WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура Середніх віків - Реферат

Культура Середніх віків - Реферат

східного обрядів. Християнська догматика на Сході спиралася на філософії Стародавньої Греції, зокрема неоплатоністичній, в той час коли на Заході більшого значення мав спосіб мислення римлян. Якщо на Сході найважливішою була проблема осягнення сутності Бога, зокрема засобами контемпляції, то на Заході раніше почали займатися ставленням людини до Бога, питаннями етики і активної діяльності людини в спільноті., тверезий і критичний погляд на реальність, намагання погодити істину одкровення з раціоналістичним тлумаченням світу.
2. Картина світу у західноєвропейській думці доби середньовіччя. Занепад елліністичного римського світу був спричинений передовсім трьома найголовнішими чинниками: 1) внутрішньою гниллю і безхарактерністю, викликаних безтямною мішаниною рас, невільництвом, сваволею пануючих та деморалізацією всіх сфер, 2) здобуттям міцних позицій християнством, 3) нападами варварів.
Іван Франко писав, що християнство справило великий і доброчинний вплив на моральне відродження людей. Воно, без сумніву, дало стародавньому світові, що задихався у безтямній розкоші, або потопав у чорній зневірі і розпуці, вищу мету життя, вказало йому новий світ ідей і вірувань, давало його душі зовсім іншу силу й іншу волю, ніж могли йому дати наскрізь матеріалістичні філософи епікурейської та цинічної школи і навіть ніж давали метафізичні спекуляції неоплатоніків. Супроти всіх тих філософів, опертих на розумі, підшитих скептицизмом, критикою та матеріалізмом, християнство давало щось зовсім нове, нечуваний підйом чуття, непоборну дисципліну догми, принади раю і страховища пекла. Перекладаючи мету життя з цього світу в загробний, воно навчало людину панувати над собою, іти прямолінійно, не оглядаючися ні на що, концентрувати всі свої змагання до одної точки. Серед того розніженого, знудженого дармоїдством, загидженого пануванням або пригнобленого вічним страхом і непевністю і в тім страху забобонного, хиткого та безрадного людства, християнство творило сильну фалангу людей сміливих, безоглядних, готових на всякі жертви і на всякі терпіння, відданих одній високій цілі, доктринерів і ентузіастів, терпимих до іновірців. Ще були великі зерна відродження людства у первісному християнстві.
Одночасно у відношенні до тогочасної греко-римської культури, держави, науки, мистецтва і літератури християнство, без сумніву, було реакцією, було темною ворожою силою. Воюючи з багатобожжям, воно виступало вороже проти всяких його слідів у літературі, мистецтві, науці і житті., воно прокляло поганські храми, богів, ідолів (мистецьких образів), театр, літературу. Воно нищило навіть власні літературні твори перших років християнства: з найдавніших письменників християнської церкви трьох перших віків лишилися нам або мізерні уривки, або дуже підозрілі фальсифікати. Християнська етика була явним протиставленням поганської, а особливо римської. Коли поганство вимагало від громадянина передовсім послуху властям, то християнин безмірно важливішим вважав послух богу, був певний, що всяка влада походить від бога, а не від волевиявлення громадян. Світ і природа, що для давнього грека й римлянина були джерелом усього життя, всієї краси, всієї радості, в очах християнина - це минущі тіні, ілюзії, диявольська мана, джерело зла, гріха та спокуси.
Християнські світоглядні універсалії займали виключне місце у культурі Західно- і Східно-християнського культурного світу впродовж У- ХУ ст. Бог -позадосвідне, за межами емпіричного знання, надчуттєве, духовне, потойбічне. Лише силою Духа можна "взяти в шори" "дракона" в самому собі. Перемоги здобуваються не силою, а величчю духу. Добро, а не фізична сила здобуває перемогу над злом. Чуттєве і земне протиставляються надчуттєвому, потойбічному, небесному. Земне є відображенням ідеального буття, "горнього світу". Душа людини належить вічності, а тіло - часові.
Геоцентризм вважає Бога єдиним регулятивним принципом буття. Наукове знання відзначалося універсалізмом - трактати охоплювали все знання: від Землі до Неба і від Адама до кінця світу. Символ був засобом проникнення свідомості в надчуттєве, абстрактне, зримим знаком незримого буття (ікона, слово Боже, архітектура храму, його бані і вежі як символи ієрархічної вертикалі). У свідомості панувала лінійна модель часу - від створення світу до його кінця. Антроморфізація готичного храму символізувала своїми лініями спрямованими до неба і вітражами безтілесність, подібно як у східному храмі - лет куполів у світлі верхніх вікон.
Рим вважався призначеним Богом для панування над світом. Коріння цього призначення у давньоримських легендах про Трою і Енея, і ці легенди були в основі історичних уявлень. Англійці нібито походять від Енеєвого сина Брутта, звідси назва британці. Христос зображався в образі феодала, апостоли - васалів, учні - дружинників. Християнство породило і війни й незгоди за таке або інше розуміння бога, трійці, первородного гріха, природи Сина Божого, поганська наука йшла в забуття як незгідна з одиноким джерелом правди - Святим письмом. Другою руйнівною силою , що знищила стародавній світ і принесла середні віки, були напади варварів, германських племен з півночі.
Отже, обличчя середніх віків у Європі, політичне, культурне й господарське життя формували останки старого римського світу, християнство і те нове, що принесли германські племена. Ці племена принесли феодальну систему володіння землею - вся земля є власністю короля, який міг надавати її разом з людьми своїм довіреним та заслуженим людям, а кожен з них у свою чергу міг роздавати менші частини свого наділу своїм підвладним. Феодалізм роздроблює суспільство на більші або менші атоми, одинокий зв'язок, що тримає ті атоми разом - це чисто ідеальний зв'язок ідеєю васальської вірності. Історія середніх віків - це вічне хитання між ідеалом васальської вірності і егоїстичними поривами, які дуже часто перемагають і викликають війни, революції і потрясіння, які зрештою призводять до виникнення новочасних монархій. У цивільному соціальному житті побутує дихотомія сеньйор - васал. Деспотії жорстко розмежовували центр і провінцію, як і жорсткою була земна ієрархія: феодал - васали - колони. Папство і цісарство - це два обличчя верховної влади Риму над світом, і між ними точиться безперервна, багатостолітня боротьба. Германські наїзники сприйняли християнство від Риму, яке на той час там стало панівною релігією, але буйна душа варвара потребувала зовнішнього гальма для приборкання своєї дикості, і такими світськими урівноважуючими опорами став князь, король, цісар, а релігійною видимою регулюючою опорою став Папа римський.
Щодо буденного життя середніх віків, то люди перш за все мусили дбати, щоб зберегти своє життя, щоб заробити на хліб - хто працею на полі, в ремеслі, а хто грабунком та вбивством. На інші речі їм не ставало часу. Це часи періодичного голоду та пошестей. Під час безперервних заколотів люи шукають захисту в замках та укріплених містах; намісцях, не захищених укріпленнями, не оплатиться будувати порядних хат, і селяни живуть у нужденних ліп'янках, у печерах або в
Loading...

 
 

Цікаве