WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Творчі течії у мистецтві - Реферат

Творчі течії у мистецтві - Реферат

послідовників засвідчила кризовий характер сучасної свідомості. Вона висловлювала погляд на людину і світ як щось абсолютно беззмістовне.
Подібну тенденцію можна виявити в творах Вільяма Бер-роуза, Майкла Румейкера, Террі Сазерна, хоча за формальними ознаками це зовсім інша лінія в модерністському романі США.
"Колиска для кішки" К. Воннегута, "Виверт-22" Д. Хеллера і "Над гніздом зозулі" К. Кізі стали настільними книжками молоді Америки 60-х років. Можна сказати, що ці твори були спочатку знаменом, а потім і дзеркалом тієї епохи.
Це була американська неоавангардистська проза, яка глибоко укорінена в національній художній традиції.
Наприклад, в романі К. Кізі буденне життя здається кошмарною галюцинацією, а та, в свою чергу, - виморочною реальністю. Лікарня, про яку веде свою розповідь головний герой роману, це уявний портрет Америки другої половини XX століття. Тобто, це мініатюрна модель постіндустріального суспільства, де незворотньо утвердились принципи раціонального і доцільного соціального будівництва. Вся Америка - це будинок для божевільних, немовби стверджує Кен Кізі.
Правда, американці віддавали перевагу романам М. Веста і Г. Роббінса. Про останнього анонімний автор з журналу "Тайм" влучно сказав, що той пише "не пером, а лопатою". Г. Роббінс разом ще з одним автором, Л .Урісом, претендував на звання "короля вигрібної ями американської літератури".
У 80-ті роки в культурі США починається новий період. Замість роману з вкрай егоїстичним індивідуалістом-героєм появляється все більше творів з широким соціальним тлом, на якому досить гармонійно відбиваються долі головних героїв. У романах Гора Відала, Е.-Л. Доктороу, В. Стай-рона таким тлом була історія.
Побутує думка, що в цей період Д. Апдайк, Ф. Рот, Є. Козинський, В. Стайрон та І. Шоу мали таке ж значення в американській літературі, яке на початку 50-х років мали в Росії О. Фадєєв, К. Федін, В. Ажаєв, Б. Полевой і С. Бабаєвський.
У відповідь на постмодернізм голосно заявляє про себе нова генерація молодих письменників-мінімалістів: Енн Бітті, Боббі Енн Мейсон, Енн Тайлер, Джон Форд, Раймонд Карвер. Цим письменникам властиве заглиблення в локальне, родинне життя, зосередженість на людських взаєминах. Суспільне життя в творах мінімалістів висловлює себе через приватне, індивідуальне. Серед їх улюблених жанрів переважає оповідання, традиційне для США short story, нова хвиля якого затопила літературу в 80-90-ті роки.
Очевидно, що тільки в США була можливою поява літератури, створеної за телевізійними фільмами і передачами або за кінофільмами. В колі читацьких інтересів американців такі книги займають набагато більше місця, ніж найбільш значні художні твори. В основному існують три варі-анти виготовлення такої книжкової продукції. Перший - коли в основі фільму лежить бестселлер, а після його екранізації створюється новий роман. Другий варіант подібної літературно-кінематографічної акції - коли в основі сценарію лежить оповідання, а після виходу на екрани фільму сценарій переробляється в кінороман. Третім варіантом "кінопрози" є книга за оригінальним сценарієм. Причому такі книги ілюструються сценами з фільмів.
Для всіх перерахованих варіантів кінороманів і телепрози характерним є спрощене, стереотипне бачення світу. Така "література" призначена для невибагливого масового читача, але саме вона визначає рівень і характер літературних смаків середнього американця.
Осторонь літературного процесу в США знаходиться продукування таких книг, як скорочені варіанти творів відомих, чи навіть знаменитих авторів. А ще в 60-ті роки почали видавати друком такі, наприклад, довідники, як "Студентський путівник по 50-ти європейських романах". Причому на думку авторів довідника, таких вартих уваги романів в Європі було написано за період з XVI - по XX століття всього півсотні. В довідниках є параграфи з порадами - "Як читати роман", "Дійові особи", "Сюжет романа", "Коментар", "Про автора". Тобто в довідникові є все, крім, власне, самого тексту роману.
...Англії
Бідне повоєнне англійське життя стало тим підґрунтям, на якому і виник роман, який проголосив вищий аскетизм законом на всі часи. Цим романом став "1984" Джорджа Оруелла, де описано світ тоталітарного страхіття. Бойскаутська пісня про те, як "в тіні під каштанами я продав тебе, а ти- мене..." стає начебто принципом життя в антиутопічному світі.
40-ві роки у Великобританії вважаються "оруеллівськими". Більш конкретно розвиває цю думку Ентоні Берджесс в першій частині свого роману "1985", який був коментарем і продовженням оруеллівського. Мова іншого твору Е. Берджесса - "Механічного апельсину" - це запелюшни-ковий жаргон, основу якого складають слова-запозичення. В основному ж проза Е. Берджесса - це твори композитора, записані словами. Наприклад, "Механічний апельсин" є справжньою симфонією в трьох частинах - аллегро, афектуозо, лакрімозо. Кожна з трьох частин починається пара-фразою бетховенської П'ятої симфонії.
Видатними майстрами реалістичного роману Англії були Г. Грін, Івлін Во, Ч. П. Сноу. Течія "сердитоїмолоді" була представлена Д. Вейном та К. Емісом в 50-х роках. "Робітничі романісти" 60-х років А. Сіллітоу ("Ключ від дверей", "Суботній вечір, недільний ранок"), Д. Брейн ("Шлях нагору", "Життя нагорі"), С. Чаплін ("День сардини", "Наглядачі і піднаглядні") обрали своїм героєм незаможну, демократичну молоду людину. Вони ж першими в післявоєнній літературі Англії змалювали образ підлітка (teen-ager). Герметичний світ підлітка з його нестійким душевним станом переповнений еротичними фантазіями, хворобливою проблемою самоствердження. В цей світ вриваються пристрасті дорослих людей, суспільне лицемірство, страх змін. Підліток весь час придумує себе за зраз-ком дитячих казок і модних фільмів. Він не борець, він лише будує себе і ще не усвідомив, що суспільство вже пристосовує його до своїх потреб.
...Німеччини
Відмінним від інших країн був стан справ у Німеччині. Вона потерпіла поразку у війні, тому в літературі їй все приходиться починати заново. Правда, Теодор В. Адорно спробував було пророкувати, сказавши, що після Освенціма не можна вже писати вірші. Та коли замовкли гармати, то мусили заговорити музи. Умови першої післявоєнної літератури були умовами повної рівності, які потім виявилися скороминущими. Будь-який авангардизм, будь-яке звернення дореволюційних літературних форм викликало б сміх. Адже безглуздо було епатувати буржуа, за умов, що їх вже не було. Але завдяки цим умовам спочатку з'являється "література руїн", "група 47". Ядро цієї групи склало повоєнне покоління німецьких авторів, які повернулися з війни, її лідерами були Г. В. Ріхтер, А. Андерш та В. Вайраух.
Всередині цього руху і виникла література критичного реалізму ФРН. Г. Бьолль, В. Кеппен та інші видатні романісти писали у своїх творах про "неподолане минуле" в долі німецького народу. Зокрема, західнонімецька критика називала Г. Бьолля "співцем маленької людини". А письменник відповідав на це, що він хоче говорити не від імені "низів" чи "верхів", а від імені "неспокійного узбіччя".
"Групу 47" не надихав квапливий ентузіазм матеріального відтворення, так звана "німецька воля до відродження". Разом з тим руїни
Loading...

 
 

Цікаве