WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Характерні особливості культури другої половини XX століття - Реферат

Характерні особливості культури другої половини XX століття - Реферат

"постіндустріального" або "інформаційного" суспільства. В ній знайшла відображення ідея вдосконалення капіталізму на новому етапі НТР.
Поняття власне "інформаційного суспільства" було зформульоване в кінці 60-х - початку 70-х років професором Токійського університету Ю. Хаяші і низкою наукових організацій. Ще тоді вони вважали, що виробництво інформаційного продукту, а не продукту матеріального, буде рушійною силою освіти і розвитку суспільства.
Авторами ідеї вдосконалення капіталізму були у США - Д. Белл, у Франції - А. Туренн та інші. Це теорія поступального розвитку людства. її ще називають квантовою концепцією прогресу. У відповідності з нею перша хвиля прогресу приносить аграрну цивілізацію, друга - промислове суспільство. На гребені третьої хвилі людство вступає в постіндустріальне або інформаційне суспільство.
В основу поділу хвиль кладеться рівень розвитку техніки виробництва, а також галузевий та професійний поділ праці. Кожній із трьох хвиль розвитку суспільства притаманна своя форма організації. Церква і армія керують аграрним суспільством. Корпорації - індустріальним. Постіндустріальним суспільством керують університети. Відповідно зформованими є і керівні верстви населення: 1) священики і феодали; 2) бізнесмени; 3) вчені іпрофесіонали. Як стверджує Д. Белл, в "постіндустріальному" суспільстві існують три незалежних "царства". Це економіка, культура і політика. Принципами економіки є ефективність і раціональність; культури - пошук самореалізації. В політиці - рівність і участь. Саме розходження цих трьох сфер і протилежність їх принципів розхитують західне суспільство. Зокрема, культура вступає в суперечність з економікою, чим і зумовлений кризовий стан капіталізму зараз. Основною проблемою сучасного капіталізму є пошук нової духовної опори, нових культурних цінностей. Тільки вони можуть згуртувати суспільство, що розпадається, - зауважує Д. Белл.
"Нові філософи"
Ідеологи "постіндустріального суспільства" твердять про необхідність передачі керівництва суспільством в руки спеціалістів, тобто інтелігенції. Навпаки, "нові філософи" відповідальність за сучасну всемогутність держави покладають на інтелектуалів. Хто ж вони такі, ці "нові філософи"?
Так називають себе колишні інтелігенти-марксисти, що прозріли після масових виступів молоді в 1968 році перш за все у Парижі, а потім і по всій Європі. Ця течія виникла у Франції на початку 70-х років. В своїх роботах вони стверджували, що Бог мертвий, природа померла, наука мертва, праці більше немає, померло мистецтво.
"Нові філософи" виступають проти всякої форми влади, порядку, держави. Вони трактують свободу художньої творчості як відрив від культурного спадку минулого. їх орієнтації на різноманітні джерела особливо чітко проявилася у 80-і роки.
Як на їх погляд, пізнання світу неможливе, тому що він існує тільки у фантазіях, видіннях, символах. Реальними є тільки слова, поняття, образи і міфи. "Нові філософи" не сприймають всерйоз марксистську теорію культури і мистецтва, вважаючи її за ніщо. Відкидаючи мистецтво соціа-лістичного реалізму, вони справедливо вбачають в ньому одну пропаганду.
Один з "нових філософів", К. Жамбе передбачає "ангельське майбутнє людства". Воно пов'язане з прийдешньою містичною культурною революцією. Під культурною революцією мається на увазі чисте бунтарство, не пов'язане з політикою та ідеологією. В результаті досягається зіткнення двох світів, поява в земному світі світу Ангела. Один із прикладів такої революції вони вбачають у ранньому християнстві. Хоча земні "культурні революції", на думку авторів, не досягають успіхів, зате ланцюг їх складається в перервну "ангельську історію".
Культурна революція розуміється ними як революція в душах, "боротьба в середині кожної душі". Вона обов'язково приведе до виникнення "нової культури", звільненої від "сатанинської мари науки і розуму". Глибинна сутність світу бачиться ними в почутті, а не В думці. Вічна несвідома світова душа утворює фундамент культури, - підкреслюють "нові філософи".
Ця течія підготувала грунт для появи в суспільному житті Заходу "нових правих".
Неоконсерватизм і "нові праві"
В 60-ті роки в країнах Заходу переважав вплив буржуазно-ліберальної, соціал-демократичної ідеології. Виступи студентів і молоді середніх класів закінчилися компромісами з владою. А з початком 70-х років стала здійснюватись програма активного впровадження традиційних ідеалів і цінностей буржуазного суспільства. Буржуазія оголосила війну тероризму і радикалізму. В середині 70-х років переважав вплив неоконсервативних партій і течій. Відвертий консерватизм став важливим фактором політичного і духовного життя США, Англії, ФРН, Франції, Італії та інших країн світу. "Нові праві" тільки в черговий раз продемонстрували імперський традиціоналізм євроамериканських країн.
Ідеологія неоконсерватизму в США була сформульована М. Фрідменом і його однодумцями. В Англії це був П. Джонсон, у Франції - Ж. Ф. Ревель, у ФРН -X. Шельські. Неоконсерваторами і "новими правими" називають себе певні групи інтелігентів, протиставляючись консерватизму. Між цими групами багато спільного. Тому їх буває важко відрізнити. Обидва цих напрями почали свою діяльність з реконструкції старих поглядів на захист капіталізму. Ведеться цей захист з позицій песимістичного тлумачення історії. Представники цих напрямів не вірять в можливість змінити природу людини і створити справедливе суспільство. Заперечуючи ідею перебудови суспільства, особливо ідею революції, вони на прикладах історії доводять, що всякі радикальні зміни відкидають культуру людства далеко назад. Людству потрібні тільки реформи. Це справедливо ще і тому, що суспільство як органічна єдність в змозі витримати тільки поступові перетворення. А подолати кризові явища культури можна за рахунок збереження (консервації) попередніх набутків культури.
Неоконсерватори вважають, що природа людини незмінна і вічна. Генетика довела, що доля людини залежить від її успадкованих особливостей. Відсутність рівності між людьми пояснюється теж генетикою: того, що дано людині від природи, вже не змінити. Тобто свобода, рівність і братерство втрачають рівність.
Гасло свободи, рівності і братерства не має сенсу, тому що людина є вільною від народження. Але рівності між людьми досягнути неможливо, бо кожна людина народжується і виростає в
Loading...

 
 

Цікаве