WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Східна Європа: занепад культури в 40-х, початок її відродження в кінці 80-х років - Реферат

Східна Європа: занепад культури в 40-х, початок її відродження в кінці 80-х років - Реферат

дійсність не з метою її пізнання, а з метою виправдання певних групових інтересів. В межах колишнього со-ціалістичного табору була створена модель релігійного соціалізму. Реальним оголошувалося все, у що вірить колектив, який розчинив у собі окрему людину. Отже, ця ідеологія не була зацікавлена в розквіті літератури, орієнтованої на світові зразки.
"Залізна завіса" відгородила країни східної Європи від західноєвропейських на цілих 73 роки. Всі ідеологічні і політичні заборони в країнах світової соціалістичної співдружності випливали з нездатності радянського політичного режиму до самозахисту. Ідеологічна небезпека з боку внутрішніх і зовнішніх ворогів сприяла зпрощеному уявленню про культуру. Крім того, занадто часто робилися спроби захистити те, що не могло бути захищеним, і це підривало довір'я. Народи втратили ентузіазм, коли покликання правлячої партії як вчителя було підмінене обов'язками на-глядача.
3. Необхідність подолання догматизму і схоластики у дослідженнях суспільствознавців східноєвропейських країн.
Цілих п'ятдесят років Західна і Східна Європа йшли своїми шляхами до прогресу. Засобами його досягнення для першої був лібералізм, для другої - марксизм. Громадяни "обох Європ" в своїх невдачах звинувачували протилежну систему, а успіхи приписували лише собі. Якщо виробництво не досягало успіхів, то в цьому були винні або комуністи Східної Європи, або капіталісти Західної. Та з часом почали зароджуватися сумніви на рахунок справедливості ідеї поступу. Все менше залишалося тих, хто вірив у людину як коваля свого щастя. Бруд, покидьки і кіптява - свідоцтво презирства людини до довкілля, як природного, так і культурного. В листопаді 1989 року впала Берлінська стіна довжиною в 155 км., яка до того впродовж 28 років розгороджувала Німеччину надвоє. Відбувся перехід від "холодної війни" до миру. Все це в кінцевому рахунку обумовило шлях до реконверсії.
На сході Європи розпалась система країн, об'єднаних комуністичним режимом. Тріумфальні перемоги демократії в кінці 80-х і на початку 90-х років відбулися на просторах не тільки від Берліна до Москви, а й від Сантяго до Кувейту. На заході Європи 15 найбільш розвинутих країн об'єдналися в загальний ринок, що охопив 300 млн. чоловік спільною програмою вільного пересування людей, капіталів і послуг. Це об'єднання стало федеративним полюсом всього континенту. З цього моменту європейська ідея стає суттю розвитку людства.
Чимало конфліктів і ворожнечі залишив у спадок народам нових незалежних країн Східної Європи колишній комуністичний режим. Виникають ці конфлікти ще й через несприйняття однією частиною населення Землі культури інших етнічних груп в середині цих країн. Вирвавшись з обі-ймів тоталітаризму, людина отримала можливість вільного прийняття рішень, а разом з тим і відповідальність. Все гострішою стає потреба в знаннях про людину, суспільство, його історію. Оновлення суспільства неможливе без піднесення рівня культури народу.
У зв'язку з цим зростає потреба людини в суспільствознавчих знаннях. Світ народів Східної Європи після падіння комуністичних режимів опинився на роздоріжжі. Сьогодні потрібна об'єктивна оцінка сучасності. її можуть дати тільки суспільствознавці - історики, філософи, політологи. Потрібен прогноз нашого подальшого розвитку. І останнє - наростаюча потреба в суспільних науках викликана і необхідністю збереження та розвитку духовності народу, його культури, тому що загибель старих культурних форм життя і несприйняття нових народами Східної Європи може привести до катастрофи.
Починати треба з оновлення суспільствознавства. Необхідно здійснити деідеологізацію і деполітизацію гуманітарних наук. Мовою марксистської історії неможливо було викласти суспільний досвід, яким збагатилася людина в повоєнний період і особливо в 60- 80-х роках. Відтворити спра-вжнє братство людей, які розуміють одне одного попри різницю в мовах і територіях, під силу, мабуть, тільки Церкві і Університетам. Віра і наука в історії людства були двома нормативними дисциплінами, що надавали сенсулюдській долі. Нині ми знову звертаємося до них за допомогою.
4. Культурне відродження: повернення народу імен і творів видатних діячів культури.
Культурне відродження є перш за все актом самоусвідомлення. Кожен з народів Східної Європи, отримавши незалежність і державність, мусить вирішити багато проблем. Сучасний стан кожної східноєвропейської нації, її духовна історія будуть впливати на національний поступ. Оскільки мова йде про відродження, то мається на увазі минуле кожного народу, що звільнився. У минулому зберігається те, що треба відродити у своїй пам'яті, щоб жити далі.
Кажуть, що народ, який не знає свого минулого, не має права на майбутнє. Історична пам'ять поряд з мрією про майбутнє є основою національної свідомості. А остання є усвідомленням власної історії. Отже, суттю відродження є усвідомлення народом себе як нації, як дійової особи історії і сьогодення.
Разом з тим виникла нагальна потреба поновлення цілісного образу української культури і мистецтва, наукового аналізу всього багатобарв'я понять і явищ, які входять до їхнього кола, повернення багатьох заборонених імен художників та їх творчого доробку (О. Голубець).
Це ж стосується національної культури всіх народів, на долю яких випало нещастя існувати в системі країн соціалістичної співдружності.
Відроджується те, що через різні причини не ввійшло до складу сучасної культури. Впродовж історії зміст цієї пам'яті змінюється. Тобто, пам'ять включає в себе лише те з минулого, що відповідає потребам сьогоднішнього дня.
В ім'я чого здійснюється національне відродження? Перш за все задля пробудження творчих можливостей соціально-культурної активності нації, згуртування її на досягнення бажаних змін в духовній сфері суспільного жит-тя. Ці творчі можливості і є суттю явища, яке називається духом нації. Процес відродження саме й спрямований на відтворення національного духу. Дух нації невіддільний від її історії. Тому саме у розвитку духовної культури слід шукати витоків національної ідеї.
В історії, в минулому кожного народу формується дух і національні риси, спосіб життя. Якщо цивілізація - це спосіб виробництва, технологія, то культура - це спосіб життя, ментальність.
Процес культурного відродження відбувається паралельно з двома іншими - з утвердженням незалежних держав і з перетворенням тоталітарних суспільств в демократичні. Ліквідація монополії однієї партії чи держави на засоби масової інформації, ліквідація цензури, свобода совісті - це фактори, які сприяють культурному відродженню.
Основи пошуку національноїідеї мають скласти суспільні ідеали геніїв і мучеників за волю народу. Українцям треба пам'ятати імена Василя Стуса, Миколи Руденка, Ігоря та Ірини Калинців, братів Миколи, Михайла і Богдана Горинів, Михайла Косіва, Левка Лук'яненка, В'ячеслава Чорновіла, діяльність яких замовчувалась, а самі вони переслідувались за радянської влади. Творча і громадська діяльність Вацлава Гавела (Чехо-Словаччина), Жельо Желєва (Болгарія), А. Паточки (Польща), О. Солженіцина, В. Буковського, В. Максимова, А. Сахарова (Росія) і багатьох їм подібних дисидентів в країнах Центральної і Східної Європи допомагала розхитувати підмурки соціалістичної тоталітарної системи. Завдяки їм в епоху тоталітаризму продовжувала жити національна гідність цих
Loading...

 
 

Цікаве