WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Давньоукраїнська культура і культура України в Середні віки - Реферат

Давньоукраїнська культура і культура України в Середні віки - Реферат

характеристична золото-блакитним колоритом, прямолінійністю форми, монументальною архаїчністю. Нижче - мозаїка з зображенням Святої євхаристії: приземисті постаті, одностайність і сувора симетрія. Святительський чин на мозаїці - засновники церкви земної Григорій Богослов, Миколай чудотворець, Василій Великий, Іоанн Златоуст, Григорій Ниський, Григорій Чудотворець з індивідуалізованими обличчями, зосереджені, статичні і урочисті. Папа римський Климент також вшанований на мозаїці, бо його реліквії, привезені Володимиром із Корсуня, вважалися на Русі національною святинею і зберігалися в Десятинній церкві.
Фрески підкреслюють ті євангельські сцени, які висвітлюють три основні пункти християнського вчення: догму про хресну жертву (Христос перед Карафою", "Зречення Петра", "Розп'яття"), про воскресіння ("Жінки-мироносиці біля гроба Господня") і поширення християнського вчення ("Надіслання учнів на проповідь", "Зішестя Святого Духа").
Особливе місце займають фрески на світську тематику - сім'я Ярослава Мудрого, сцени зкняжого життя, скоморохи, полювання на вепра, ведмедя, на диких коней, змагання ряжених.
У мозаїках і фресках Софії більше свіжості і реалізму, спокою мужньої сили, ніж у витончених спіритичних візантійських, немає копіювання античних зразків, присутнє пряме звернення до людей, більшу цілісність духовного і тілесного, хоча головний психологічний акцент - у зображенні очей, чий зосереджений погляд фіксується на глядачеві. Статичність композицій, епічний тон живописного тексту, площинний ритм, енергійність ліній, крупніють кольорових плям та повторність їх ритму - характеристичні ознаки давньоукраїнського пластичного мистецтва.
Станкове мистецтво - це самостійні твори зображального мистецтва, зокрема іконопис того часу. Перейнята вже зріла візантійська іконографія на руському ґрунті витворила оригінальні мистецькі зразки. Іконописець чернець Києво-Печерського монастиря Олімпій, йому приписують авторство Володимирської Божої Матері 1147 р., перед якою молився Ігор, коли його було вбито. Збереглися ікони невідомих майстрів, зокрема "Борис і Гліб".
Книжкова мініатюра, переписана і оздоблена київськими майстрами представлена "Остромировим Євангелієм" 1057 р, виконана дияконом Григорієм на пергаменті урочистим шрифтом - уставом. Переписана з болгарського оригіналу, прикрашена численними ініціалами, заставками та трьома великими мініатюрами з зображенням євангелістів Іоанна, Марка та Луки яскравою та вишуканою колірною гамою. Довкола зображень - барвисті орнаменти подібні до орнаментів Софії. Малюнки "Євангелія" нагадують київські перегородчасті емалі. Лінії в зображеннях виконано золотом. Книжкова мініатюра представлена також "Ізборником Святослава" (1073), латинським "Трирським Псалтирем" з портретами Ярослава, княгині Ірини і Гертруди, сценами "Розп'яття" і "Різдва Христового", мініатюрами з зображенням історичних руських подій з Радзивилівського літопису 1205 р. (Копія з ХУ ст.). Там зображено події, будівлі, одяг, зброю, побутові речі. Заставки оточені численними зображеннями людей, тварин і птахів.
Таким чином, в останню третину ХІ - на початку ХІІ ст. мистецтво виявляється не лише у раніше вироблених монументальних формах, а й у вишуканих малих формах книжкової мініатюри і декоративно-ужиткового мистецтва. Декоративно-ужиткове мистецтво представлено металопластикою, різьба, обробіток дерева, ткацтво, килимарство та вишивка. Художнє ливарство продукувало ґудзики, дзвони, панікадила (Хорос - орнамент-обруч, штирі для свічок, жар-птиці, постаті святих). Майстри виробляли широкі браслети з орнаментальними композиціями зі звірів, птахів, танцюристів; скань - орнамент з найтоншого дроту. Найдосконалішими зразками є золоті корони-діадеми з перегородчастої емалі. На золотих пластинах рослинний орнамент та перлини; на середній пластині зображений Олександр Македонський.
Ткацтво і килимарство
Про театр, музику
Про архітектуру
Доба Відродження, що народилася в Італії і віддзеркалилася у мистецтві Європи ХУ і наступних століть, знайшла свій вияв і в Україні, особливо в архітектурі. Архітектори-італійці з Ломбардії, Феррари, Болонії та Риму напливають на Україну цілими гуртами, вступають в місцеві цехи і засвоюють властивості місцевої культури. Українізувалося і їхнє італійське мистецтво. Зі Львова італійці розходяться в міста Галичини, Волині,Подніпров'я. Коли в католицьких будівлях вони обмежуються до механічного пересаджування стильових форм італійського ренесансу, то в українських храмах модифікують свою традиційну творчість згідно з особливими вимогами православного культу, створюючи зразки українського архітектурного ренесансу. П'єтро з Люгано є будівничим братської церкви Успення у Львові (1559, згоріла 1576). Петро Красовський, швейцарський італієць, автор вежі Корнякта і Трьохсвятительської каплиці Успенської церкви з ознаками ранньобарокової традиції. Дзвіницю Успенської церкви, яку починав Красовський, збудував 1578 р. Петро з Барбони (з-під Венеції), як і палату Костянтина Корнякта (надбудова аттики в добу бароко). Разом з Павлом Римлянином він збудував аркаду та фонтан Томи Альбертія на львівському Ринку. Мистецтвознавці визнали вежу Корнякта за найкращу дзвіницю північносхідної Європи. Вежа неодноразово перебудовувалася, надбудова Петра Бебера 1695 р. додала їй стрункості і барокового стилю. Павло Римлянин (Романус) розпочав (1591) будову нової Успенської церкви за давнішим планом Петра з Барбони. Закінчена 1630, згоріла 1779 року.
У львівській видозміні стилю українського Ренесансу збудована Волоська церква, каплиця Боїмів і Кам'яні, костел Бенедиктинок, вже згадана Корняктівська палата, Чорна кам'яниця. Занесені і пеерщеплені на український ґрунт ренесансні традиції архітектури будуть себе виявляти і в наступні віки, зокрема в течії "неоренесансну". Ренесанс як ближчий до духу української культури, прийнявся в Україні більшою мірою, ніж готика.
В малярстві України ХУІ ст. також виявилися впливи ренесансу, які прийшли з Німеччини, Голландії та Італії. Вони виявилися в іконописі, переплавлені з українською традицією - тобто введенням реальних і побутових елементів: "портретоікони", картини Страшного Суду, Різдва Христового, Успення Богородиці, Благовіщення з Житомирського музею (Федушко із Самбора). Малярство у Львові до 1596 р. було монополією українських майстрів, які виконували ікони як для церков, так і для костелів. Потім був зорганізований цех малярів-латинників, до якого було у 1662 р. допущено й українців, в т.ч. до його управи - Миколу Петрахновича. Відомим з опису І. Федорова українським художником був Гринь Іванович.
"Пересопницьке Євангеліє" є зразком ренесансної рукописної книги в Україні (1556-1561, писав та ілюстрував Михайло Васильович із Сянока). Відхід від закостенілої візантійської традиції найбільш помітний в декорі рамок мініатюр. До зразків ренесансної мініатюри належать і "Загорівський Апостол" 1554 р. та Євангеліє Києво-Печерської лаври 1538 р. Дереворити і грав'юри львівського "Апостола" 1574 р, "Віршів на жалосний погреб..." (1622, Київ) має риси німецького ренесансу в оформленні обрамлення.
Поширенню західноєвропейських зразків гравюри сприяє започаткована митрополитом Петром Могилою при бібліотеці Києво-Печерської лаври збірка західноєвропейської гравюри, спеціально добирана й систематизована для вжитку українських малярів та граверів.
Використана література
1. Лекции по истории эстетики. Ки. З, ч. 2. Л., 1977. С. 12.
2. Шеллинг Ф.-В.-И. Философия искусства // История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли: В 5 т. М., 1967. Т. 3- С. 155.
3. Плеханов Г. В. Литература и эстетика: В 2 т. М., 1958. Т. С 123.
4. Оганов О. О. Произведение искусства и художественный образ. М., 1978. С. 4.
5. Гегель Г.-В.-Ф. Эстетика. Т. 1. С. 105.
Loading...

 
 

Цікаве