WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Світова й українська культура середини і кінця ХІХ ст. - Реферат

Світова й українська культура середини і кінця ХІХ ст. - Реферат

М. Равель), театрі. Паралельно з пошуками імпресіоністів в образотворчому мистецтві розгортається неоімпресіонізм (Ж. Сера, П. Синьяк) і постімпресіонізм (П. Сезанн. П. Гоген, В. ван Гог, А. Тулуз-Лотрек).
Стилістикаімпресіонізму виникла в руслі філософії позитивізму з ййого інтересом до конкретного факту, "феномена", що веде до "оптичної" точності імпресіоністів. "Я малюю те, що зараз відчуваю", - писав Пісарро, - "куточок природи, сприйнятий через темперамент". Каритинам імпресіоністів притаманна безсюжетність, безісторичність; вони зображують мінливе, завжди нове. Художник не оспівує, не філософує, він просто малює, намагаючись спіймати сьогочасне враження. Імпресіонізм виник у нову добу, коли революції минули, мистецтво вже не претендувало на участь в соціальних битвах. Митець прагнув власним поглядом побачити оточуючий світ, передати передусім свіжі враження.
Едуар Мане (1832-1883) -"Сніданок на траві", "Бар у Фолі Бержер", "Флейтист". Клод Моне (1840-1926) - картина "Дикі маки", сповнена гармонією світла і повітря. Каміль Пісарро (1831-1903) - гра кольорів у картині "Черврні дахи". Огюст Ренуар ( 1841-1919) - гра світла в картині "Бал в Мулен де ля Ґаллет". Скульптор Огюст Роден був автором скульптури "Громадяни Кале" з рисами імпресіонізму. Визначні композитори-імпресіоністи - Клод Дебюссі та Моріс Равель. Клод Дебюссі - автор симфонічних творів "Пообідній відпочинок фавна", фортепіанних п"єс "Відображення", "Затонулі собори". М. Равель - автор знаменитого симфонічного "Болеро".
Імпресіоністична стилістика породила напрям символізму в літературі. У поезії Поля Верлена (1844-1896 "Сумні пейзажі" душа ніби запозичує із зовнішнього світу краєвиди, здатні змалювати її стан. Риси символізму присутні у творчості Метерлінка, Верхарна (Бельгія), Е.М. Рільке, пізнього Г. Ібсена, О. Уайльда. В романі О. Уайльда "Портрет Доріана Ґрея" - схиляння перед красою. Предмет художнього втілення - прекрасне, а не груба реальність. Мистецтво, на думку символістів, формує реальність, воно не залежить від істини і моралі. Анатоль Франс (1844-1914) писав, що ми бачимо світ лише крізь наші почуття, які його деформують і його забарвлюють. Марсель Пруст (1871-1922), французький символіст, у романі "У пошуках втраченого часу" вводить поняття "інстинктивної пам'яті": пригадане відчуття пригадує подію, спогад є істинним життям, яке вклинюється в сучасний момент. Роман - це фіксація вільного потоку спогадів.
В останній третині ХІХ ст. творять художники-постімпресіоністи - Поль СезаннЮ Вінсент Ван Гог, Поль Ґоген (в якого поєдналися імпресіонізм, символізм і примітивізм). Поль Сезанн (1839-1906) змалював світ споглядання, замріяності, він був передвісником кубізму ("Гора Сент-Віктуар"). Вінсент Ван Ґог (1853-1890) створив "Іриси", "Поля в Оверні". В його картинах - сум'яття, щемлива туга, олюднений світ речей, він передвісник експресіонізму. Художник висловився, що "найкращі картини створені напам'ять". Поряд з цими напрямками в мистецтві другої половини ХІХ ст. існували ідеї "мистецтва для мистецтва" (Теодор Ґотьє), близькі до неоромантизму, академічна стилістика (Пюві де Шаван, група "Салони" - Жюль Бретон, Жером, Бодрі, Кутюр). Мистецтво кінця ХІХ ст. відзначене нестійкою рівновагою панування з одного боку суб'єктивізму, посилення якого пізніше привело до символізму, експресіонізму, формалізму, авангардизму - і, з другого, посилення об'єктивізму привело до натуралізму, або повертається до неореалізму і неокласицизму.
В Україні другої половини ХІХ ст. реалізм виникає у творчості Т. Шевченка як еволюція його романтичного світобачення. Виникають осередки науки і освіти - Київський університет св. Володимира (1834), Новоросійський університет, Ніжинський педагогічний інститут. В той же час імперська влада видає укази щодо обмеження і заборони вживання української мови у друкованих виданнях (Валуєвський циркуляр 1863, Емський акт 1876). Історичну науку розвивають Михайло Драгоманов, Володимир Антонович (1838-1908), Іван Франко, Павло Житецький. Визначним мовознавцем був Олександр Потебня ("Мысль и речь"). Павло Чубинський представляв етнографічну науку. Філософ Памфіл Юркевич розроблє т. зв. "філософію серця" (розум - загальне, серце - неповторне й унікальне, особистісне. Серце породжує, розум розплановує).
Літературу реалізму представляють у 1870-90 рр. П. Мирний, І. Нечуй-Левицький, І. Франко, П. Грабовський, Л. Українка, Я. Щоголів. В образотворчому мистецтві працюють художники-реалісти К. Трутовський, С. Васильківський ("Козацький пікет"), О. Сластьон ("Проводи на Січ"), К. Крижицький ("Хутір на Україні"), К. Устинович ("Шевченко на засланні").
Український реалістичний театр "корифеїв" представляють М. Кропивницький, автор бл. 40 п'єс ("Дай серцю волю"), М. Старицький, автор історичних романів "Буря", "Руїна", інсценізацій прози інших авторів ("За двома зайцями", "Тарас Бульба", Циганка Аза"), І. Карпенко-Карий (Тобілевич) - автор драматичних творів "Бурлака", "Наймичка", Безталанна", "Мартин Боруля", "Сто тисяч", "Бондарівна", Борис Грінченко ("Степовий гість"). У Львові з 1864 р. працює театр "Руська бесіда", який очолював О. Бачинський.
У 1850-60 рр. і впродовж наступних десятиріч панівною стає народницька ідеологія. Діячі культури поширювали освіту широких народних мас, інтелігенція захоплювалась народними звичаями, фольклором, життям селян. Створюються в Києві україномовні і російськомовні недільні школи, громади, які поширювали культурно-патріотичні ідеї, мріяли про незалежну Україну, збирали історичні і фольклорні матеріали, вели освітню діяльність. До Київської громади українофілів належав і П.Чубинський, М. Лисенко, літературознавець П.Житецький, історик В. Антонович, Т. Рильський.
Під кінець ХІХ ст. зростає національна самосвідомість як вираз інтенсифікації становлення нації, що виявилася у спільності психічного складу етносу і національного характеру. Ця самосвідомість пройшла шлях від усвідомлення утопії панслов'янізму до реального усвідомлення несприятливого стану українства на території, поділеній між імперіями. Доба ХІХ ст. в культурі України може бути названа класичною, бо саме тоді остаточно сформувалися риси національного характеру і втілилися у видатних мистецьких зразках, що стало основою дальшого розвитку української духовної культури.
Використана література
1. Лекции по истории эстетики. Ки. З, ч. 2. Л., 1977. С. 12.
2. Шеллинг Ф.-В.-И. Философия искусства // История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли: В 5 т. М., 1967. Т. 3- С. 155.
3. Плеханов Г. В. Литература и эстетика: В 2 т. М., 1958. Т. С 123.
4. Оганов О. О. Произведение искусства и художественный образ. М., 1978. С. 4.
5. Гегель Г.-В.-Ф. Эстетика. Т. 1. С. 105.
Loading...

 
 

Цікаве