WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Давньоукраїнська культура і культура України в Середні віки - Реферат

Давньоукраїнська культура і культура України в Середні віки - Реферат

Великдень воскресає вся природа і її творець - Христос. Святий Юрій - це персоніфікація весни, зрілої та розвиненої. Зелені Свята поєдналися з Засланням Святого Духа. Зі святом Івана Хрестителя поєдналося свято Купала - "сонце у воді купається". Святий Петро "зажинав" жито і орав поле на озимину. Ілля, Маковей та Спас перебрали на себе роль Велеса й Перуна. У кожного християнина є свій ангел-хоронитель. Першорядного значення набуває культ Богородиці, в основу якого лягли слов'янські уявлення про благодійну жіночу істоту, предка українського народу - Рожаницю. Богородиця спасає не лише людську душу, як Ісус Христос, а й весь світ і тим самим робить тварне буття причетним до святості й небесного блаженства. Природа перестає бути гріховною. Причина гріха - не плоть, а ангели сатани. Людина є одночасно осередком добра і зла, як її дух, так і плоть. Доброчесний не той, хто лише постить і молиться, а хто робить добрі вчинки на землі. Християнство стає більш зовнішньо-обрядовим, об'язиченим за суттю. Київська Русь засвоювала християнство початково не в євангельському, а в біблійному варіанті Старого Заповіту.
Церкви та собори ставали головними осередками громадського й освітнього життя. Тут засновувалися школи, переписувалися і зберігалися книги, творилися літописи. Єпископи розумні і грамотні брали участь у радах князів, боролися за єдність держави, підтримували міжнародні зв'язки.
За часів Ярослава повстала перша бібліотека при Софійському Соборі (згадка 1037 року), де зберігалося понад 1000 примірників перекладної та оригінальної літератури. Перекладні твори були з Болгарії, Сербії, Візантії, Риму, оригінальні - на національному ґрунті.
Зусилля Ярослава були спрямовані на визволення з-під візантійського духовного панування. Оригінальні твори відтворювали народні традиції, національну самосвідомість і прагнення володарів Київської Русі відстояти незалежність. Твір Луки Жидяти "Повчання до братії" відзначений підняттям етико-соціальних проблем.
Митрополит Іларіон був автором "Слова про Закон і Благодать" і виразником незалежності Київської церкви від Константинопольської. Іларіон підкреслює важливість дотримання духу (благодаті), а не букви (закону) християнства. Клим Смолятич є автором "Посланія пресвітеру Фомі" і продовжувачем ідеї незалежності давньоукраїнської церкви. Кирило Туровський був автором притч, повістей, казань, молитов, "Притчі о человеческой душі і о телеси". "Повчання" Володимира Мономаха.
Переклади були переважно не з візантійських джерел, а з грецької церковної класики ІУ-УІІІ ст.Це церковні пісеспіви-канони, стихирі, кондаки, ікоси патріархів Софронія, Іоанна Дамаскіна, Григорія Нізіанзина, твори Василя Великого, Іоанна Златоуста, Єфрема Сиріна тощо.
Найпопулярнішим жанром гимнографії був канон у перекладі давньоукраїнською мовою, що прославляв святих, розповідав про євангельські події. Кондак складався з кількох пісень-гимнів про суть християнських свят, з проповідями євангельських та житійних легенд. Втричі більшими були ікоси, що розповідали про всі обставини християнського свята або життя святого. У поєднанні з кондаками вони утворювали складне ціле - акафісти. Збірники називалися "Мінеї" та "Тріоді". Вітчизняні гимнографи створювали служби на місцевому матеріалі (канон Борисові та Глібові тощо). Українців приваблював тонкий ліризм, пафос, яскрава образність та поетичність Псалтиря. Популярними були переклади Євангелія (Архангельське, Галицьке, Мстиславове, ХІ-ХІІ ст.). Апокрифи - це переклади по0забіблійних творів про створення світу, про життя і пригоди перших людей, про народження, життя і загибель Сина Божого, кінець світу, страшний суд, небеса і пекло.
Збірка українських легенд і житій початку ХІІІ ст. - це "Києво-Печерський патерик". За цими легендами, печерські святі люди - особливого складу, вони будь-що прагнули досягнути аскетичного ідеалу життя. Житійна література - це описи життя святого та їх чудес, оригінальні про князів Ольгу і Володимира, його синів Бориса і Гліба (пера літописця Нестора Печерського, біля 1108), з перекладів - про Саву Освященного, Антонія Великого, Федора Студита, Андрія Юродивого, Георгія Побідоносця, Іоанна Злотоуста. Патерики - це оповідання про подвиги пустельників Палестини, Сирії, Єгипту, Італії або ченців з Синаю чи Афону. Найпопулярнішими були Єгипетський та Синайський патерики.
Паломницька література представлена в творах усної народної творчості (билина про Василя Буслаєва), в літописах (за 1183 р), "Житіє і хожденіє Данила, руськия землі ігумена", паломницькі записки Добрині Яндрейковича про відвідини Царгорода 1200-1204рр.
Найкращим твором староукраїнського письменства є "Слово о полку Ігоревім" знайшов цей знаменитий твір в кінці ХУІІІ ст. граф Мусін-Пушкін у Спасо-ярославському монастирі на Московщині й у 1800 році видав.автором "Слова" очевидно бува князівський дружинник, сучасник описуваних подій. За невдалим позодом Ігоря автор зумів роздивитися суть суспільних процесів свого часу, піднестися до висот історичного мислення, висловити найпрогресивніші на той час думки: тільки під знаменом єдності може розквітати українська земля.
Популярними були перекладні з грецької природничо-наукові енциклопедичні книги з усіматогочасними відомостями з різних ділянок: "Фізіолог", "Шестоднев", "Християнська топографія" (ХІІ-ХІІІ ст.). Історичні хроніки Іоанна Малали, Георгія Синкела були читанками і хрестоматіями повчальних та цікавих оповідань на історичні теми.
Повісті були переспівами про героїв античності і Біблії грецьких і римських авторів, про східних мудреців. Збірники афоризмів "Пчела", "Ізмарагд", інша перекладна література часів Київської княжої держави стали джерелом для "Староруських оповідань" Івана Франка. Збірник законів Ярослава "Руська правда" став основою пізнішого законодавства на землях України: Литовського статуту, гетьманської конституції Пилипа Орлика.
Архітектура храмів поєднала здобутки візантійців з місцевими будівельними ресурсами і витворила характерну для Русі багатокупольність і пірамідальність різновеликих частин. Перший християнський храм Києва - це Десятинна церква з 25 банями, споруджена за Володимира, який віддав десяту частину княжої скарбниці.
Софійський собор (1037, Ярослав) головний храм держави. Символ світла християнського вчення і прилучення до мудрості цього вчення, перемоги над язичництвом і ідеї прилучення до християнського світу, монумент перемоги над печенігами, символ непорушності феодальної ієрархії Ярослава. Це грандіозний п'ятинефний собор, увінчаний тринадцятьма главами.з глибини простору центральної глави поглядові відкриваються поверхні мозаїк, що зблискують золотом, та потоки світла назустріч. Об'єднання множини різновеликих частин у ціле є моделлю ієрархічної системи божественного Космосу, зримого образу неба на Землі.
Мозаїки і фрески Софії створені грецькими майстрами і місцевими учнями. Різнобарвна мозаїка з щільно укладених кубиків кольорового скла і смальти (кольорове непрозоре скло), позолота, монументальні пози і жести, реалістичність облич апостолів, святителів, мучеників, їх зображення підкреслюють співвідношення і пропорції поверхонь стін. У Софії застосовано відмінні від візантійських прийоми - сполучення мозаїк і фресок, протиставлення матової поверхні фресок і мерехтливих переливів мозаїки, відсутність візантійської суворої геометричності розміщення зображень, нерівномірність освітлення, самобутні орнаменти. Мозаїки переважають над фресками за значущістю і разом з ними творять суцільний килим монументальної форми.
У куполі на мозаїці гігантська напівпостать Христа Вседержителя, глави церкви небесної. Чотири архангели, з яких збереглася мозаїка одного, решту - домальовано. Марія Оранта у позі з піднесеними руками як заступниця за людський рід, покровителька Києва та всіх його жителів. Богородиця
Loading...

 
 

Цікаве