WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Модернізм: доба модерну і доба авангарду. Постмодернізм - Реферат

Модернізм: доба модерну і доба авангарду. Постмодернізм - Реферат

швидкості руху. В засобах дисгармонія кольорів, незібраність композиції. Руйнівна ідея футуристів - заклик зруйнувати музеї, вітати війну, мілітаризм та анархію.
Абстракціонізм постає у творах Василя Кандінського, Казимира Малевича - це мистецтво безпредметне, що не має жодного відзвуку дійсності, це чисте, незалежне від матерії духовне життя. В. Кандінський, "Імпровізація" (1912): Кольори і лінії можуть передати внутрішнє невиявлене почуття і передчуття. Жовтий - колір божевілля, синій - поклик у безкраї простори, пробудження потягу до чистого, зелений - символ ідеальної рівноваги, фіолетовий - болюче, згасаюче. Горизонталь - пасивна, жіноча, вертикаль - активна, мужня. Кандінський - останній представник літературно-психологічного символізму, подібно до А. Моро і М. Чюрльоніса, і разом з тим перший художник-абстракціоніст. П. Мондріан (Голландія) - чорні прямі лінії і три чисті кольори - червоний, синій, жовтий ("Композиція", 1921).
Казимир Малевич - винахідник супрематизму (поєднання імпресіоністичного абстракціонізму Кандінського і геометричного абстракціонізму Мондріана) - чистота відчуттів у композиціях з чорних, червоних і білих квадратів. (Пізніше повернувся до фігуративного живопису в реалістичних традиціях). Абстрактний експресіонізм Джексона Поллока (розкидання фарб на полотно без пензля). 1939 р. на кошти Рокфеллерів засновано у Нью-Йорку Музей сучасного мистецтва.
Сюрреалізм виник на ґрунті дадаїзму ("художнього хуліганства"), інтуїтивізму Анрі Бергсона (пізнання істини можливе лише з допомогою інтуїції, творчість є ірраціональним, містичним актом), психоаналізу З. Фройда, на "психологічному автоматизмі" підсвідомості. Творчість - це диктування думки при відсутності будь-якої естетичної або моральної заклопотаності. В літературі - це Поль Елюар, Луї Арагон, Федеріко Гарсія Лорка. У живописі сюрреалізму головне - це вплив на глядача асоціаціями (Сальвадор Далі), введення у нереальний фантастичний пейзаж предметів нарочито буденних або спотворення реальних до страхітливого образу ("Три сфінкси Бікіні", "Атомна Леда", "Передчуття громадянської війни").
В архітектурі 1920-х рр. панує функціоналізм (В. Ґропіус, Ле Корбюзьє). Музика першої половини ХХ ст. відзначається крайнім різноманіттям стилістичних напрямків і течій, з яких найвідоміші неоромантизм (Г. Малер, С. Рахманінов), неокласицизм (Пауль Гіндеміт, Ф. Бузоні, С. Прокоф'єв, Б. Бріттен), "нова фольклорна хвиля" (Б. Барток), неоімпресіонізм (О. Мессіан), експресіонізм (А. Шенберг, А. Веберн, А. Берг). Різні стильові напрями і національні ознаки поєднали у своїй музиці великі композитори ХХ ст. І. Стравінський і Д. Шостакович. Так звану авангардну "конкретну" музику писали П. Булез, П. Шеффер, А. Жоліве. Композитори пишуть у системах додекафонії і пуантилізму, використовують сонористичні ефекти - нерозчленовані у часі злиті звукові комплекси, "надтембри", "сонори". У соноризмі сама тривалість звуку в часі, моменти барвистості, переходу, переливання одного звукового ряду або тону в інший мають певне виразове значення (В. Кіллар, В. Лютославський, К. Пендерецький). Пошуки часто не давали великих мистецьких результатів, але позитивом було розширення палітри звукових засобів, нарощування композиторської техніки. Значно поширився і художньо збагатився негритянський джаз.
У літературі західного модернізму яскравим виявом був роман Джеймса Джойса "Улліс" (1922). Письменник збагатив техніку роману прийомом "потоку свідомості", багатомовністю, багатожанровістю, елементами пародіювання, поєднання реалістичності з міфологічною символікою. Ідею стоїцизму мужньої особистості втілив Альбер Камю у "Міфі про Сізіфа" ("Справи підуть набагато краще, коли назавжди буде покладено край надії"). Ґілберт Честертон, автор хороших детективних новел, писав: "щоб сильно радіти, досить простого буття. Все буття є прекрасне у порівнянні з небуттям" (1936). Внаслідок радянської пропаганди багато визначних мислителів були обмануті і зверталися з надією до радянських духовних цінностей (Р. Роллан, А. Франс, Т. Манн, Б. Брехт).
Література антитоталітаризму: Дж. Оруелл "1984", Семюель Коен "Великий терор", Оскар Гакслі "О чудовий новий світ", Вільям Голідінґ "Повелитель мух". Національна ідея, деякою мірою дискредитована німецьким націонал-соціалізмом, змагалася з ідеєю загально-гуманітарних інтернаціональних вартостей (К. Поппер, Т. Манн, В. Фолкнер). Фолкнер писав: "якщо дух націоналізму проникає в літературу, вона перестає бути літературою... Люди повинні бути насамперед людьми". На нашу думку, ця думка може бути слушною, якщо під націоналізмом письменник розумів великонаціональний шовінізм, а не патріотизм поневоленої нації.
У живописі і театрі виникають т.зв. "чорні гротески" експресіоністів, сповнені відчаю, пристрасті і шалу, динамізму і відчайдушності. Гротескне загострення образу, що започатковане постімпресіоністами, лягло в основу експресіонізму. Теоретик модернізму Герберт Рід: мистецтво стає таємничим і суб'єктивним, як магія; сучасний художник виражає у своїх творах стан власної душі в момент творення. І лиш випадково він може виразити деякі об'єктивні структури.
У Франції середини століття виникає "новий роман" з його концепцією: зовнішній світ промовляє нам більше, ніж глибини людської душі, і слід описувати все, що потрапляє в поле зору, не відбираючи, а фіксуючи лише поверхневий шар явищ, слід точно реєструвати хисткий потік неусвідомлених поривів, почуттів, переживань. Французький "театр абсурду" заявив про себе як заперечення будь-яких традицій. Людське буття - абсурд, життя втрачає будь-який сенс перед постійною загрозою смерті; людину характеризують лише її вчинки, не підпорядковані жодній логіці; мова вмирає і перетворюється на голі штампи, спілкування стає неможливим і людина залишається самотньою (Семюель Беккет, Артюр Адамов, Ежен Йонеско "Носороги"). Ідея "Носорогів": обстоюй - не обстоюй свою гідність, все одно стоятимеш рачки... Йонеско вважає, що рід людський в основному складається з потенційного бидла (1960), (контраст до концепції, яку утверджував А. Камю: обстоюй свою гідність, не ставай на коліна, хоч як важко те зробити). Прийоми театру абсурду - зображення сновидінь, маячні божевільних, розщеплення особистості на кількох осіб, застосування гротеску, гіперболи, фантастики, метафори, ефектів шоку. Інтелектуальна драма представлена у творах Ж. П. Сартра. Реалістичні традиції - у п'єсах Артура Міллера, Теннессі Вільямса, Юджіна О'Ніла, Шона О'Кейсі.
Перформенс наслідує деякі риси театру абсурду: мінімальне значення тексту і слів, відсутність метафор, точного і конкретного змісту чи сценарію, метою є не стиль, а визначена моральна й інтелектуальна позиція. Виконується на міському майдані, всі деталі схеми рівнозначні, зображають стани свідомості, що виникають у процесі людського спілкування.
Видатний скульптор ХХ ст. англієць Генрі Мур, подібно до геніального Моцарта, не вписується в якийсь один мистецький стиль. Діапазонйого творчості охоплює
Loading...

 
 

Цікаве