WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Світова й українська культура середини і кінця ХІХ ст. - Реферат

Світова й українська культура середини і кінця ХІХ ст. - Реферат


Реферат з культури
Світова й українська культура середини і кінця ХІХ ст.
Від середини ХІХ ст. відбувається розгалуження стилів у всіх видах мистецтв. Тепер в одну добу співіснують різні стилі у кожному виді мистецтва (живописі, літературі, музиці, архітектурі тощо). В архітектурі панує еклектика, звернення до стилю класицизму, ренесансу, елементів бароко. В образотворчому - живописі, скульптурі - класико-академізм, поряд з ним романтизм, реалізм. Як протиставна реакція на академізм виникає імпресіонізм. В музиці співіснують романтизм, неоромантизм, реалізм (опери Верді), імпресіонізм, веризм (натуралізм).
Реалізм як стиль і метод творчості - це художня система, обґрунтована теорією та естетично усвідомленим досвідом. Митці-реалісти звертаються до сучасності в усіх її проявах з опорою на точну науку. Чітка і зрозуміла мова замінила "музичну" розпливчастість мови романтизму. Це пов'язано також і з підвищенням загального зацікавлення в суспільстві до точних наук. Зокрема, праця Ч. Дарвіна "Про походження видів шляхом природного відбору" вплинула і на погляди в соціології (Іполіт Тен). Метод реалізму виник в результаті як стрімкого піднесення матеріального виробництва, так і поширення позитивізму у філософії. Реалізм існував у мистецтві й попередніх епох, античний реалізм (Гомер, Фідій), ренесансний реалізм (Рафаель, Шекспір), бароковий реалізм (Рембрандт, Рубенс).
Реалізм ХІХ ст. виник на основі мистецтва Караваджіо, Коро (У картинах Каміля Коро "Венеція", "Перерване читання", "Візок з сіном" - ясна, точна техніка, гармонія), голландських майстрів, Давіда, Констебла, Стендаля, Бальзака. Батьківщиною реалізму можна вважати Францію після революції 1848 р. Одним з перших визначних реалістів-живописців був Ґюстав Курбе (1819-1877). Його картина "Похорон в Орнані" є класичним зразком реалізму в живописі. Тут відтворено цілу галерею портретів, картина вирізняється єдністю виразу деталей і цілості, поважним і суворим ритмом композиції, точною психологічною характеристикою персонажів, гармонією і поміркованістю барв, накладених соковитим штрихом. Головна ідея реалізму Курбе - це віра в активні сили людини в земному житті. Ґ. Курбе застосував термін реалізм до творчості ХІХ ст.: Все життя стає сферою мистецтва, головно - критично зображена гидотність повсякденності, гола правда, аналітичний розгром мрії, об'єктивізм, конкретність, зрозумілість, заперечення можливості чисто "духовного осягнення", фотографічність, деталізованість, стислий і ясний літературний опис. Від попередньої доби Просвітництва реалісти успадкували віру ві історичний прогрес як прогрес розуму. Якщо романтики протиставили самотність людини - стихії могутньої історії, трагізм ідеальних поривів - убогій і ворожій дійсності, то письменники-реалісти намагалися усвідомити індивіда в контексті розвитку суспільства, критикували його вади і протиріччя.
Французькі художники-реалісти об'єдналися в групу "барбізонців" - Теодор Руссо, Шарль Добіньї, Жан-Франсуа Мілле. Вони намагалися об'єктивно відобразити рідну природу, світ праці людей (Ж.Ф.Мілле "Сіяч", "Збирачки колосків"). На картинах Оноре Дом є "Дон Кіхот", "Різник", "Спогади", "Емігранти" - сатира, карикатура, алегорія, гротеск, трагічність.
Реалістичний напрям в поєднанні з романтичним представляє творчість Проспера Меріме драмою "Кармен", на основі якої написана визначна реалістична опера композитора Жоржа Бізе. Найвідоміші твори літератури реалізму написали французи Оноре де Бальзак - "Людську комедію", Стендаль - "Червоне і чорне", "Пармський монастир", Ґюстав Флобер - "Мадам Боварі", "Саламбо", Альфонс Доде - "Тартарен з Тараскона", Ґі де Мопассан (романи і новели). Англійський письменник-реаліст Чарльз Діккенс - автор романів "Пригоди Олівера Твіста", "Ярмарок суєти". Авторами реалістичної літератури є Шарль де Костер (Бельгія), Ганс Хрістіан Андерсен (Данія), Адам Міцкевич (Польща), Христо Ботєв (Болгарія), Шандор Петефі (Угорщина), Едгар По, Генрі Лонгфелло, Волт Вітмен, Марк Твен (США). Визначними драматургами-реалістами є Генрик Ібсен, Бернард Шоу (напрям "інтелектуального театру", прийоми парадоксу, викриття аморальності соціальної несправедливості - "Будино вдівця", "Людина і зброя", "Учень диявола", "Пігмаліон"), Ромен Роллан (реалізм поєднаний з неоромантизмом), Юхан Стріндберг (критичний реалізм поєднаний з символізмом).
Реалістів живила ідея віри в перемогу людини над природою. Прикладом є Ейфелева вежа як демонстрація можливостей нової техніки і повного використання можливостей нового матеріалу - заліза. ІІІ чверть ХІХ ст. принесла нові філософсько-естетичні ідеї ідеї: мистецтво мусить бути тісно пов"язаним з життям широких мас, а митець - борцем за справедливість. Реалізм боровся з романтизмом і академізмом, іноді помилково змішував мистецтво з наукою, критично ставився до необмеженої творчої уяви, визнавав пріоритет безпосередньо побаченого як предмета мистецтва. Людина подібно як і в ранньомодерних раціоналістів ставала психофізіологічною машиною. Реалізм накреслив відхід від символічних коренів мистецтва, призводив до гіперболіщзації змісту стосовно форми.
Л. Толстой вважав, що найважливіший герой в літературі - це правда. Російські художники-"передвижники" виразили критику зла, побут селян і міщан, популяризували мистецтво серед широких мас, започаткували течію народництва, широко впровадили жанровість (Максимов, Крамськой, Рєпін), історичний жанр (Суріков), пейзаж (Шишкін, Левітан, Васильєв). Російські письменники (Толстой, Чехов, Тургенєв, Достоєвський) і композитори реалізму (Мусоргський, Чайковський, Римський-Корсаков) зробили більший внесок у світову культуру, ніж російські живописці.
Відомий мексиканський художник-реаліст - Хосе Посада, його графічні роботи були предтечею авангардизму.
Музика ХІХ ст. реалістичного напряму мала великі здобутки в оперній творчості італійських композиторів Джузеппе Верді ("Отелло", "Ріголетто", "Травіата", "Аїда"), Джакомо Пуччіні ("Тоска", "Мадам Баттерфляй").
Архітектура ХІХ ст. наслідувала давні стилі ренесансу, бароко, класицизму і змішувала їх, будували костьоли в неоготичному та неороманському стилі, у виставкових павільйонах відзеркалилися різнаціональні архітектурні традиції. Шарль Ґарньє спроектував і спорудив будинок Опери в Парижі є рисами парадності і помпезності. Ґотфрід Семпер автор Опери в Дрездені (1878), Музею у Відні в стилі неоренесансу за італійськими зразками. В цих будівлях переважає еклектика, надмірність матеріалу і оздоб.
Поява в останній третині ХІХ ст. суб'єктивізму в мистецтві стимулювала пошук альтернативи як академізмові, так і критичному реалізмові. Нею став імпресіонізм спочатку в живописі (Е, Мане, К. Моне, О, Ренуар, Е. Дега, К. Пісарро), у літературі, музиці (К. Дебюссі,
Loading...

 
 

Цікаве