WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Давньоукраїнська культура і культура України в Середні віки - Реферат

Давньоукраїнська культура і культура України в Середні віки - Реферат

тотемізму, шаманства, землеробських культів. Землеробські культи - це поклоніння богам-покровителям землеробства, тваринництва, родючості полів, тварин і рослин.
Таким способом праукраїнці узагальнювали свій досвід та розвивали уяву, шукали корені буття і життя (з'єднання небесного вогню і води творить життя).
Володимир Великий після вокняжіння в Києві звів пантеон язичницьких богів. Там був верховний бог - дерев'яний Перун з срібною головою і золотими вусами, бог-громовержець. Перун, що сидить на небі, переслідує свого ворога Велеса, що у одному міфі перетворився у змія, ховається під камінням, краде людей тварин. Перун стріляє в Велеса вогняними стрілами, його перемога закінчується рясним дощем, що сприяє врожаєві. Бог місяця Хорс, бог сонця Дажбог і Ярило, бог вітру, можливо й війни Стрибог, бог охорони посівів Симаргл, богиня Мокош - покровителька домашнього вогнища, любові й розмноження. Бог Сварог дав людям плуг, Берегиня символізувала Матір-Землю.
І. Огієнко вважає, що з назвою долі, щастя, божества, очевидно, пов'язано загальнослов'янський термін "Бог", що входив у надзви українських богів - Дажбог, Стрибог. Наприклад, багатий (має долю, багатство) - небога (нещасний, бідний).
Центром Всесвіту була Земля, всесвіт втілювався в образі Прадерева Світу, яке збереглося дотепер у вишиваних рушниках. Це синтез анімістичних рівнів давньоукраїнської міфології. У фольклорі дерево постає як вирій, райське дерево. Береза, явір, дуб, сосна, горобина, яблуня. До трьох частин-рівнів приєднані: птахи сокіл, соловей, сонце і місяць (до вершини і гілок), бджоли (до стовбура), змії і бобри (до коренів). Дерево є символом неба, землі і підземелля як структури всесвіту (творцем всесвіту був Род). Род дарував життя, проливав дощ, дарував людині долю. Він єднав усю родину: померлих предків, живих нащадків і майбутні покоління. Душа виникала як іскра небесної зорі, яку запалює бог при народженні дитини і гасить, коли людина помирає. Родовідне дерево на дверях хат збереглося до початку ХХ ст. чоловіків зображували у формі листочків цього дерева, а жінок - у формі квіточок. У випадку смерті людини біля її імені малювали хрестик, а при ародженні дитини малювали нову гілку з листочками або квіточками.
Род потім перетворився у доброго домовика, що береже сімейне вогнище. Його жіноча пара - Рожаниця, покровителька плодючості, що мала таємний зв'язок з зірками. У давнину на честь Рода і Рожаниці жерці приносили жертву у вигляді хліба, меду, сиру та куті. Перед вживанням ритуальної їжі (куті) на Різдво глава сім'ї кидав першу ложку вгору (в стелю) як жертву богам.
Лада в давньоукраїнському фольклорі була матір'ю світу. Лада і її дочка Леля походять від давнішої Рожаниці. Ладо-Жив - чоловіче божество. Князі шанували Перуна, торгівці - Велеса, "скотья бога", до князівського пантеону прилучали богів підкорених народів. Усі свята давньоукраїнського календаря вшановували Сонце і Місяць, пори року як основу землеробства, найважливішу сферу життя селянина. Поляни, що проживали в Подніпров'ї в УІ -ІХ ст., запозичили до свого календаря римські русалії, коляду, новорічні карнавали. Середні боги Чур і Рід були покровителями родів і племен. Менші боги Лель, Леля, Дана, русалії, домовики, водяники, лісовики. Люди шукали в них мудрості і покровительства, але не приносили їм людських жертв. Білобог народжений світлом і будував, Чорнобог - пітьмою і руйнував. 25 грудня було Різдвом Всесвіту, час коли народилися Сонце, Місяць і Зоря. Місяць був головним і звався Дідух (іранське Дадвах - Бог-творець). Щедрий вечір був святом народження Місяця, коли ліпилися пироги як жертовна страва, засівали і співали щедрівки - величальні гимни богові як володареві води, рослин і тварин.
Дерева і птахи вважалися священними і підтримували і захищали певний рід або плем'я. Дуб був символом міцності, ясень - символом Перуна, клен і липа - подружжям, береза - чиста матір-природа. Зозуля провіщала майбутнє, голуб символ кохання, ластвка - доля людини, ворони - священні птахи, сова - смерть та пітьма. Священними були коні, воли, бджола і сонечко.
Душа людини в залежності від її чеснот після смерті переселялася в раба чи, дерево, птаха або тварину, в іншу людину. Душа відкликається добром на поклик іншої людини, добрі сили завжди мають перевагу над злими, мир і злагода дають змогу гідно продовжувати життя, забезпечують процвітання загалові.
Міфи з історії з героями епосу (Кий, Щек, Хорив, Либідь - засновники Києва). Противниками позитивних героїв виступають персонажі змієподібної форми, пізніше казкові негативні персонажі Соловей-Розбійник, Змій-Горинич, чудо-юдо, водяний цар. Неантропоморфну нечисту силу уособлюють нижчі істоти міфології - негативні домовики, мавки, мара, кикимора, болотяними, криничними, очеретяники, польовики, гайовики, перелесники, чорти, дияволи тощо.
Світ створено з яйця-райця, яке знесла жар-птиця. Воно опромінює землю, викликає рясні дощі. З яйця-райця виникає все живе на Землі. З уявою про те, що яйце є джерелом усього живого, пов'язаний звичай розписувати писанки до Великодня. Первісним матеріалом, з якого створено людину, було дерево. Оживлення дерева пов'язувалось з блискавкою. Слов'янський Даждьбог таємно зійшов на землю і життєдайною іскрою запліднив дочок Отця Русі. Бог Велес прийняв пологи, і слов'яни стали вважати себе дітьми Дажбога. Прокопій Кесарійський описує звичай антів просити у Сварога збереження життя воїнів і перемогу жертвуванням. У слов'янській міфології кожний бог іде до людей і допомагає їм. Так, Сварог - бог Сонця, передає світло своєму синові Дажбогові і спускається на землю, щоб навчити людей користуватися вогнем і ковалювати. Він особисто виковує шлюбну обручку і запроваджує шлюбний обряд. Згодом він опікується про ліси, поля, засіває їх квітами і зіллям. Якщо у стародавніх греків святкували раз на рік свято на честь бога виноградарства Діоніса, то стародавні слов'яни святкували щомісяця свята на честь Коляди, Лади, Ярила Жиценя (завершення всіх польових робіт) і т.д. Життєрадісність і оптимізм наших предків проявлявся у злагоді і єднанні зприродою, вони були дітьми природи, відчували її любов і ласку.
Багато дохристиянських свят і обрядів, звичаїв і традицій були згодом пристосовані до Християнської релігії. Таким чином, можна виділити дві групи релігійних вірувань: обожнення природи і культ роду. Всі дії і вчинки в житті давніх українців супроводжують предки, особливо під час весілля, похорону та народження. У ранньому періоді нашої історії постійних храмів і професійних жерців не було. Лише напередодні запровадження християнства з'являються капища і волхви.на тлі релігійних вірувань і міфології праукраїнців виникли обряди і звичаї християнства.
Культура Київської держави княжої доби охоплює ІХ-ХІІІ ст. Вирішального значення мало запровадження Володимиром Християнства 988 року. Найвищого розвитку культура досягла за Ярослава Мудрого. З князями київськими ріднилися монархи Європи і Візантії. Християнські культурні надбання діставали на Україні національне забарвлення. Так, ярославу мудрому вдалося домог8тися проголошення перших руських святих братів Бориса і Гліба. На Русі свято святого Георгія 26 листопада стало святом покровителя сільськогосподарських робіт, землеробів та хліборобів.
Київські мислителі, поряд з перекладною візантійською і болгарською літературою, створили літературу, оперту на народній історичній свідомості, на язичницькому фольклорі, з деякими вкрапленнями християнства. Замість містичних поривань візантійства руська література просякнена інтересом до релігійної філософії, історії, житейської моралі, народної казковості, зв'язку знародним життям,мораллю, дохристиянськими віруваннями. Поступово склався світоглядний синкретизм, відбулося злиття основи народної релігії та додатку церковного християнства. Наприклад, на
Loading...

 
 

Цікаве