WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Творчі течії у мистецтві - Реферат

Творчі течії у мистецтві - Реферат

зім'ятими долями. Це вічна тема таких книг талановитого сибірського прозаїка, представника "сільської прози", як "Втім краю", "Остання осінь", "На болотах" та інших.
...України
В післявоєнний період літературний процес в Україні знову активізується. Було видано друком твори молодих письменників воєнного і повоєнного покоління. Воєнні мотиви в їх творах були основними. Найяскравішим письменником серед них був Олесь Гончар. Його трилогія "Прапороносці" (1948 р.) увійшла до скарбниці вітчизняної літератури. Та найбільшої слави (як і переслідувань з боку влади) приніс О. Гончару роман "Собор" (1968 p.). Це був гостросюжетний твір, критичний пафос якого був спрямований проти вад соціалістичного суспільства. В цьому романі вперше голосно і відкрито прозвучали національно-патріотичні мотиви.
Проявом відродження мистецького життя в Україні було відновлення літературної періодики. В 1948 році відбувся
II з'їзд письменників України. Та разом з тим все жорсткішою ставала ідеологізація суспільного життя. Хвиля цькування і нищівної критики затопила буквально всі жанри літератури і види мистецтва. За командою з Москви, з ЦК КПРС, були прийняті документи ЦК КП(б)У "Про перекру-чення і помилки у висвітленні історії української літератури в "Нарисі історії української літератури" та інші. Кінець сталінського режиму був ознаменований зловісною реакцією в літературно-мистецькому житті країни.
З середини 50-х років, а особливо після розвінчання "культу особи" Сталіна в літературі України почався процес переборення схематизму, безконфліктності, збагачення засобів психологічного аналізу. 60-ті роки були відзначені появою талановитих письменників і поетів - Михайла Стельмаха, Миколи Вінграновського та інших.
Однак рамки соціалістичного реалізму й надалі сковували мистецьку творчість письменників.
П'ятнадцятиріччя, 1971-1986 роки - були кризою адміністративного безчинства радянської влади в Україні у відношенні до творчої інтелігенції (В. Саратовський). Саме в глухі 70-ті роки народився афоризм Григора Тютюнника: "Літературі, як хлібові і яблукам, погода потрібна".
Ідеологічне і цензурне дикунство забороняло будь-який інтелектуальний і артистичний жест і текст. Письменники того періоду були вилучені цензурою з української прози і поезії. Було арештовано і замучено в ув'язненні тонкого і ліричного поета-містика В. Стуса, заборонено ви-давати друком прекрасного новеліста Григора Тютюнника, якого Олесь Гончар назвав "живописцем правди", і відому поетесу Ліну Костенко. Відбулося повне одержавлення літератури.
В кінці 80-х - на початку 90-х років письменники старшого і середнього покоління - І. Драч, Б. Олійник, Ю. Щербак та інші пішли в політику. Осторонь від неї залишилась все ж таки більшість літераторів, серед них такі як старійшина літературного цеху П.Загребельний, чи кращий сучасний український драматург Ярослав Стельмах та інші. А в літературу увійшло нове покоління - В. Медвідь, І. Андрусяк, В. Цибулько, Г. Тарасюк, С. Майданська, М. і С. Дяченки, А. Курков.
Окремішність в цій шерензі Ю. Андруховича зумовлена тим, що він створив масову літературу для філологів. Мабуть, він один з небагатьох українських письменників заробляє на життя виключно літературною працею.
І хоч різко впав попит на серйозну художню літературу, вона все ж таки розвивається в формі чисельних альманахів, часописів і збірок. Правда, якість її викликає деякий сумнів навіть у самих письменників. Наприклад, В. Медвідь становище в художній літературі України сьогодні характеризує "станом історично-культурного спітніння", і що насправді "у нас епоха не постмодернізму, а постсоцреалізму".
...Китаю
Ще в 1942 році керівник компартії Китаю Мао Цзедун провів в Яньані нараду з питань літератури і мистецтва. В своїх виступах на цій нараді він рекомендував творчим працівникам відмовитись від вантажу ідей і знань, стати листком чистого паперу. Вульгарно-соціологічне розуміння взаємозв'язку мистецтва з життям, розуміння мистецтва як інструмента, який роз'яснює смисл вказівок і настанов Мао Цзедуна, приводили до інтелектуально-психологічного переродження. Коли ж творча інтелігенція це зрозуміла, то було вже занадто пізно.
В 50-х роках компартія розпочала боротьбу проти інакомислячих, "боротьбу проти правих елементів", як чергову розправу маоїстів з письменниками, художниками, вченими-гуманітаріями.
В1966 році це переродження творчої інтелігенції вже відбулося. Вона стала слухняним інструментом компартії в ідеологічній боротьбі. Тому Мао Цзедун зміг завершити реорганізацію соціально-політичного життя країни і її мистецтва за яньаньськими зразками казармового комунізму.
Наступним етапом маоїзму була "культурна революція" 70-х років, в якій об'єктом для знищення обрали інтелігенцію взагалі. Після цієї революції письменники винесли на суд читачів жах подій, які пережив народ Китаю в той страшний час. В китайській літературі народився новий соціально-критичний напрямок, виникла "література шрамів", "звинувачувальна література", "література зображення мороку". Проте після "десятиліття смути" (культурної революції) вже минуло друге десятиліття, і в країні відбулись разючі зміни. Мимоволі виникає питання: як за порівняно не-великий термін так непізнанно змінились люди, яким чином змогла відновитись і зміцнитись економіка.
У 80-ті роки почалася кампанія проти духовного забруднення. Як і в кожній соціалістичній країні, в Китаї література обслуговувала політику. Правда, інколи лунали слушні застереження проти звуженого розуміння проблеми сприяння літератури справі модернізації та реформ в Китаї.
В кінці 80-х років в Китаї виходили друком понад 600 літературних журналів і газет. Серед них близько тридцяти були присвячені лише поезії й приблизно стільки ж - літературній критиці тощо. Протягом року в Китаї виходило друком понад сто романів, більше тисячі повістей, видавались багатотомнізібрання творів класиків і сучасників. Були зняті брехливі звинувачення, реабілітовані добрі імена всіх діячів літератури і мистецтва, які були репресовані в часи політичних кампаній і "культурної революції".
Та ще значнішими стали якісні зміни, ще помітнішим стало широке відображення дійсності й розмаїття сюжетів, форм, виражальних засобів. В кращих творах, які й визначають обличчя будь-якої літератури, були переборені тенденції поверхово-ілюстративні та схематизму. В творах письменників з'явилися образи живих людей з неповторними долями і характерами, з насущними проблемами, що хвилюють кожного.
Характерним для кінця століття літературним зразком є твори молодих письменниць, таких як Мьян Мьян і Чжу Вейхуі. Перша стала відомою завдяки своєму роману "Китайські цукерки", в якому вона описала життя китайської молоді 90-х років з усіма її проблемами, помилками, зміна-ми в умах і серцях. Друга прославилась завдяки роману "Шанхайська лялечка", в якому оспівує життя тієї шанхайської молоді, до якої належить і сама. З погляду емансипованої, асоціальної індивідуалістки вона оцінює сучасний Китай, який, пробуджуючись від десятиліть сплячки, відкриває для себе західну культуру. Реакція влади на обидва романи була однозначною - вони були заборонені.
Loading...

 
 

Цікаве