WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Основи культури мовлення - Реферат

Основи культури мовлення - Реферат

(антитеза), оклична й питальна інтонація, риторичні запитання, пауза та ін.
Речення слід будувати таким чином, щоб ключова фраза була розміщена в його першій частині. Набагато легше сприймається на слух зміст, коли речення починається Н. відмінком, ніж декількома конструкціями в непрямих відмінках із прийменниками, наприклад:
неправильно правильно
В останньому університетському Професор Бойчишин у своїй статті,
збірнику, у першому його розділі, яка розміщена в останньому
розміщено статтю професора університетському збірнику,
Бойчишина, де йдеться... зазначив...
У письмових текстах його частини закріплені за певним , місцем на аркуші й виділені шрифтом чи засобами рубрикації (абзац, параграф, розділ тощо). В усному - можливі відступи, умотивовані повтори й перенесення окремих текстових частин. Якщо писемний текст має форму монологу, то усний не виключає діалогових і навіть полілогових варіантів.
Наявність правильно побудованих дієприслівникових зворотів (або їхніх замінників), як правило, на початку речення, дозволяє більш образно подати навіть сухий технічний текст, наприклад:
неправильно правильно
Не дивлячись на обмежене Незважаючи на обмежене
фінансування.... фінансування...
Попри обмежене фінансування... Дарма що нам обмежили
фінансування...
По закінченні навчання... Закінчивши навчання...
При рахуванні треба... Рахуючи, треба...
По одержанні коштів... Одержавши кошти...
Перевагу слід надавати простим реченням, у яких зберігається прямий порядок слів: підмет іде перед присудком, означення - перед означуваним словом:
неправильно правильно
Було досягнуто високого рів- Наше підприємство досягло
ня якості продукції, заплано- запланованого високого рівня
ваного нашим підприємством. якості продукції.
Спільним для писемного й усного варіанту тексту є висока частотність у використанні та повторюванні стійких словосполучень - кліше й водночас відсутність зайвих слів, які ускладнюють сприйняття:
неправильно правильно
Ми, на нашому підприємстві, Підприємству доводиться
можемо розраховувати розраховувати лише на
лише на свої особисті сили. власні сили.
Якщо підмет названий живою особою, то присудок матиме форму активного стану, наприклад:
неправильно правильно
У виступі міністра висвіт- У виступі міністр висвіт
лювалося його бачення лив власне бачення шляхів
шляхів реформи освіти. реформи освіти.
Узгодження присудка з підметом
Іноді в ОДС підмет не узгоджений із присудком за ознаками роду, числа або особи й це ускладнює сприйняття інформації, призводить до її спотворення. Розглянемо деякі зі склад них моментів узгодження присудка з підметом.
1. Підмет, до складу якого входить числівник один (сорок один, дев'ятсот тридцять один і под.), вимагає присудка у формі однини, бажано в описовій конструкції, наприклад:
неправильно правильно
Фірма отримала нові На адресу фірми надійшов
часописи в кількості двадцяти двадцять один примірник
одного примірника. нових часописів.
2. Якщо до складу підмета входять числівники два, обидва, три, чотири - присудок у реченні повинен стояти у множині, наприклад:
Обидва пристрої вийшли з ладу.
Три автомобілі потребували ремонту.
Але якщо вжито безособову конструкцію з дієприкметником на -но, -то - в однині:
Було розглянуто три перших варіанти.
3. Якщо до підмета входять числівники від п'яти й більше, присудок може стояти як в однині, так і в множині, залежно від контекстового значення підмета.
Коли підмет називає пасивні особи, предмети, Ідо подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині, наприклад:
Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів.
Але якщо підмет називає групу осіб, предметів, кожний із яких діє активно й самостійно, присудок переважно ставиться у формі множини:
Шість аспірантів склали іспит достроково.
4. Коли треба зазначити приблизну кількість осіб, істот, предметів, явищ, уживають слова багато, більшість, декілька, меншість, решта, частина й под., які узгоджуються з іменником у формі Р. відмінка множини, наприклад:
Багато теплих слів почули сьогодні наші ветерани.
Частина контейнерів були в непридатному для транспортування стані.
Більшість виборців віддали свої голоси за молодого кандидата.
5. Якщо до складу підмета входить питальний, заперечний чи інший займенник без ознаки числа, то узгоджений із ним присудок ставиться лише в однині, наприклад:
Ніхто з учасників конкурсу не встиг вчасно виконати поставлене завдання.
Дехто із присутніх почав голосно вимагати додаткової перерви.
6. Якщо підмет, виражений займенником ви (так звана пошанівна множина), позначає однину (у формі звертання, Кл. відмінка), то узгодження з присудком здійснюється за ознакою числа, наприклад:
Ви уклали річний кошторис? Сьогодні ви внесли доречну пропозицію.
Але коли в реченні наявний складений іменний присудок із прикметниковою іменною частиною, він може вживатися як у формі однини, так й у формі множини:
Кудряш Оксано, ви зарахована на перший курс нашого університету.
Офіційно-ділові стосунки вимагають уживання присудка лише в множині:
На мій подив, ви не до кінця зрозуміли переваги даного варіанта.
Не є нормативним в ОДС форма вони та присудок у множині, коли йдеться про третю особу, тим паче в її присутності, наприклад:
неправильно правильно
Знайомтесь. Це наш Знайомтеся. Це наш кращий
кращий програміст. програміст Гліб Якович.
Вони допоможуть Він допоможе вирішити...
вирішити... або ... програмістГліб Якович.
Гліб Якович допоможе вирішити...
Типові порушення як писемної, так і усної синтаксичної норми в побудові словосполучень є результатом низького мовно-культурного рівня, недостатнього знання української мови або вплив іншої мови тощо:
згідно з... (чим) але відповідно до... (чого)
ім'я Леся але звуть Лесею
командувач (чого, а не чим)
оснований на... (чому), a заснований (ким)
Більш детально про ці та інші складні випадки керування, узгодження, уживання прийменниково-безприйменникових конструкцій див. у відповідних розділах та в Додатках 1 і 3.
ТЕРМІНИ ТА ЇХ МІСЦЕ В ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ
Наукові поняття визначаються спеціальними словами - термінами, які складають основу наукової мови. Термін - це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає пошта, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, що розуміти, яке поняття вкладати в той або інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініції - лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі.
Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:
а) системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної І предметної сфери);
б) наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;
в) моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;
г) стилістична нейтральність;
д) відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.
На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних Ключових понять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна легко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовані в словниках останніх видань.
І Терміни конкретної галузі знання або діяльності складають oкрему терміносистему (термінологію).
Loading...

 
 

Цікаве