наголошує на важливості лімітуючих факторів. Це основна відмінність.
Оцінка запасів екосистем та національного капіталу
Щоб досягти стійкості, ми, перш за все, повинні визначити оцінки для продуктів (результатів діяльності) екосистеми так само як для екологічних товарів та послуг. Причому необхідно зважати й на те, скільки з екологічних живих систем ми можемо дозволити собі втратити, до якого часу ми можемо заміняти штучні фонди природними, яка частка наших національних запасів невідновна.
Зауважимо також, що ми не можимо застосовувати екологічну оцінку до так званих "неосяжностей" - людського життя, природноі естетики,перспективних екологічних прибутків.
Через невід'ємні складнощі та невизначеності у оцінюванні екологічноі екосистеми застосовують декілька незалежних підходів. Не досягнуто згоди, який з них найбільш правильний.
ВИТРАТНИЙ ПІДХІД I.Метод оцінки за безпосередніми витратами - сума витрат на освоєння та експлуатацію джерела ресурсів.
II.Метод оцінки за витратами, коли враховуються не лише безпосередні фінансові витрати але й збитки від його експлуатацій. Складовими цього підходу є:
-оцінка за принципом втраченого прибутку. Вона має на увазіоцінку втраченого прибутку через відмову від одного виду використання ресурсноі
Loading...

 
 

Цікаве