WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура Передньої Азії і Стародавнього Сходу - Реферат

Культура Передньої Азії і Стародавнього Сходу - Реферат

схематичний орнамент. Образ рельєфу - ніби зображальне письмо, з якого виникло піктографічне письмо. Знак "голова" подібний до людської голови, знаки "уста", "вода" нагадують ребуси. Від Шумеру цей вид письма перейняли вавілонці. Для кожного предмету був свій знак. Вони формувалися рядами на камені, один над одним. (Наприклад стела Нарам- Сіна, ХУІІ ст. до н.е.).
Відомий знаменитий шумерійський епос про Гілгамеша, сага про героя, який був втіленням найвищих чеснот: відваги і сили (перемога надлевом), спрага знання, прагнення до щастя і безсмертя. Він шукав правду і її знайшов, зазнає блаженства в райському саду, слухає мудрих порад жінки користати з принад і втіх життя. Гілгамеш , попередник пізніших героїв - Геракла і Тезея - переміг небесного бика (64/32, перше зображення людини-переможця в мистецтві). Закарбована в камені легенда про Гілгамеша - це твір найдавнішої літератури.
Отже, мистецтво Шумеру не лише прославляло царя, а й бога-героя (Гілгамеш). Фігури в шумерійських святинях мали заступати людей в молитві. На їх зображеннях виділяється вираз глибокої побожності в широко відкритих очах. У молитвах шумерійців часта повторність зворотів. При звертанні з молитвою до найвищої істоти вперше в історії культури підносився людський дух. (64/31). Очі (64/34). Водночас підкреслювалась брутальна енергія правителя, його статичне тіло, "замкнуте" в колоні з діориту (64/37).
Ассірія
Будова була проекцією міфічного простору, розмежування неструктурованого хаосу. Чотирикутність як виклик криволінійності дикої природи. Храм зіккурат чотиристоронній з сирої цегли, нетривкість. Терасна композиція уособлювала світову гору, протиставлення неба і землі. Нижня частина - чорна(підземелля), середня - червона (земля), верхня - біла, вапно (небо). Пандуси-сходи - єднання світів, а в контексті ритуальної процесії - мотив сходження на небо, очищення як шляху людини. Притча про Вавилонську вежу походить від 90-метрового зіккурату Етеменанки (6 ст до н.е.), нагорі було блакитне святилище з золотими рогами бога Мардука. Типовий східний дім закритий з усіх боків, аккадський палац Ашнунака, шумерський "палац А", ассірійський палац царя Саргона ІІ. Міський мур чотиристоронні зубчаті стіни з вежами, прорізані вісьмома воротами.сакральна межа простору окреслювалася і ритуалом ( об'їзд царським подружжям меж, імітуючи руз бога Сонця.
Міфологія на образах звірів і тварин. Образ жорстокого і могутнього звіра. У образах - позаперсональність і поза часовість міфічних образів - символів соціального становища людини: цар, страждник, багатий, бідар як представники соціальних верств, а не особистості. Етичний кодекс проголошував дотримування загальноприйнятих норм: жити сім'єю, надавати допомогу, шанувати старших і вищих, порушення зв'язків як страшне зло.
Проста людина мала бути смиренною і нікчемною у зверненні з благанням до всемогутнього Бога. Моління з благоговійно складеними руками, широко відкритими очима, великими вухами, що напружено прислухаються до мудрості. Подібні статуї призначалися для "моління" замість їх господаря у храмі, тому на їх спині викладалось прохання до Бога. Відмова від реалістичності фігур заради виразності функції пози і жесту: "У молитві простягаю я до тебе руки, падаю перед тобою на коліна".
Людина - це іграшка провидіння. Виправдання страждання як загального порядку речей. Навіть неслухняність людини перед Богом сприймалась лише як передумова слухняності, її перевірка, закріплення - як у історії праведного Йова (Старий Заповіт). Його богобоязність та послух було піддано випробуванню втратою власності, загибеллю дітей, страшними хворобами (біблійна "Книга Йова"). Однак спокуса непокірності переборювалась і по тому торжествувала єдино істинна чеснота слухняності. Людина тут виступала позбавленою власної волі, вона була лише полем боротьби вищих сил, а ситуація божества, яке перетворює її існування на суцільнае страждання, описувалась у рамках канону теодицеї, тобто боговиправдання. У старозаповітних текстах рух історії сприймався як договір між Богом і людиною, як визначальне спрямовування історії лише Господом. Історія розумілася як виконання договору з Богом і членувалася за добами правління окремих царів (доба Хаммурапі, Саргона, Ашурбанапала), які вважалися святими і впорядковували світ. Царі відали не лише військово-політичними справами, а головно господарським життям, консолідацією суспільства. Обожнювалася особистість правителя,як основа цивілізації і впорядковував некерованого хаосу.
Умовність образотворчого канону зображення виявилась у виразі функції персонажа. Побутував канон незворушного, сильного, безжального Правителя у зображенні. Гачкуватий ніс, густі брови що сходяться на переніссі, кругла голена голова, кучерява борода, коротка шия, повні плечі.
Ідея правителя втілена в рельєфах "Цар на війні", "Полювання", "Бенкет" Полювання царів жорстоке: вражені стрілами звірі, безжалісність людини в боротьбі з хижаками - непохитна воля і страшна сила володаря. Вовчий апетит володаря (на бенкеті) - це мало бути свідченням його фізичної могутності та життєздатності (обильність як результат мудрого і ефективного правління). (Показати зразки з М. Алпатова).
Минуле зображувалося попереду, і орієнтація була на минуле як зразок для майбутнього. Майбутнє ховається за спиною і його ще треба буде побачити Предметне осмислення і подієве наповнення часу (Еклезіаст). Відсутність розвиненого заупокійного культу зверненість до землі і земного в образотворчих мистецтвах, на противагу заглибленості у вічне житя в давньоєгипетській традиції: "Небо далеко - землі дорогоцінна, ніщо не цінне, окрім насолоди життя" - з "Повчання Шурупака". В літературних джерелах знаходимо поради наслідувати своїх попередників, "Розмова господаря з рабом" (зачитати дещо з Франка). Поцейбічна орієнтація у давньосхідних текстах на примат земного життя як найвищої цінності, смерть вважалася абсолютним злом.
Культура Західної Азії за М. Алпатовим
Культура стародавнього Єгипту виникла більше 6 т рр. тому. В часи утворення єдиного царства з локальних державних об'єднань (поч.. ІІІ тис до н.е.) Єгипет став централізованою деспотією. У єгиптян були певні відмінності світоглядних універсалій від шумерів і палестинців. Регулярність природних явищ, періодичність чітка розливів Нілу, одностайність і територіальна замкненість ландшафту і господарського середовища формували поняття світу як тривкої субстанції (не як у Месопотамії і
Loading...

 
 

Цікаве