WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Романтизм і українська культура - Реферат

Романтизм і українська культура - Реферат


Реферат з культури
Романтизм і українська культура
Романтизм - це, з одного боку, стійкі ознаки людської свідомості, а з іншого - доба, в яку ці якості стають головними в культурі. Романтизм походить від декількох понять: романський мовний світ початку ХІХ ст. з його народною мовою, романська архітектура того часу.
Переважні мистецький зацікавлення змінюються із сфери високого, благородного, класичного до сфери загальнозрозумілого, правдоподібного, простого і природного, до народних переказів, народної музики і поезії. Прокидається замилування до почуттів і переживань простих людей, до щоденного життя в природному середовищі, відмова від штучності урбанізованого середовища.
Вже просвітники почали збирати і публікувати народні балади, писати сентиментальні чутливі романи, Ж.Ж. Руссо, відійшов від просвітницької доктрини і оспівував "природну людину". 1789 рік можна вважати початком романтизму з властивою йому вірою в необхідність перевлаштування, устремління до творення після величезних потрясінь.
Між людьми Відродження ХУІ ст. і ХІХ є дещо спільне: сила пристрасті і героїчні пориви, індивідуалізм. А відмінності від світогляду Просвітництва дуже помітні: якщо просвітники вважали, що декілька простих розумних принципів можуть бути застосованими повсюдно, то романтиків захоплювала багатоманітність світу, абстрактні істини вони намагалися випробувати і доповнити конкретними спостереженнями. Світ людей і явищ не може бути простим, одноманітним, розумно облаштованим, а постає складним, багатобарвним, нерідко ірраціональним.
Внаслідок цього історія спонукає вивчати кожен народ зосібна, від його витоків. Такий погляд сприяв піднесенню культурного самоусвідомлення народів, яке змінювало понаднаціональні вірування ХУІІІ ст. і вимогу вірності своєму монархові. Це самоусвідомлення було культурним у тому розумінні, що сприймало кожну націю як унікальну сутність, цінністю її своєрідного внеску в культуру, яка становить здобуток всієї Європи.
Європа сприймалася як букет, складений з найрізноманітніших квітів. Романтики пробудили зацікавлення до Середньовіччя, бо кожен народ виявляв своє коріння в цій добі. Романи Скотта стали свідченням цієї розповсюдженої моди на все середньовічне, включно з готичною архітектурою, історичними пам'ятками, старовинними мовами текстів, пошуками витоків певних ідей наставлень і явищ.
Щирість і повнота релігійного почуття доби романтизму означала більше, ніж догма. Пробудилося захоплення античною старовиною, Британський музей поповнився колекцією мармурових шедеврів Парфенона, старовина викликала нові почуття, пов'язані з сучасною історією. Романтики дорожать людськими якостями, здатними допомогти особистості в боротьбі за оновлення світу, такими як енергія, готовність до ризику, здатність накопичувати конкретний досвід, відвага, інтелект, уява. Вірші вже не містять умовних алегоричних образів і думок, викладених особливою вишуканою мовою, вони висловлюють простою мовою все, що насправді відбувається у світі або душі поета.
Підноситься жанр історичного роману з правдоподібними подіями, іменами, звичками, житлами, матеріальними статками, любовними переживаннями людей, виписаними до найменших дрібниць. Романтики сприймали роман як засіб осягнення історії, а історію - як спосіб проникненням в таємниці психології. Для Скотта і інших романістів властиве співчуття до бідних і пригноблених, прагнення до справедливості, критицизм до зла. В Англії творили Т.Карлейль, Дж.Мілль, Бернс, Блейк, Байрон, Шеллі, Вордсворт, Колрідж, Д.Г.Ньюмен, Т.Де Куїнсі, У.Гезліт ; у Франціі - Ф.Шатобріан, А.Ламартен, Гюго, Віньї, Мюссе, Т.Готьє, А.Дюма, Ш.Фур'є, К.А.Сен-Сімон, Стендаль, П.Меріме и Ф.Гізо ; у Німеччині- Гёте, Ф.Шіллер, И.Г.Фіхте, Ф.В.Шеллінг, Ф.Гёльдерлін, Г.В.Ф.Гегель, Ф.Шлейєрмахер, Г.Клейст и Г.Бюхнер ; в Італії - В.Монті, Мандзоні, У.Фосколо, С.Пелліко, Дж.Леопарді ; в Іспанії - А.Рівас и Х.Еспронседа ; в Польщі - А.Міцкевич ; в Росії - А.С.Пушкін, М.Ю.Лермонтов и Н.В.Гоголь. Американський романтизм репрезентують два покоління, представлені Р.У.Емерсоном, Г.Д.Торо, Т.Паркером, Б.Олкотом, Маргарет Фуллер, Н.Готорном, Э.А.По, В. Вітменом, Г.Мелвіллом, а також художниками В.Олстоном, Т.Коулом і Э.Б.Дюраном.
Ідея еволюції, що сформувалася того часу в науці, не обмежувалася мислителями доби романтизму лише біологічними процесами. Будь-яка ділянка знання про суспільство базувалася на тому, що все у світі перебуває в русі і підлягає постійній зміні - становлення важливіше від буття, "Істина в русі". Мистецькими символами стає текуча вода. Засновник соціології О. Конт (як і позитивізму) підкреслює значення несвідомого в природі людини, яке нав'язує деякі бажання і устремління як складової частини не лише індивідуальної, але й суспільної поведінки, причому сфера дії несвідомого не вичерпується мистецькою творчістю, правовими й моральними нормами, а охоплює також релігійні вірування і передсуди.
Прикладом філософії доби романтизму може бути змальований Гете образ Фауста, прообраз романтика, що прагне обґрунтувати свої моральні переконання на життєвому досвіді і повернути собі душевний спокій, отримавши індивідуальну віру. Вивчити природу у всіх її виявах - те саме для романтиків, що й пізнати Бога і Його творіння. Вони бачили в людині цілісність, яка, не усвідомлюючи цього в усій повноті, поглинута у вирішення великої надзадачі, яка не має нічого спільного з буденними турботами ремесла, думками про класові інтереси та політику.
Мислителям і митцям романтизму життя бачилося як суцільність, яку можна розщеплювати при дослідженні на ізольовані фрагменти, але життя не може існувати як набір фрагментів: оскільки перед нами лише фрагмент, то по ньому не можливо ніколи розпізнати цілісного дерева життя. Є глибока неспіврозмірність між безпосереднім досвідом і абстрактними побудовами: "теорія повсюдно суха, мій друже, а дерево життя пишно зеленіє"(Гете). Ці слова засвідчують романтичне сприйняття життя - більш творче, ніж критичне, більш конкретне, ніж умоглядне, переважно синтетичне, а не аналітичне.
*******
Одним з найголовніших завдань творчості митців початку ХІХ ст. стає пізнання людини, проблема її гідного існування та пошуки виходу з трагічної суперечності між особистістю і соціальним середовищем. Внутрішній світ особистості значно еволюціонував і ускладнився порівняно з попередньою епохою: більш витонченими стали душевні порухи, сприйнятливість, зросло усвідомлення самоцінності, відповідальності, гідності, і, водночас, суперечливості приватного і суспільного інтересу: людина стає лише розгармонізованою часткою суспільного виробництва, відбитком свого заняття; її розриває суперечливість між особистим егоїзмом і суспільно обумовленою мораллю. Просвітництво пропонувало частковий вихід з останньої суперечності - виховання почуттів засобами мистецтва. Романтизм виник і як певне розчарування в ідеях просвітителів, які сподівалися на моральне оновлення суспільства доби капіталізму.
На ідеї індивідуальності, значно розвинутій з часів ренесансу, базується мистецтво романтизму, передовсім література. Романтизм виник на початку в Німеччині як відгук на французьку революцію на рубежі ХУІІІ-ХІХ ст. (брати Август і Фрідріх Шлегелі). У русі "Бурі й натиску", штюрмерстві, поєднався сентименталізм з передромантизмом, постає суспільне тло і національний колорит, жива народна мова (молодий Гете -"Гец фон Берліхіген", "Егмонт"). Фантазія і минуле, фольклор, національна традиція, історія культури і мови, свобода особистості, культ почуття і уяви, заперечення абстрактного раціоналізму - головні сфери інтересу в романтиків. Замість загальновизнаного об'єктивно "прекрасного" ідеалу романтики розуміють прекрасне як яскраву індивідуальну і національну своєрідність, замість
Loading...

 
 

Цікаве