WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Сковорода й духовне обличчя України у ХVІІІ сторіччі - Реферат

Сковорода й духовне обличчя України у ХVІІІ сторіччі - Реферат

на гачок, улаштовуються лови сіткою. Широко отвирається двері до дворянського стану для основної маси козацьких старшин. Ловляться грубі козацькі оселедці, їм позваляється закріпачувати селян, щоб тим сильніше закріпостити цілий нарід. Тоді різними способами легко вже винищити основне, здорове ядро козацтва.
Царські деспоти поставили ставку на дворянство. Більшовицькі сатрапи подібними методами роз'єднання і винищуванняповторили ту саму політику, роздмухуючи сліпі сили ненависті селянства і робітництва. "Визволивши" селян, забралися до винищування їх самих, основного, здорового ядра народу. Після знищення козацтва як суспільної верстви був це дальший, історичний етап нищення українського народу.
Треба ствердити, що ця політика царату вдасться. Царі приєднують на свій бік і підчиняють собі як льояльних дворян більшість провідної верстви українського козацтва. Закріпощують, позваляючи закріпощу вати. Вдається!
І це є те страшне слово. Тут треба відваги і тверезості. Що значить це слово: "вдається"? Моральна руїна не була наслідком політики царату, але була її передумовою, її основою, підложжям і матерією. Моральна руїна не була наслідком закріпощення України царатом, але причиною її поневолення.
Груба риба козацьких старшин зачала клювати затроєне м'ясо дворянських ласк, почестей, наживи, маєтків, блеску і влади (над кріпаками!). М'ясо можна їсти і в єгипетській неволі. Чи ви боролися за м'ясо? Чи за фальшивий блиск дворянства? Були такі, що змінювали свої козацькі прізвища на дворянські. Були
такі, що шукали собі дворянських предків і видумували генеалогічні дерева. А далі зачали стидатися зв'язків з народом. Були й такі.
Яка це страшна руїна моральна!
Були й такі, що до кінця- тобто до мученицької смерті, заслання чи прогнання несли високо незаплямований прапор козацької і народньої чести. Були такі, що рятують цю честь перед історією. З їхніх духів встають правдиві представники духової єдності народу.
Але вислід історії е зумовлений сумою духової сили народу. Як воно було з усвідомленням духової єдності? Що думали ті козаки, які пхалися в дворянство? Чи були вони свідомі великих історичних призначень заключених в ідеї святого, вільного лицарського ордену козаків.
Спитаймо самих козаків. Самійло Величко, представник козацької традиції, в передмові до свойого літопису бачить причину упадку України перш за все в тому, що після Хмельниччини наперед між знатними, а пізніше й між посполитими козаками настали гнів, незгода, жадоба влади, роздвоєння, зрада, зависть, ворожнечі, міжусобиці з кровопролиттям і всякі їм подібні лиха й гидкі речі; це все й ворожі напади з усіх боків на Україну спричинили - на думку Величка- її руїну.
Так думав Величко, що дуже близько стояв до козацької дійсності і дуже близько стоїть- як бачимо- до... історіософії.
Але пригляньмося самим подіям, які кидають світло на духове обличчя XVIII століття.
Своє найяскравіше оформлення, повну наявність своїх цілей і метод досягає царська політика за Петра І.
Ось лист його міністра Голіцина:
"Задля нашої безпеки на Україні треба насамперед посіяти незгоду між полковниками й гетьманом. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ побачить, що гетьман уже не має такої власті, як Мазепа, то надіюсь, буде приходити з доносами. При цім не треба поводитися з донощиками суворо; якщо двоє прийдуть із брехливим доносом, але, коли обійтися з ними ласкаво, то третій прийде вже з правдивим доносом, а гетьман з старшиною будуть боятися. Як раніш я до Вас написав, так і тепер кажу: треба, щоб в усіх полках були полковники незгідні з гетьманом; якщо між гетьманом і полковниками не буде згоди, то всі справи їх будуть нам відкриті".
Цинічна перверзія, повне усвідомлення злочинності своєї роботи, викликування найнижчих інстинктів страху, зависті, брехливості, злоби, свідоме викликування розкладу.
Філософів, що сумнівалися б у існуванні радикального зла, треба відіслати до царських архівів, бо наведений лист не с єдиною квіткою. Історія знає таких документів безліч.
Тільки святі лицарі правди могли б устоятися проти встрявання втілених чортів у людську історію. Кожна їхня слабість веде просто в обійми неволі - духової і фізичної.
Сотки тисяч найкращих козаків і селян гинуть при осушуванні багон, благородними кістками вимощують болото для закріплення царської величі. Власними кістками будують фортеці свойого закріпощення. Посилається козаків на війну саме з метою їх винищення. В тій цілі не забезпечується їх ані підмогою, ані постачанням. Клясичним прикладом такого винищування "власного війська" було полководство злославного Мініха у кримському поході 1735 р.
Справедливо запалює Шевченко вогонь святого гніву проти царату у свойому "Сні". Цей вогонь розгориться по всьому світі.
А рівночасно із фізичним нищенням розкладається козацтво морально. "Кращих" з поміж старшин - тобто податливих на зло - нагороджується достоїнствами, маєтками, владою, фальшивим блиском царського дворянства. Цей рух що раз більше прибирає на силі.
Сковорода стрінеться з царським двором віч на віч. Дістане чин від Єлисавети і цей чин отворить йому дорогу до великої кар'єри. Але побут на царському дворі не тільки не знищить його морально, але навпаки, він вийде із цього бою скріплений пробою Геракля.
Філософська діяльність Сковороди припадає на час Катерини II. XVIII століття це великий тріюмф цієї розбещеної відьми на царському престолі. Дух народу, Шевченко, в геніяльному прозрінні засудить малу дитину за те, що усміхнулася, як ця вовчиця їхала відвідувати Україну. Ця подробиця достаточно сильно змальовує усю грозу і жахливість її панування.
Це вона завершує політику Петра І. Це вона остаточно закріпощуе Україну і торжественно проголошує свій тріюмф.
Цей тріюмф - це обдарування України грамотою про вільність дворянства 1785 р. Після повного і цілковитого розгрому навіть залишків козацтва, проголошує російський деспотизм волю дворянам:
"Вільно вам, закріпаченим закріпощувати до кінця закріпачених вже козаків і селянство, бо, закріпощуючи їх, ви ще грубші накладаєте кайдани на закріпаченого вже вашого духа, на вас самих і на цілий ваш закріпощений нарід". Такий був справжній, духовий зміст глумливої грамоти про вільність дворян, що завершувала цілі століття царської політики. Це тріюмф монгольського деспотизму.
Новоспеченому українському дворянству приноситься в жертву інтереси всіх інших верстов населення за ціну забуття скасованих вже навіть останків самобутнього ладу української козацької
Loading...

 
 

Цікаве