WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Творчі течії у мистецтві - Реферат

Творчі течії у мистецтві - Реферат

постмодернізму" навіяна відчуттям вичерпаності історії, "кінця історії", культури тощо.
Постмодернізм можна назвати символом сучасної епохи, способом мислення у філософії, стилем, напрямом у мистецтві. Рецепти постмодернізму перетворюють життя в нашарування рівнів буття, які є рефлекторними і прозорими. Наприклад, Ч. Дженкс розуміє постмодернізм як еклектизм, який є початком всезагальної культури наших днів. Чому? Тому, що ми слухаємо реггі, дивимося вестерн, обідаємо у "Макдональдсі", а ввечері користуємося послугами своєї національної кухні. В Токіо користуються паризькими парфумами, в Гонконзі одягаються в стилі ретро; знання є тим, про що ставлять запитання в телевізійних іграх.
Еклектичним творам легше знайти собі споживача. Перетворюючись у кіч, мистецтво підлаштовується під той безлад, який панує в смаках дилетантів. Художник, галерист, критик і споживач знаходять задоволення в чому завгодно. Художньому і літературному пошукові загрожує небезпека як з боку "культурної політики", так і з боку ринку картин і книг. З двох боків художникові нав'язують чужу думку. Йому рекомендується постачати ринок творами, які задовольняють владу. Ринок же вимагає продукції, яка приносить прибутки і є доступною для споживачів. Ринок став затятим ворогом уніформізму. Адже він ґрунтується на варіабельності, в якій полягає запорука безпеки системи. Справді, жорсткі правила, єдині критерії істини, добра і краси шкодять ринку.
Таким чином, задовольняючи цим двом вимогам, художник мимоволі опиняється в ар'єргарді життя. Адже виконання соціального замовлення обходиться митцеві занадто дорого.
Якщо суттю модернізму в художній літературі були герой як носій індивідуальної свідомості, а також витончений стиль і цілісність оповіді, то в постмодернізмі - навпаки. Свідомість героя розірвана, навзамін узнаваному стилю тут вживаються загальні місця, звучить банальна мова. Наголос в таких творах переноситься на безособовий текст. Взагалі ж постмодернізм - це мистецтво не одного стилю, а синтез багатьох стилів, тому він більш пластичний і гнучкий, ніж модернізм. Парадоксальність постмодернізму по-лягає в тому, що, будучи стилем елітарного мистецтва, він вміщує в собі і "масову культуру".
А тим часом незалежний письменник створює сьогодні одночасний подіям світ. Він пробує пояснити цей світ художнім словом, так як це робить художник пензлем. Та їм кидають виклик реалізм промисловості й мас-медіа і перемагають. Недарма ще Вальтер Беньямін створив концепцію твору мистецтва в епоху його технічного відтворення. Беньямін стверджував, що немає ніякої різниці між оригіналом і копією, аби тільки вона була якісною.
На жаль, постмодернізм не може утвердити ідеї колективного єднання навколо національних символів, тому що основою його політики є деконструкція будь-яких фігур влади.
2. Художні течії і напрямки в літературі...
Основними культурними здобутками кожного народу є мова, а її найвищим проявом стала художня література, а також групова пам'ять - історія. Мовна політика і засвоєння історичного досвіду вимагають державного статусу і підтримки. В кожній країні це відбувається по-різному. Так, в Англії за рік виходить друком 120 тисяч найменувань книжок, а в Росії - 60 тисяч.
В ієрархії мистецтв художня література посідає чільне місце. Інтелігенція освоює дійсність через друковане слово. Людвіг Фейербах назвав книги окулярами, крізь які ми дивимося на світ.
Неминуче утвердження нового світового порядку в умовах "холодної війни" і протистояння буржуазної ідеології і марксизму визначили межі культурного простору на: наступні п'ятдесят років. А тепер настав час нового зламу. Письменники Східної Європи, творці підпільних центрів духовного опору, останніми відмовились від ідеологічного сприйняття світу. Паралельно з пошуками нових форм життя їм прийдеться усвідомити свій власний досвід і знайти мову, за допомогою якої цей досвід можна буде передати іншим.
Друга світова війна відокремила зарубіжну літературу міжвоєнного часу від літератури післявоєнної. Причому стан справ в різних країнах світу, які брали участь у війні, склався неоднаково. Одним він був у Франції, Італії, Греції, Норвегії, Данії, Росії, Україні, де йшла народна війна проти фашизму. Зовсім іншим - у решти країн і народів.
...Італії
В Італії в перше ж повоєнне десятиліття проявили себе письменники, які писали про боротьбу з фашизмом, про історичний досвід народу.
Незвичайною, дивовижною постаттю в громадському житті і літературі Італії 40-50-х років був Курціо Малапарте. Очевидець і учасник багатьох великих подій напередодні і під час Другої світової війни, він був знайомий з безліччю знаменитих людей Європи і Америки. Багато хто з літературознавців світу називає його італійським Байроном або Гемінгвеєм. Хвалько, жуїр, ловелас, людина, що мала комплекс Нарциса і великий журналістський і письменницький хист, К. Малапарте прожив своє життя у відповідності з своїми схильностями і бажаннями.
Більшість його книг написані про війну. Майже в кожній з них він ставить запитання про те, хто ж переміг у цій війні. І сам на нього відповідає, що в Європі не переміг ніхто. Справді, перемоги не вимірюються кількістю завойованої території. Цивілізована, розумна людина сприймає лише перемоги моральні, а на війні немає переможців. Романи Малапарте - "Капут", "Шкура" - об'єднані наскрізною темою життя і смерті в країні і в світі, спустошених і виснажених фашизмом і війною.
Новий художній напрям - неореалізм розроблявся в творах К. Леві, Е. Вітторіні, І. Кальвіно, В. Пратоліні. Правда, Італо Кальвіно в романі "Якщо одного разу зимової ночі подорожній..." блискуче продемонстрував свої здібності і як постмодерніст. Причому зробив це на декілька років раніше від Умберто Еко. Взагалі ж основним змістом післявоєнної італійської прози було зображення реальної дійсності, доля суспільства в результаті історичних змін, життєвий шлях простої людини.
В 1963 році виникла "група 63" - об'єднання італійських письменників і критиків-теоретиків "літератури експерименту". В групу входили 43 письменники, поети, критики, серед них і Умберто Еко. Вони ототожнювали популярний роман з кон'юнктурним, а останній - з сюжетним, і поклонялись експерименту. Читачів же такі експерименти жахали.
Одним з шедеврів постмодернізму став роман У. Еко "ім'я троянди". Літературознавці вважають його пародією на детектив і новели Борхеса. Це твір високого художнього рівня, він має захоплюючий сюжет. Але це не справжній твір мистецтва у високому його значенні, а мистецька підробка. В цьому творі є глибокі психологічні колізії, але там немає справжнього художнього відкриття. Це масове мистецтво для еліти.
Твори Умберто Еко стали яскравим прикладом постмодерністської іронії елітарнихснобів.
...Франції
Головне місце в післявоєнній літературі цієї країни займали два напрямки - реалістичний і екзистенціалістський. Досвід європейського реалізму найбільш яскраво проявився у творчості таких письменників Франції, як Ф. Моріак, Р. Мерль, Е. Базен, Р. Доржелес та ін.
Пануючим же напрямком в літературі кінця 40-х - початку 50-х років став екзистенціалізм. Він виник спочатку в Німеччині як філософська течія і
Loading...

 
 

Цікаве